Рішення № 26167993, 19.09.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" вересня 2012 р.Справа № 3/17-2636-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Чебан К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Бредельов О.О. (довіреність від 10.11.2011 р.);

від відповідача: Фатєєва Я.А. (довіреність від 25.11.2011 р.);

від третьої особи Військового представництва МОУ №4993: Кундис Є.Є. (довіреність №820 від 05.07.2012 р.);

від третьої особи Військового представництва МОУ №553: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Міністерства оборони України

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекарт-Прилад»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Військового представництва Міністерства оборони України №4993, Військового представництва Міністерства оборони України №553

про стягнення 1 295 369 грн. 02 коп.

Суддя Зайцев Ю.О.

Суть спору: В липні 2011 року Міністерство оборони України звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКАРТ -ПРИЛАД»про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1 295 369,02 грн., керуючись статтями 193, 222, п.6 ст.231 Господарського кодексу України, а також статтями 11, 525-526, 530, 622, 629 Цивільного кодексу України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Міністерство посилається на порушення Товариством умов Державного Контракту № 308/8 від 24.09.2010р. (а саме: п.п. 1.1, 2.1, 5.2) з оборонного замовлення для потреб створення цифрової інтегральної мережі зв'язку Збройних Сил України та Додаткових угод № 1 від 29.09.2010р., № 2 від 07.10.2010р. та №3 від 28.02.2011р.

В позовній заяві Міністерство зазначає, що згідно ст.10 Закону України «Про оборону України»та «Положення про Міністерство Оборони України»затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. №406/2011 Міністерство є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Шкода, яка спричиняється Міністерству Оборони України є безпосередньою шкодою державним інтересам.

Державними Замовниками відповідно до Закону України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб», «Про поставки для державних потреб»-Міністерство Оборони України, як центральний орган державної влади є державним Замовником з оборонного замовлення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19 вересня 2011р., винесеним суддею Д'яченко Т.Г. позовні вимоги Міністерства задоволені в повному обсязі. Суд стягнув з Товариства на користь Міністерства оборони України штраф у розмірі 1 295 369, 02 грн., 12953,69 грн. -державного мита та 236,00 грн. ІТЗ судового процесу.

Не погоджуючись з винесеним рішенням господарського суду, Товариство звернулось із апеляційною скаргою в якій просило рішення скасувати, посилаючись на неповне з'ясування фактичних обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2011р., залучено до участі в розгляді даної справи Військове представництво Міністерства Оборони України №553 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 р. (головуючий суддя Ліпчанська Н.В., судді Андрєєва Е.І., Мацюра П.Ф.) апеляційну скаргу ТОВ «Телекарт-Прилад»задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 19.09.2011р.скасовано. Суд в позові Міністерства оборони України про стягнення 1 295 369,02 грн. відмовив.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2012, Заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України подав касаційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та невідповідністю викладених у ній висновків обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, та прийняти нове, яким залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 19.09.2011.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2012 р. касаційна скарга Заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задоволена частково, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 р. та рішення господарського суду Одеської області від 19.09.2011 р. скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Ухвалою судді господарського суду Одеської області Малярчук І.А. від 20.06.2012 р. справа прийнята до провадження з призначенням до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 20.07.2012р. у зв'язку з перебуванням судді Малярчук І.А. з 23.07.2012 р. по 30.09.2012 р. у відпустці, справу №3/17-2636-2011 передано на розгляд судді Зайцеву Ю.О.

Ухвалою судді господарського суду Одеської області Зайцева Ю.О. від 20.06.2012 р. справа прийнята до провадження з призначенням до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представником позивача в судовому засіданні 30.07.2012 р. подані додаткові пояснення по справі з врахуванням постанови Вищого господарського суду України від 23.05.2012 р., судом в зв'язку необхідністю дослідження матеріалів справи оголошено перерву у судовому засіданні до 13.08.2012 р.

Ухвалою суду від 13.08.2012 р. відповідно до вимог ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 22.08.2012 р.

За клопотанням представника третьої особи 22.08.2012 р. судом залучено до матеріалів справи копії контрольної картки збирання автомобілю КрАЗ-5233 ВЕ шасі №80808614, копію контрольної картки предявникових та приймальноздавальних випробувань автомобілю КрАЗ-5233 ВЕ шасі №В0814134 та фотокартки автомобілю КрАЗ-5233 ВЕ шасі №80808614. Також, 22.08.2012 р. представником відповідача надані додаткові письмові пояснення по справі з додатками: копією договору № 1018ТД від 9.11.2010, копією накладної № 10/11/10 КРАЗ від 10.11.2010, копією акту приймання передачі автомобілю від 12.11.2010 р.

