Рішення № 26170106, 27.09.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Провадження: № 22-ц/2090/ 6563/ 2012 Доповідач Кукліна Н.О.

Справа №20/2012/-1- 2012 Головуючий 1 інстанції Гаврилюк С.М.

Категорія: відшкодування збитків

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Кукліної Н.О.

С у д д і в Черкасова В.В.

Пономаренко Ю.А.

При секретарі Каплоух Н.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»в особі Харківської регіональної дирекції до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

по апеляційній скарзі ОСОБА_3

на рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 3 серпня 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2011 року Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»в особі Харківської регіональної дирекції ( до перейменування в листопаді 2009 року Закрите акціонерне товариство «Страхова група «ТАС») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та стягненні з відповідача 28329,29 грн. , виплачених на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту від 10 травня 2007 року , укладеного між ЗАТ «Страхова група «ТАС»та страхувальником ОСОБА_5 Винними в ДТП, що мало місце 28 листопада 2007 року , постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 лютого 2008 року визнано обох водіїв, як відповідача , так страхувальника ОСОБА_5 На підставі висновку автотоварознавчого дослідження страховиком визначено розмір матеріального збитку власнику автомобілю ОСОБА_5 і здійснено страхову виплату страхувальнику в розмірі 28329,29 грн. двома частинами 25 лютого 2008 року та 7 липня 2008 року відповідно до умов укладеного договору страхування. Відповідачу направлялася претензія 31 липня 2008 року про добровільне відшкодування шкоди, проте відповідачу вимога не була вручена, повернута поштою через закінчення строку зберігання. На підставі ст.. 993 ЦК України та ст.. 27 Закону України «Про страхування»до страховика перейшло право вимоги до винної особи про відшкодування збитків в розмірі виплаченого страхового відшкодування. ( а.с. 1-3)

В травні 2012 року після скасування ухваленого у справі заочного рішення позивач вимоги уточнив і із врахуванням того, що ДТП мало місце 27 листопада 2007 року з вини обох водіїв , як ОСОБА_3,так і страхувальника ОСОБА_5 , просив стягти з відповідача половину суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 14164 грн. 64 коп. ( а.с.124-125)

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав і через свого представника подав заяву про застосування строку позовної давності, починаючи з 25 лютого 2008 року, виплати основної суми страхового відшкодування ОСОБА_5, та відмові в позові страховика з цих підстав.

Третя особа ОСОБА_4 при вирішенні позову покладався на розсуд суду , справу просив розглядати у його відсутність. ( а.с.119)

Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 3 серпня 2012 року позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»в особі Харківської регіональної дирекції задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»в порядку регресу у відшкодування страхової виплати 14164 грн. 64 коп. та судові витрати в розмірі 261 , 65 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , поданої через свого представника ОСОБА_6, ставиться питання про скасування рішення суду 1 інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у позові через перебіг трирічного строку на звернення до суду. В обґрунтування зазначається, що судом першої інстанції безпідставно заява позивача про застосування строку позовної давності залишена без задоволення. Також не враховані його заперечення щодо неправильного визначення страхового відшкодування. ДТП мало місце 28 листопада 2007 року. Страхова компанія виплатила потерпілому ОСОБА_5 суму страхового відшкодування у завищеному розмірі в 28329,29 грн. в лютому та липні 2008 року. Фактично основне зобов'язання позивачем виконано в лютому 2008 році, а позов пред'явлено лише в червні 2011 року. Згідно до ст.. 267 ЦК України сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови у позові.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши наведені в скарзі доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача виникло право на відшкодування у порядку регресу на підставі ст..ст. 993,1191 ЦК України за рахунок відповідача ОСОБА_3 виплаченої потерпілому в ДТП ОСОБА_5 страхової суми в повному обсязі з 7 липня 2008 року, а не з часу виплати частини страхувальнику страхового відшкодування 25 лютого 2008 року.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

Згідно з ст.ст. 213 ,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, котрі були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися позивачем вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин , яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено, не заперечується сторонами, підтверджується матеріалами справи, що 28 листопада 2007 року сталася дорожньо-транспортна пригода з вини водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджується постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 25 лютого 2008 року. Страхове відшкодування в розмірі 28329,29 грн. виплачено позивачем страхувальнику ОСОБА_5 на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту , укладеного 10 травня 2007 року між ЗАТ«Страхова група «ТАС»( після перейменування ПАТ «Страхова група «ТАС») та ОСОБА_5. Розмір страхового відшкодування страховиком визначено на підставі висновку автотоварознавчого дослідження від 22 січня 2008 року та страхових актів від 24 червня 2008 року та від 12 лютого 2008 року. ( а.с.9-53)

За загальними правилами Страховик , який виплатив страхове відшкодування, набуває право вимоги (регресу чи суброгації), що страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно до ст.. 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Висновок суду першої інстанції про перехід до позивача, як страховика за договором майнового страхування, права вимоги до відповідальної за заподіяні внаслідок ДТП збитки в межах виплаченої суми страхового відшкодування відповідає вимогам ст.. 993 ЦК України.

