Постанова № 26168446, 25.09.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р. Справа № 5019/287/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. ,

судді Коломис В.В.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Демчук Ю.М. (довіреність № б/н від 20.06.2011 р.)

від відповідача - Костевич Т.О. (довіреність № б/н від 03.09.2012 р.), Шевчук В.С. (довіреність № 93 від 10.05.12 р.)

від апелянта - Войцещук В.І. ( довіреність № 14 від 17.04.12 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" на рішення господарського суду Рівненської області від 24.04.12 р. у справі № 5019/287/12

за позовом Публічне акціонерне товариство "Дельта банк"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ"

про звернення стягнення на майно

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 24.04.2012 року у справі № 5019/287/12 (суддя Гудзенко Я.О.) позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ХХІ" перед публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" за договором кредитної лінії від 23.11.2010 р. № НКЛ-2005422 в сумі 396 054 848,16 грн., з яких: 389 998 900,00 грн. - заборгованість за кредитом, що підлягає достроковому стягненню; 6 027 790,94 грн. - сума заборгованості за відсотками; 28 157,22 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, звернуто стягнення на заставлене майно, а саме: цукор у загальній кількості 15 763,74 тон, згідно договору застави товарів в переробці від 27.09.2011 року № НКЛ-2005422/S-23, що знаходиться на складі за адресою: Рівненська область, Гощанський район, с. Бабин, вул. Заводська, 1, відповідно до договору від 08.08.2011 року № 100 в кількості 9 567,814 тон; на складі ТОВ "Клембівський цукровий завод" за адресою: Хмельницька область, Ізяславський район, с. Клубівка, вул. Заводська, 1 відповідно до договору від 21 вересня 2011 року № Д-2 в кількості 5 147,880 тон; на складі ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" за адресою: Хмельницька область, смт. Теофіпіль, вул. Жовтнева, 12 згідно договору від 21 вересня 2011 року № Д-1, в кількості 1 048,050 тон, який належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО ХХІ" для задоволення вимог публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за договором кредитної лінії від 23.11.2010 року № НКЛ-2005422 в сумі 396 054 848, 16 грн. грн. 16 коп. в межах вартості цукру за рахунок коштів, отриманих від його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ХХІ" на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 64 380 грн. 00 коп. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи та підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод" подало апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати в частині звернення стягнення на заставне майно - цукор на складі ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" за адресою: Хмельницька область, смт. Теофіпіль, вул. Жовтнева, 12 згідно договору від 21 вересня 2011 року № Д-1, в кількості 1 048,050 тон. В обгрунтування скарги зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовано, чи дійсно ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" мав на зберіганні цукор ТОВ "АГРО ХХІ" та у якій кількості. Вказує, що взаємовідносини між ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" та ТОВ "АГРО ХХІ" здійснювалися відповідно до договору № Д/1 від 21.07.2011 р., а не за договором № Д-1 від 21.09.2011 р., як зазначає суд. При цьому, відповідно до акту звірки між ТОВ "АГРО ХХІ" та ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" станом на 01.02.2012 р. на складах цукрового заводу залишилося лише 29,409 тон цукру, який належить ТОВ "АГРО ХХІ". Зазначене свідчить, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого рішення в оскаржуваній частині є неправомірним.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав викладені у скарзі доводи та просить її задоволити.

Поряд з цим, апелянтом подано клопотання від 25.09.2012 р. про уточнення апеляційної скарги, згідно якого останній додатково просить покласти судові витрати за розгляд апеляційної скарги на позивача та відповідача.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні спору не було враховано обставин, що свідчать про порушення позивачем умов договору, вимог ст. 20 Закону України "Про заставу" та ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Зокрема, пунктом 5.1.1 договору застави товарів в переробці № НКЛ-2005422/S-23 від 27.09.2011 р. встановлено, що право звернення стягнення на предмет застави у заставодержателя виникає у випадку, якщо вимога щодо досторокового виконання позичальником зобов'язання останнім не була задоволена протягом 10 робочих днів з моменту її отримання. Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідна вимога про дострокове виконання позичальником зобов'язання була вручена ТОВ "АГРО ХХІ" 20.02.2012 р. В той же час позовна заява ПАТ "Дельта Банк" була подана до суду 24.02.2012 р., а провадження у справі відкрито 27.02.2012 р. Отже, позивачем при зверненні до суду із позовом було порушено умови договору застави товарів в переробці, щодо надання 10-денного строку для добровільного виконання зобов'язання. Крім того, статтею 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відмості про звернення стягнення на предмет обтяження. Підтвердження виконання свого обов'язку щодо реєстрації звернення стягнення позивач не надав, а безпосередньо дії щодо реєстрації в ДРОРМі звернення стягнення ним не здійснювались. Вказані обставини свідчать про те, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню. За наведених обставин просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в позові.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали викладені у відзиві обставини.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав. В судовому засіданні представник позивача усно підтвердив, що обставини відносно передчасного звернення до суду з відповідним позовом мають місце.