Ухвалою суду від 22.08.2012 р. відповідно до вимог ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 07.09.2012 р., в судовому засідання 07.09.2012 р. оголошено перерву до 19.09.2012 р.

19.09.2012 р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 24.09.2010 р. між Міністерством Оборони України (Замовником) та ТОВ «ТЕЛЕКАРТ -ПРИЛАД»(Виконавцем) був укладений Державний контракт № 308/8 з оборонного замовлення (за кошти Державного бюджету України.

За умовами Контракту на виконання замовлення Виконавець зобов'язується виготовити та передати комплексну апаратуру зв'язку «Скіф-КАЗ»спеціального призначення у власність Замовнику, для потреб створення цифрової інтегральної мережі зв'язку Збройних Сил України у асортименті, кількості та за цінами зазначеними у Специфікації постачання продукції, що додається до контракту і є його невід'ємною частиною, а замовник забезпечити приймання та оплату продукції в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з умовами цього контракту. Положенням додаткової угоди №1 від 29.09.2010р. виконавець зобов'язується виготовити та передати у власність продукцію замовнику в кількості 1 (одна) штука за цінами зазначеними у Протоколі погодження ціни, що є невід'ємною частиною контракту.

Згідно п. 2.1 постачання продукції, передбаченої Специфікацією, здійснюється силами і засобами Виконавця після одержання від Замовника письмового повідомлення про надання коштів за стабілізаційним фондом державного бюджету України. Постачання продукції здійснюється до 31.12.2010р. Положеннями додаткових угод № 2 від 07.10.2010р. та №3 від 28.02.2011р. передбачені у п. 2.1 контракту строки постачання продукції пролонговані спочатку до 06.03.2011р., а потім до 06.04.2011р.

Відповідно до п. 4.1 Контракту загальна вартість продукції становить 24 440 927,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 4 073 487,94 грн. за КПКВ 2101260, КЕКВ 1150. Положенням додаткової угоди № 1 від 29.09.2010р. ціну контракту було зменшено до 12 220 463,80 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 036 743, 97 грн.

Пунктом 5.2 Контракту встановлено, що за порушення строків поставки продукції Виконавець сплачує Замовнику штраф у розмірі 0,1% від вартості продукції, стосовно якої допущено прострочення постачання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної суми.

30.09.2010р. виконавцем було виставлено рахунок № 23/09/10-Ск на сплату вартості комплексної апаратної зв'язку «Скіф-КАЗ»у сумі 12 220 463,80 грн., який було оплачено Міністерством Оборони України 06.10.2010р. на підставі платіжного доручення № 308/29, що також підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами Контракту від 04.01.2011р.

Оскільки, з технічних умов апаратної зв'язку комплексна К-1501 ТУ У 34.2-00034022-026:2010 ААНЗ.461262.001 ТУ-ЛУ у якості транспортної бази для передбаченої контрактом комплексної апаратної зв'язку К-1501 шифр «Скіф-КАЗ»входив автомобіль КрАЗ-5233ВЕ, тому 10.12.2010р. між ХК «АвтоКрАЗ»та ТОВ «ТЕЛЕКАРТ -ПРИЛАД» був укладений договір № 1142 ТД, відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти автомобіль КрАЗ-5233ВЕ-0000084-000.

Автомобіль КрАЗ-5233ВЕ-0000084-00, виготовлений у 2010р. та доопрацьований ХК «АвтоКрАЗ»за договором № 1142 ТД, був готовий до відвантаження та знаходився на складі ХК «АвтоКрАЗ»з 15.12.2010 р., що підтверджується листами ХК «АвтоКрАЗ»від 18.01.2011р. № 52-72 та від 23.03.2011р. №462-72. Цими ж листами підтверджується, що єдиною причиною, з якої автомобіль не був поставлений Товариством є те, що він не приймається Військовим представництвом №553.

Листом від 20.01.2011р. №45 Товариство звернулось до Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України за наданням Військовими представництвами №4993 та №553 дозволу на прийняття автомобілю КрАЗ-5233ВЕ-0000084-00, який не поставлений на озброєння Збройних Сил України.

Відповідач листом №121 від 22.02.2011р. повідомив Замовника про готовність комплексної апаратної зв'язку К-1501 шифр „Скіф-КАЗ", яка станом на 22.02.2011р. була виготовлена, перевірена ОТК ТОВ „ТЕЛЕКАРТ -ПРИЛАД", опломбована та готова для пред'явлення Військовому представництву №4993.

