Рішення № 26168511, 11.09.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2012 р.Справа № 12/5025/914/12

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Шпак В.О., розглянувши матеріали справи

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Шпак В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ВФ „Гуменецьке" с.Гуменці Кам'янець-Подільського району

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с.Крушанівка Кам'янець-Подільського району

про стягнення 28205грн., з яких 26844,75грн. основного боргу, 259,28грн. інфляційних, 1100,97грн. 3% річних.

Представники сторін:

позивач ОСОБА_2 -за довіреністю від 02.04.2012р.

відповідач Кріль А.Т. -підприємець

Суть спору:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ВФ „Гуменецьке" с.Гуменці Кам'янець-Подільського району звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с.Крушанівка Кам'янець-Подільського району про стягнення 28205грн., з яких 26844,75грн. основного боргу, 259,28грн. інфляційних, 1100,97грн. 3% річних.

У резолютивній частині позовної заяви не зазначено чим є сума 1100,97грн., але як вбачається із розрахунку, доданого до позовної заяви, 1100,97грн. є 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно накладної №1 від 01.02.2011р. поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності на суму 26844,75грн., за які він не розрахувався.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги визнав, зобов'язався провести розрахунок із позивачем.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

01 лютого 2011 року згідно накладної №1 позивач поставив відповідачу -ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальні цінності (свинки) на загальну суму 26844,75грн.

Поставлений товар ФОП ОСОБА_1 належним чином не сплачений, що призвело до виникнення заборгованості перед СТОВ „ВФ „Гуменецьке".

21.03.2011р. позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити 26844,75грн. заборгованості. Вказану вимогу відповідач отримав 26.03.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Дана накладна є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Крім того, в судовому засіданні відповідач підтвердив факт отримання продукції по даній накладній, що свідчить про наявність між сторонами господарського зобов'язання.

За змістом ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1 ст.181 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.ст.526,527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, а тому сам факт прийняття товару породжує обов'язок його оплати покупцем, незважаючи на те, чи мала місце поставка за договором.

Отже, вимога позивача про стягнення 26844,75грн. є правомірною та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 259,28грн. інфляційних та 1100,97грн. 3% річних.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що розрахунки річних та інфляційних ним здійснювались починаючи з 29.03.2011р., через 3 дні з моменту отримання вимоги відповідачем.

При здійсненні перерахунку сума 3% річних, яка підлягає стягненню становить 1097,43грн.

Таким чином, у стягненні 3,54грн. річних належить відмовити.

Як вбачається із розрахунку інфляційних, позивач зазначив суму інфляційних 295,28грн., здійснивши перерахунок інфляційних, суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування 290,42грн. інфляційних за період з квітня 2011р. по липень 2012р. на суму 26844грн.

Але у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 259,28грн. інфляційних. Оскільки дана сума є меншою, ніж 290,42грн., з відповідача належить стягнути 259,28грн. інфляційних.

Судовий збір відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст.82-85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ВФ „Гуменецьке" с.Гуменці Кам'янець-Подільського району до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с.Крушанівка Кам'янець-Подільського району про стягнення 28205грн., з яких 26844,75грн. основного боргу, 259,28грн. інфляційних, 1100,97грн. 3% річних задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (і.н. НОМЕР_1) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ВФ „Гуменецьке" с.Гуменці Кам'янець-Подільського району, вул. Колгоспна, 1 (код ЄДРПОУ 31392008) -26844,75грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сорок чотири гривні 75коп.) заборгованості, 259,28грн. (двісті п'ятдесят дев'ять гривень 28коп.) інфляційних, 1097,43грн. (одна тисяча дев'яносто сім гривень 43коп.) 3% річних, 1609,34грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 34коп.) судового збору.

Видати наказ.

У стягненні 3,54грн. 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 17.09.2012р.

Суддя В.О. Шпак

Віддруковано 3 примірника:

1 -до справи;

2 -позивачу;

3 -відповідачу.