Разом з цим, позивачем подано заяву від 18.09.2012 р. про скасування заходів до забезпечення позову. Заява мотивована тим, що ухвалою суду першої інстанції від 28.02.2012 р. у даній справі було задоволено заяву про забезпечення позову та накладено арешт на заставне майно, а саме: цукор в загальній кількості 15 763,74 тон., що знаходиться на складах ТОВ "Клембівський цукровий завод", ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" та в с.Бабин, Гощанський район, Рівненська область, вул. Заводська, 1. Оскільки з відповідачем було досягнуто домовленості про добровільне погашення заборгованості, необхідність в заходах забезпечення позову відпала.

В судовому засіданні представник позивача усно підтримав заяву про скасування заходів до забезпечення позову та просить її задоволити.

За умовами ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 24.04.2012 р. у справі № 5019/287/12 підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 листопада 2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір кредитної лінії № НКЛ-2005422, за яким Відповідачу (Позичальнику) було надано грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (а.с. 11-17).

Строку дії договору з 23.11.2010 року по 31.12.2014 року.

Відсоткова ставка з 23.11.2010 року по 31.01.2011 року -21%, з 01.02.2011 року 18,5%. Валюта розрахунку - гривня.

Відповідно до п. 1.1.1 кредитного договору кредит Відповідачу надавався окремими траншами в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості (з урахуванням додаткового договору від 08.07.2011 року № 12) 390 000 000, 00 грн., зі сплатою з 23.11.2010 року по 31.01.2011 року -21%, з 01.02.2011 року 18,5% річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 31.12.2014 року на умовах, визначених кредитним договором.

До кредитного договору було укладено додаткові угоди від 25.11.2010 року № 1, 01.12.2010 року № 2, від 21.12.2010 року № 3, 24.12.2010 року № 4, від 28.12.2010 року № 5, від 14.01.2011 року № 6, від 25.01.2011 року № 7, від 31.01.2011 року № 8, від 02.02.2011 року № 9, від 08.04.2011 року № 10, від 24.05.2011 року № 11, від 08.07.2011 року № 12 (а.с. 18-34).

Зокрема, відповідно до Додаткового договору до кредитного договору від 02.02.2011 року № 9 максимальний ліміт заборгованості за кредитним договором збільшено до 270 000 000 (двісті сімдесят мільйонів) грн. 00 коп., змінено плату за користування кредитом на 18,5% річних та змінено умови повернення кредиту наступним чином: щомісячно, до 10-го числа кожного місяця, починаючи з листопада 2013 року в сумі 19 285 714, 29 грн.

Відповідно до Додаткового договору від 08.07.2011 року № 12 до кредитного договору максимальний ліміт заборгованості за договором збільшено до 390 000 000,00 грн.

Згідно п. 3.3.5 кредитного договору Позичальник зобов'язався повернути кредитору у повному обсязі кредит зі сплатою процентів та комісій Кредитора, та можливих штрафних санкцій, у терміни, визначені цим договором.

Як зазначено у п. 4.3 Договору кредиту Сторони домовилися, що у випадку невиконання Позичальником зобов'язань, визначених п.3.3. цього Договору, протягом більше 10 (десяти) календарних днів від закінчення строку, встановленого для їх виконання цим Договором, на одинадцятий календарний день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та, відповідно, Позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за Кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості Позичальника за цим Договором дія цього Договору припиняється. Виконання Позичальником даного обов'язку не потребує від Кредитора надіслання жодних попередніх письмових повідомлень та/або вимог Позичальника.