Листом від 24.02.2011р. вих. №259/776 Управління військових представництв Міністерства оборони України дозволило Товариству використання автомобілю КрАЗ-5233ВЕ-0000084-00, виготовленого за документацією Головного конструктора заводу-виробника. Але у цьому ж листі було зазначено, що договір між Товариством та виробником автомобілю ХК «АвтоКрАЗ»буде погоджений з Військовими представництвами № 553 та 4993 при постачанні нового автомобілю КрАЗ-5233ВЕ-0000084-00 -2011 року виробництва.

Згідно листа від 01.03.2011р. №259/817 Управління військових представництв Міністерства Оборони України №4993 та №553 доручило організувати приймання КрАЗ-5233ВЕ для постачання ТОВ «ТЕЛЕКАРТ -ПРИЛАД»у складі комплексу К-1501 «Скіф-КАЗ», з вимогою про виготовлення автомобіля 2011р.

Крім цього, необхідно зазначити, що Міністерство Оборони України в особі своїх структурних підрозділів до 28.03.2011р. не надавало згоди на приймання автомобілю КрАЗ-5233ВЕ за документацією головного конструктора як виробу, не прийнятого на озброєння Збройних Сил України. У підтвердження цього Товариством були надані наступні документи:

- лист Товариства від 16.02.2011р. №112, в якому відповідач просив Міністерство оборони України прийняти автомобіль по документації головного конструктора;

- лист Управління військових представництв Міністерства оборони України від 24.02.2011р. №256/776, в якому цей підрозділ Міністерства запропонував Товариству вирішити питання з іншими структурними підрозділами Міністерства стосовно можливості використання автомобілю КрАЗ-5233ВЕ-0000084-00, виготовленого за документацією головного конструктора;

- лист Міністерства Оборони України від 09.03.2011р. №308/52/1222, в якому зазначено, що виготовлення та постачання товарів військового призначення згідно з документацією головного конструктора не передбачено.

28.03.2011р. Головне управління зв'язку та інформаційних систем Генерального штабу Збройних Сил України листом №308/52/1653 повідомило Товариство про те, що начальник Управління Військових представництв Міністерства Оборони України доручив Військовому представництву №553 здійснити контроль якості та прийняття автомобіля КрАЗ-5233ВЕ для монтажу під комплексну апаратну зв'язку, з вимогою Замовника про постачання автомобілю виготовлення 2011р.

01.04.2011р. ТОВ «ТЕЛЕКАРТ -ПРИЛАД»уклало з ХК «АвтоКрАЗ»Додаткову угоду №1 до договору №1142 ТД від 10.12.2010р., в якій предметом договору було постачання автомобілю 2011р. випуску, виготовленого за документацією головного конструктора, за документами виданими Військовим представництвом №553. Також, листом №231 від 01.04.2011 р. на адресу Начальника віськзвязку Збройних сил України ТОВ «ТЕЛЕКАРТ -ПРИЛАД» повідомило про погодження додаткових робіт по виготовленню автомобілю 2011р. випуску з ХК «АвтоКрАЗ»та запропонувало розглянути питання про продовження терміну дії Державного контракту від 24.09.2010 р. №308/8 на термін до 15.05.2011 р.

05.04.2011 р. листом №308/22/1880 Головного управління зв'язку та інформаційних систем Генштабу Збройних сил України Товариству було повідомлено про відсутність підстав для продовження строку дії Державного контракту.

Листом від 06.04.2011р. №247 Товариство повідомило позивача про постачання автомобіля, що відповідає додатковим вимогам замовника щодо 2011р. випуску, 26.04.2011р. Новий автомобіль КрАЗ-5233ВЕ був виготовлений 06.05.2011р. та прийнятий Товариством за актом приймання-передачі, та після задоволення рекламації 12.05.2011р. КрАЗ 5233ВЕ-0000084-00 був прийнятий Військовими представництвами №4993 та №553.

Таким чином фактична передача комплексної апаратної зв'язку "Скіф-КАЗ" була здійснена ТОВ «Телекарт-Прилад»12.05.2011, що підтверджується накладною №АК88-1 від 12.05.2011 та посвідченням №1 про прийняту продукцію.

З наведених підстав Міністерство оборони України звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Телекарт-Прилад» штрафних санкцій у розмірі 1 295 369,02 грн. у зв'язку з несвоєчасним виконанням державного контракту.

