Рішення № 26168111, 25.09.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2012 р.Справа № 14/5025/984/12

Господарський суд Хмельницької області в складі головуючого судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали справи

за позовом прокурора Летичівського району смт. Летичів в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області м. Хмельницький

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 смт. Летичів, Хмельницька область

про стягнення 8 206, 14 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача - Корсакова Н.М. за довіреністю

Буяр З.М. -за довіреністю

від відповідача -не з'явився

від прокуратури - Рибачук О.Г. -прокурор прокуратури м. Хмельницького

встановив:

Прокурор, в інтересах позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість, що виникла через неналежне виконання договору № 958 від 19 жовтня 2009 року в розмірі 8 206, 14 грн. з яких: 920, 45 грн. -заборгованість по оренді, 31, 99 грн. -пеня та 7 253, 70 грн. - неустойка.

Обгрунтовуючи позов, прокурор вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо строків оплати оренди. Нарахування пені обумовлено наявністю відповідної умови договору, стягнення ж неустойки передбачено Цивільним кодексом України.

Додатково представник позивача наводить наступне. Укладений сторонами договір в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди. Типові договори розробляє і затверджує Фонд державного майна України. Відповідно до п. 3.11. Типового договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, затвердженого Наказом ФДМ від 23 серпня 2000 року № 1774 уразі припинення договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом прийому-передачі. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції до державного бюджету та балансоутримувачу.

Представники позивача та прокуратури в судовому засіданні позов підтримали, наполягали на його задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, письмового відзиву не подав, причин невиконання вимог суду не повідомив. Повідомляючи відповідача про судовий розгляд справи йому направлено ухвали про порушення провадження у справі та

про відкладення розгляду справи за вказаною у позові адресою, яка згідно витягу з ЄДРПОУ є його реєстраційною адресою. Вищезазначена кореспонденція повернута поштою з відміткою -„За вказаною адресою не проживає".

Однак, суд виходить з того, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, що підтверджується правовою позицією, викладеною в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18, де вказано, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою зазначеною в ЄДРПОУ) і не повернуто підприємством зв'язку, або повернуто з посиланням на відсутність адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи.

За таких обставин, суд, в порядку ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З матеріалів справи вбачається.

19 жовтня 2009 року між сторонами укладено договір № 958 згідно якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування індивідуально визначене (нерухоме) майно -не житлові приміщення площею 88, 3 кв. м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2, що належить до державної власності і перебуває на балансі Хмельницької дирекції УДППЗ „Укрпошта" (балансоутримувач), вартість якого згідно зі звітом про оцінку майна станом на 30 квітня 2009 року становить 87977, 71 грн.

Відповідно до п. 3.1. орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць - червень 2009 року - 600 грн. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3.). Орендна плата перераховується не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним місяцем у співвідношенні: 70% до державного бюджету, 30% - до ЦПЗ № 5 УДППЗ „Укрпошта" (п. 3.6.).

За п. 3.7. орендна плата, перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення включаючи день оплати.

Відповідно п. 3.11. у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом прийому -передачі включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо вона виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно п. 5.3. орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

За п. 10.1. договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 19 жовтня 2009 року до 18 вересня 2012 року. Умови договору зберігають силу протягом усього строку дії договору, а в частині зобов'язань орендаря щодо оплати - до виконання зобов'язань (п. 10.2.). Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

19 жовтня 2009 року сторони склали акт прийому -передачі, в силу якого орендодавець передав орендарю вказані у договорі приміщення.

13 липня 2011 року господарським судом Хмельницької області у справі № 12/5025/970/11 винесено рішення про розірвання вищевказаного договору, а згідно рішення суду у справі № 20/5025/1862/11 підприємця ОСОБА_1 виселено із не житлового

приміщення площею 88. 3 кв. м.. що розташоване за адресою: АДРЕСА_2

Відповідно до акту державного виконавця від 6 березня 2012 року ОСОБА_1 виселено з приміщення (згідно наказу суду у справі 20/5025/1862/11), а останнє передано у розпорядження стягувача.

10 травня 2012 року позивач направив відповідачу претензію „ 11 -08 -01177 з вимогою протягом одного місяця з дня отримання претензії сплатити заборгованість.

Заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується наступне.

Загальні положення щодо майнових зобов'язань між учасниками господарських відносин відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язання), в силу ст. 11 ЦК України є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відносини між сторонами (учасниками господарських відносин) за даним позовом виникли з приводу оренди державного майна (як вбачається з договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" цей закон регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.3 ст.18, ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Уклавши договір № 958 сторони погодили умови, обов'язкові для них.

Згідно договору обов'язок оплати оренди виникає у відповідача кожного 13 числа місяця, наступного за звітним, починаючи з 19 жовтня 2009 року та триває (в разі несплати за визначений місяць) до повного виконання договору в частині оплати. При цьому, припинення (розірвання) договору не припиняє обов'язку відповідача здійснювати оплату, оскільки відповідно до п. 3.11. цей обов'язок триває до дня повернення майна за актом. Таким чином, обов'язок щомісячної оплати оренди триває до дати повернення майна орендодавцю - 6 березня 2012 року (акт ДВС) та припиняється повним виконанням даного обов'язку. Отже,

відсутність оплати за січень, лютий та 6 днів березня 2012 року свідчить про наявність заборгованості, розмір якої становить 920, 45 грн. (згідно розрахунку).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, позов, в частині стягнення основного боргу (орендна плата) обґрунтований, підтверджений належними доказами і підлягає задоволенню.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що пеня є договірною неустойкою, а її нарахування передбачено договором (п. 3.7.), вимоги про її стягнення також обґрунтовані. Розмір заявленої до стягнення пені підтверджується наданим розрахунком.

З приводу позовних вимог в частині стягнення неустойки судом відмічається, що відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона булла одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, враховуючи, що договір оренди розірвано в примусовому порядку відповідач повинен був повернути позивачу орендоване приміщення після набрання чинності рішенням суду - липень 2011 року. Проте, приміщення повернуто позивачу державним виконавцем 6 березня 2012 року, що призвело до прострочення виконання обов'язку повернення майна. Період прострочення становить з липня 2011 року по 6 березня 2012 року. Отже вимоги позивача, в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі. Обгрунтованість заявленої до стягнення суми підтверджується перевіреним судом розрахунком.

Таким чином, позов обґрунтований, підтверджений доказами, а від так підлягає задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (Призначення платежу 101; 22080300 * 2141503563* № 958* 19.10.209* 02898152*2*) - 920, 45 грн. заборгованості по оренді, 31, 99 грн. пені, 7 253, 70 грн. неустойки.

Видати наказ.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в дохід державного бюджету України (одержувач коштів -

УДКСУ у м. Хмельницький, код 38045529, банк -ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, МФО - 815013, рах. 31218206783002, код класифікації - 22030001, призначення платежу -„Судовий збір, код 03500128, пункт ставок судового збору") - 1 609, 50 грн. судового збору.

Видати наказ.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 5 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з пов. - АДРЕСА_1).

4,5 - прокуратурі району та області