Позивачем за кредитним договором було надано Відповідачу кредитні кошти у розмірі 390 000 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами від 24 листопада, 25 листопада, 1 грудня, 21 грудня, 29 грудня 2010 року, 14 січня, 28 січня, 31 січня, 2 лютого, 9 лютого, 10 лютого, 11 лютого, 16-18 лютого, 22 лютого, 23 лютого, 24 лютого 25 лютого, 1 березня, 3 березня, 9 березня, 10, 11 березня, 14-18 березня, 21 березня, 23 березня, 28 березня, 29 березня, 30 березня, 1 квітня, 4 квітня, 6 квітня, 11 квітня, 12 квітня, 13 квітня, 14 квітня, 18 квітня, 19 квітня, 21 квітня, 21 квітня, 22 квітня, 26, 27 квітня, 29 квітня, 5, 6 травня, 10 травня, 11 травня, 12 травня, 13 травня, 16, 17 травня, 26 травня, 31 травня, 1, 2 червня, 2011 року, 7-10 червня, 14, 15 червня, 17 червня, 20-22 червня, 30 червня, 7 липня, 11, 12 липня, 14, 15 липня, 18 липня, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав внаслідок чого станом на день подання позову та розгляду справи загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем становила 396 054 848, 16 грн., а саме:

сума заборгованості за кредитом 389 998 900, 00 грн.;

сума заборгованості за відсотками 6 027 790, 94 грн.;

розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 28 157, 22 грн.

Таким чином, Предметом позову у справі є стягнення коштів наданих за кредитним договором, заборгованості по процентам та пені за прострочення сплати процентів.

На підставі п. 3.3.4 кредитного договору Позичальник зобов'язаний протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за їх використання в порядку, визначеному кредитним договором.

Пунктом 2.6 кредитного договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем) в періоді. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (траншу).

В п. 2.7 кредитного договору зазначено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок № 20680200542201 в АТ «Дельта Банк», МФО 380236.

Згідно розрахунку Позивача з 01.01.2012 року заборгованість Відповідача по відсоткам за користування кредитом становить 6 127 790, 94 грн. Формула розрахунку суми нарахованих відсотків: сума заборгованості*відсоткова ставка/365*кількість днів періоду нарахування.

В лютому 2012 року відповідач сплатив відсотки за користування кредитом не у повному обсязі -в розмірі 100 000 грн., у зв'язку з чим відповідачем не виконано обов'язку по сплаті відсотків за користування кредитом у встановлений кредитним договором строк та розмірі, а тому станом на момент розгляду справи заборгованість за відсотками склала 6 027 790, 94 грн. Даний факт відповідачем не заперечено.

Пунктом 5.3 кредитного договору сторони домовились, що невиконання або неналежне виконання (прострочення виконання тощо) Позичальником будь-якого свого зобов'язання за цим Договором, є подіями, при настанні яких припиняється кредитування Кредитором Позичальника, а Позичальник здійснює дострокове повернення отриманого Кредиту, сплачує Кредитору проценти за користування Кредитом, комісії та можливі штрафні санкції. Для цього Кредитор надає під розписку уповноваженій особі або надсилає рекомендованим листом Позичальнику відповідну письмову вимогу. У випадку непогашення зазначеної у вимозі суми в термін, зазначений в вимозі, Кредитор по закінченню цього терміну звертає стягнення на майно Позичальника, на заставлене майно та ін. у порядку, визначеному цим Договором, відповідними договорами застави та законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на адресу відповідача 20.02.2012 року було надіслано вимогу від 13.02.2012 року № 2/01-17/1161, що підтверджується наданими суду копіями листа банку, повідомлення № 3163086 про експрес доставку вимоги від 20.02.2012 року на адресу Відповідача.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором (по поверненню Кредиту, сплаті процентів за користування ним, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених кредитним договором) 27.09.2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір застави товарів в переробці № НКЛ-2005422/8-23, що діє зі змінами та доповненнями.

Відповідно до Додаткового договору від 10.01.2012 року № 10 до договору застави, яким були внесені останні зміни, Відповідач передав Позивачу у якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту, товари в переробці, а саме: цукор у кількості 15 763,74 тонн (предмет застави), який знаходиться: на складі за адресою: Рівненська обл., Гощанський р-н, с. Бабин, вул. Заводська 1, відповідно до Договору № 100 від 08.08.2011 року в кількості 9 567,81 тонн цукру; на складі ТОВ «Клембівський цукровий завод»за адресою: Хмельницька обл., Ізяславський р-н, с. Клубівка, вул. Заводська 1, відповідно Договору № Д-2 від 21.09.2011 року, в кількості 5 147, 880 тонн цукру; на складі ВАТ «Теофіпольський цукровий завод»за адресою: Хмельницька обл., смт. Теофіпіль, вул. Жовтнева, 12, відповідно до Договору № Д-1 від 21.09.2011 року, в кількості 1 048,050 тонн цукру.