Проте при вирішенні спору про право зворотної вимоги страховика суд першої інстанції не розрізнив поняття "регрес" та "суброгація", тоді як це має істотне значення при вирішенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності. Зокрема, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору майнового страхування і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а також статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим. Суброгація застосовується лише до майнового страхування.

При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи , що позивачем , як страховиком, здійснено страхову виплату страхувальнику ОСОБА_5 у зв'язку із настання страхового випадку 27 листопада 2007 року на підставі укладеного між ними договору добровільного страхування наземного транспорту від 10 травня 2007 року, обєктом страхування за яким визначено майнові інтереси Страхувальника. Відповідно за своїм змістом укладений між позивачем та страхувальником ОСОБА_5 договір є договором майнового страхування. ( а.с. 9-16)

Позов страховиком заявлено на підставі ст. 993 ЦК України та ст..27 Закону України «Про страхування»про відшкодування збитків, заподіяних виплатою відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування. ( а.с. 1-2, 124-125)

Проте наведеним обставинам суд першої інстанції належної юридичної оцінки не дав і помилко вважав, що позивач за договором майнового страхування набув права регресу до винної в ДТП особи , тоді як до позивача ( страховика) за договором майнового страхування перейшло право вимоги ( суброгації), яке страхувальник ( ОСОБА_5.), що одержав страхове відшкодування, мав би до відповідача ОСОБА_3, як особи , відповідальної за заподіяний внаслідок ДТП збиток. Фактично у спірних правовідносинах має місце заміна осіб у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання

За таких обставин перебіг строку позовної давності для відшкодування здійсненої позивачем страхової виплати підлягає обчисленню з моменту виникнення страхового випадку, а саме з 28 листопада 2007 року , про що зазначено як в позовній заяві страховика, так і в заяві про страхову подію страхувальника ОСОБА_5 , а не з дня виплати страховиком частини страхової суми 7 липня 2008 року. ( а.с.17)

Позов страховиком до винної особи пред'явлено в суд 14 червня 2011 року .

Відповідачем ОСОБА_3 через свого представника подано заяву про застосування строку позовної давності. ( а.с.107)

Положеннями ст..ст. 257,260 ЦК України для вимог про захист свого цивільного права або інтересу вставлена загальна позовна давність тривалістю у три роки , яка обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.. ст. 261 ч.1 , 262 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності .

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові згідно до ч.4 ст. 267 ЦК України.

Оцінюючи встановлені у справі обставини, доводи та заперечення сторін, колегія суддів визнає, що перебіг позовної давності для вимоги про відшкодування збитків, заподіяних страховику у зв'язку із виплатою страхового відшкодування страхувальнику за договором добровільного майнового страхування розпочався з дня настання страхового випадку 28 листопада 2007 року та сплив 28 листопада 2010 року. Позов страховиком про відшкодування збитків до відповідача, як особи, відповідальної за заподіяний збиток, пред'явлено в червні 2011 року після сплину позовної давності, встановленої у три роки.

Матеріали справи не містять доказів про наявність у позивача поважних причин пропущення позовної давності у три роки для звернення в суд в червні 2011 року з позовом про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок ДТП , яка мала місце за участі страхувальника та відповідача 28 листопада 2007 року, що є підставою для застосування позовної давності, та ухвалення рішення про відмову в позові страховика через сплив позовної давності.

Відповідно до ст.. 303 ЦПК України апеляційний суд в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді 1 інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом 1 інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду 1 інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги. Якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Виходячи з наведеного колегія суддів визнає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини у справі, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що згідно до ст.303, 309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у позові .

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 309, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 3 серпня 2012 року скасувати та ухвалити нове.

В позові Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»в особі Харківської регіональної дирекції до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити через сплив позовної давності у три роки.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді