Постанова № 26168475, 20.09.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2012 р. Справа № 5021/1402/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Потапенко В.І., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Шубіній Ю.Є.

за участю представників сторін:

позивача -Матюха Д.М., дор. № 20/03 від 04.01.2012 р.

відповідача - Бормотов С.М. - директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2470С/1-9) на рішення господарського суду Сумської області від 24 жовтня 2011 року у справі

за позовом Державної екологічної інспекції, м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пенталак», м. Шостка, Сумська область

про стягнення 19714,64 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 24.10.2011 року (колегія суддів: головуючий суддя Зайцева І.В., суддя Левченко П.І., суддя Лугова Н.П.) у справі № 5021/1402/2011 задоволено позов Державної екологічної інспекції в Сумській області, з ТОВ «Пенталак»стягнуто 18471,88 грн. шкоди в дохід місцевого бюджету Шосткинської міської ради.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення господарського суду Сумської області від 24.10.2011 року у справі №5021/1402/11 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач вважає рішення законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши представника відповідача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 12-30.07.2010 р. державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Сумській області Лубенською М.М. та Мурашко Т.М. в присутності директора ТОВ «Пенталак»Бормотова С.М. відповідно до ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державні екологічні інспекції в областях, затвердженого наказом Мін природи України від 19.12.2007 р. № 548, ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»та згідно з наказом Державної екологічної інспекції в Сумській області від 07.07.2010 р. № 163-П проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Пенталак», за результатами якої складено акт планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 12-30.07.2010 р. (т. 1, а.с. 6-7).

З вказаного акту перевірки вбачається, що відповідач починаючи з 01.01.2009 р. по 16.12.2010 р. здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу, що є порушенням вимог ст. ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

З Постанови про накладення адміністративного стягнення № 014407 від 15.07.2010 р. вбачається, що директора ТОВ «Пенталак»Бормотова С.М. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136 грн. (т. 1, а.с. 23).

Матеріали справи свідчать, що 14.01.2003 року Державним управлінням екології та природних ресурсів в Сумській області видано ТОВ «Пенталак»дозвіл № 590928 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами терміном дії до 30.12.2004 р. (т. 1, а.с. 21-22).

16.12.2010 р. ТОВ «Пенталак»отримало дозвіл № 5911000000-71 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами терміном дії 10 років, до 16.12.2020 р. (т. 1, а.с. 26)

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховані вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 302 «Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи»і що його господарська діяльність здійснювалась в рамках раніше виданого дозволу № 590928 від 14.01.2003 р.

Проте, у вищезазначеному Порядку встановлюється, що дозвіл - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну, які були порушені відповідачем, а саме, у останнього був відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами протягом періоду з 01.01.2009 р. по 16.12.2010 р.

Вказаний факт підтверджується листом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Сумській області № 2440/07 від 07.10.2011 року, в якому зазначено, що строк дії дозволу № 590928 закінчився 01.08.2008 р. (т. 1, а.с. 80).

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що відсутність або неотримання дозволу не тягне за собою жодних матеріальних (чи економічних) наслідків для держави, які б не виникли, в тому числі і у випадку, якщо б відповідачем було раніше отримано дозвіл.

Колегія суддів вважає таке твердження відповідача безпідставним, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»атмосферне повітря - це життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень; викиди - це надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря - це група нормативів, дотримання яких запобігає виникненню небезпеки для здоров'я людини та стану навколишнього природного середовища від впливу шкідливих чинників атмосферного повітря, які були порушено саме наднормативними викидами забруднюючих речовин.

Ст. 10 вказаного передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Статтею 34 цього Закону передбачено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Частиною 4 даної статті передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в

порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 вказаного Закону України шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Цивільно-правова відповідальність за завдання шкоди наступає за наявності цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність майнової шкоди, протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) заподіювача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та майновою шкодою, вина.

Колегія суддів вважає, що позивач довів наявність і розмір шкоди, яка виникла внаслідок протиправної поведінки відповідача та причинний зв'язок між ними.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що діями відповідача державі завдано збитків на загальну суму 18471,88 грн., які розраховано у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Мінприроди України від 10.12.2008 року № 639 та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що нормами господарського процесуального законодавства не передбачено стягнення шкоди на користь особи, яка не є стороною у справі, а саме - Шосткинської міської ради, на рахунок якої стягнено з ТОВ «Пенталак»70% грошових стягнень за заподіяну навколишньому природному середовищу шкоду.

Колегія суддів вважає вказані твердження відповідача необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов, або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Згідно зі ст. 1 ГІТК України право на звернення до господарського суду мають державні та інші органи, що не є суб'єктами господарювання і звертаються до суду за захистом не власних прав, а державних інтересів у випадках, встановлених законом.

Статтею 8 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що сторонами у провадженні є стягувач і боржник.

У виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення.

Частина 18 ст. 2 Бюджетного кодексу України передбачає, що головними розпорядниками бюджетних коштів - є бюджетні установи в особі їх керівників, тобто в даному випадку - Шосткинська міська рада.

Відповідно до ч. 23 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходами бюджету є усі податкові, неоподатковані та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України.

Пунктами 35 ст. 4 та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»та п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що джерелами формування спеціального фонду державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, що зараховується до місцевих бюджетів.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 24.10.2011 р. у справі № 5021/1402/2011 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування рішення відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Сумської області від 24.10.2011 р. у справі № 5021/1402/2011 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 24.09.2012 р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Шепітько І.І.