Згідно п. 1.1 договору застави предметом застави є цукровий буряк в кількості 505 856,0 тонн, який переробляється в цукор в кількості не менше 56 850,0 тонн. Відповідно до п. 1.4.1 договору розмір забезпечених заставою зобов'язань становить 390 000 000 грн.

Матеріали справи містять акт позивача від 20.02.2012 року перевірки стану заставленого майна, яке передано в забезпечення згідно договору застави на підставі кредитного договору. Згідно вказаного акту, перевіркою встановлено, що майно, передане в заставу, на праві власності належить ТОВ «АГРО ХХІ», його фактична кількість становила: цукровий буряк - 439 337,037 тонн, який був перероблений в цукор в кількості 51 039,34 тонн. Станом на 10.01.2012 року загальна кількість цукру складала 15 763,74 тонн, що підтверджується доданим до заяви додатковим договором від 10.01.2012 року № 10 до договору застави.

Загальна заставна вартість предмета застави становить 95 896 085 грн., що менше заборгованості відповідача за кредитним договором.

За приписами ст. 1 Закону України «Про заставу», що кореспондується з положеннями ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 20 вказаного Закону заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

При цьому, пунктом 5.1.1 договору застави товарів в переробці № НКЛ-2005422/S-23 від 27.09.2011 р. встановлено, що право звернення стягнення на предмет застави у заставодержателя виникає у випадку, якщо вимога щодо досторокового виконання позичальником зобов'язання останнім не була задоволена протягом 10 робочих днів з моменту її отримання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідна вимога про дострокове виконання позичальником зобов'язання була вручена ТОВ "АГРО ХХІ" 20.02.2012 р. В той же час позовна заява ПАТ "Дельта Банк" була подана до суду 24.02.2012 р., а провадження у справі відкрито 27.02.2012 р.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивачем при зверненні до суду із позовом було порушено умови договору застави товарів в переробці, щодо надання 10-денного строку для добровільного виконання зобов'язання. Поряд з цим, за умовамии ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відмості про звернення стягнення на предмет обтяження. Докази в підтвердження виконання обов'язку щодо реєстрації звернення стягнення та безпосередньо дій щодо реєстрації в ДРОРМі звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в матеріалах справи відсутні.

Вказані обставини свідчать про те, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави є передчасними.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином суд приходить до висновку, що на момент звернення позивача до суду з відповідним позовом, права та охоронювані законом інтереси останнього не були порушені, оскільки позивачем не було дотримано строку (10 робочих днів) для добровільного виконання зобов'язання позичальником. Зазначені обставини є підставою для відмови в позові.

Поряд з цим, розглядаючи апеляційну скаргу ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" судом встановлено, що згідно доданих до скарги доказів вбачається, що взаємовідносини між ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" та ТОВ "АГРО ХХІ" здійснювалися відповідно до договору № Д/1 від 21.07.2011 р., а не за договором № Д-1 від 21.09.2011 р., як зазначено судом першої інстанці. Відповідно до акту звірки між ТОВ "АГРО ХХІ" та ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" станом на 01.02.2012 р. на складах цукрового заводу знаходилося лише 29,409 тон цукру, який належить ТОВ "АГРО ХХІ". Зазначене свідчить, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого рішення в оскаржуваній частині не можливо вважати законним та обгрунтованим.

Відтак, рішення господарського суду Рівненської області від 24.04.2012 року у справі № 5019/287/12 підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи з прийняттям нового рішення про відмову в позові. Відповідно до ст. 49 ГПК України судом здійснюється новий розподіл судових витрат. Судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладається на позивача - ПАТ "Дельта Банк", оскільки спір до суду доведено з вини останнього. Поряд з цим, з огляду на встановлені обставини та приймаючи до уваги досягнуту домовленість між позивачем та відповідачем, заява позивача про скасування заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 49, 68, 99, 101, 103, п. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" задоволити.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 24.04.2012 року у справі № 5019/287/12 скасувати. Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

3. Стягнути з ПАТ "Дельта Банк" на користь ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 32 190,00 грн.

4. Місцевому господарському суду на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду видати наказ.

5. Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду Рівненської області від 28 лютого 2012 року № 5019/287/12.

6. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.