Відповідач позовні вимоги не визнає, та вважає, що вчинив всі необхідні дії, передбачені законодавством, для запобігання прострочення зобов'язання. У відзиві на позов Товариство вказує на те, що комплексна апаратура зв'язку К-1501 прийнята на озброєння Збройних Сил України згідно наказу Міністерства оборони України № 05 від 31.07.2010. Щодо питання по поставці автомобіля КрАЗ 5233ВЕ-0000084-00, то станом на 24.09.2010р. (дату укладання Державного контракту №308/8) він не був прийнятий на озброєння Збройних Сил України. До 2010 року у якості дослідних зразків Міністерству оборони України було поставлено 4 (чотири) комплексні апаратні зв'язку «Скіф-КАЗ»з автомобілем КрАЗ 5233ВЕ-0000084-00 у якості транспортної бази, але це не було серійним виробництвом, а поставлялося для проведення Збройними Силами України випробувань в межах дослідно-конструкторських робіт. У 2010 році дослідно-конструкторські роботи «СКІФ»були завершені, комплексна апаратна зв'язку «Скіф-КАЗ»(в частині власного виробу ТОВ "Телекарт-Прилад") була прийнята на озброєння Збройних Сил України та допущено до серійного виробництва. Укладання Державного контракту № 308/8 від 24.09.2010 р. свідчить про початок серійного виробництва комплексної апаратної зв'язку «Скіф-КАЗ». При серійному виробництві виробу «Скіф-КАЗ»автомобіль КрАЗ 5233ВЕ-0000084-00 також мав бути прийнятим на озброєння Збройних Сил України. Натомість, укладаючи Державний контракт № 308/8 від 24.09.2010, замовник (Міністерство оборони України) знало про необхідність використання у виробі «Скіф-КАЗ»автомобілю КрАЗ 5233ВЕ-0000084-00, що не прийнятий на озброєння Збройних Сил України. Автомобіль КрАЗ 5233ВЕ-0000084-00 був прийнятий на озброєння у серпні 2011 року.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Військове представництво Міністерства Оборони України №4993 та Військове представництво Міністерства Оборони України №553 у наданих письмових поясненнях цілком погоджується з заявленими позовними вимогами.

Відповідач в додаткових поясненнях на позовну заяву, зазначив, що причиною несвоєчасного виконання Державного контракту № 308/8 від 24.09.2010р. стала неузгодженність позицій Міністерства та його структурних підрозділів (військових представництв № 4999 та № 553).

Міністерство не погоджуючись з додатковими поясненнями, вказує про те, що був порушений порядок укладення договору між Товариством і ХК «АвтоКрАЗ» з представниками Міністерства військових представництв 4993 та 533, що в подальшому призвело до зриву виконання Контракту.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 526, 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 216 та ч. 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч. 2 ст. 231 ГК України).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

В постанові Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі № 23/225, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 2 ст. 231 ГК України, зазначено, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Також п. 5.2 державний контракту № 308/8 передбачено, що за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 0,1% від вартості продукції, стосовно якої допущено прострочення постачання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем було вчинено всіх необхідних дії, передбачених законодавством, для запобігання прострочення зобов'язання, але причиною несвоєчасного виконання Державного контракту № 308/8 від 24.09.2010р. стала неузгодженність позицій Міністерства та його структурних підрозділів (військових представництв № 4999 та № 553).

Аналізуючи умови державного контракту №№ 308/8 з оборонного замовлення, укладеного 24.09.2010 між ТОВ «ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД»та Міністерством оборони України та додаткових угод до нього додаткової угоди №1 від 29.09.2010р., додаткової угоди №2 від 07.10.2010р., додаткової угоди №3 від 28.02.2011 р. суд дійшов висновку, що вимога замовника -Міністерства оборони України, що автомобіль, який має бути транспортною базою для виробу К-1501 "Скіф-КАЗ" повинен бути 2011 року випуску - не відповідає умовам угоди, оскільки Державни контрактом № 308/8 від 24.09.2010, специфікацією до нього, технічними умовами ТУ У 34.2-0000034022-026:2010 (ААНЗ.461262.001 ТУ) не визначено рік випуску автомобілю КрАЗ.

Також, представник позивача не надав належних доказів, що використання у виробі автомобілю, виготовленого у 2007 році, та доопрацьованого під функції транспортної бази у 2010 році є неналежним виконанням зобов'язань за державним контрактом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Міністерства оборони України про стягнення 1 295 369 грн. 02 коп.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Міністерства оборони України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекарт-Прилад»про стягнення 1 295 369 грн. 02 коп. -відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 24.09.2012 року

.

Суддя Зайцев Ю.О.