Рішення № 26167570, 24.09.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.09.12 Справа № 5/5014/1852/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 38 711 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 10.02.2009 № 2331 в сумі 30 250 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 2 671 грн. 00 коп. та інфляційних втрат в сумі 5 808 грн. 00 коп.

Позивач подав заяву про зменшення розміру від 29.08.2012 № б/н, за якій він просить стягнути з відповідача заборгованості за договором від 10.02.2009 № 2331 в сумі 30 250 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 2 653 грн. 00 коп. та інфляційних втрат в сумі 5 808 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

13.09.2012 від позивача надійшло клопотання, яким він підтримав позовні вимоги та просив провести судове засідання 24.09.2012 без участі представника позивача.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

10 лютого 2009 року між сторонами у справі було укладено договір-доручення № 2331 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні (далі за текстом -договір, (а. с. 15-16).

Відповідно до п. 1.1 договору довіритель (позивач у справі) поручає повіреному (відповідач у справі) за винагороду здійснити пошук і підбір власників вантажу, з метою забезпечення експортно-імпортними вантажами транспортних засобів для міжнародних перевезень.

Згідно п. 2.1. договору за дорученням перевізника (позивач у справі) та на підставі дійсного договору експедитор (відповідач у справі) здійснює одну чи декілька із наступних послуг:

- організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та закордонних країнах;

- виконує розсилку товаротранспортної документації;

- проводить розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу;

- приймає участь в складанні актів в випадках, передбаченим чинним законодавством та вирішує з заказником претензійні питання;

- за згодою сторони виконує інші доручення перевізника (позивач у справі).

Відповідно до п. 3.1.2 договору перевізник (позивач у справі) зобов'язується забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу, відповідаю чого та повністю готового до перевозки обумовленого вантажу, в узгоджений строк.

З наданих позивачем актів виконаних робіт: № 0000617 від 30.06.2009,

№ 0000618 від 30.06.2009, № 0000630 від 01.07.2009, № 484 від 26.05.2009,

№ 0000569 від 16.06.2009, № 0000572 від 16.06.2009, № 0000685 від 14.07.2009,

№ 0000687 від 14.07.2009, вбачається, що позивач у повному обсязі виконав передбачені умовами договору зобов'язання.

Пунктом 4.4 договору визначено, що порядок та строк оплати узгоджується в разовій заявці, направленої перевізнику перед конкретної перевозкою.

В заявках на перевезення вказано, що оплата проводиться після отримання (СМР, акт, рахунок) протягом десяти банківських днів.

Доказів щодо дати, коли саме відповідач отримав вказані документи, необхідні для здійснення оплати послуг, позивач до суду не надав.

Разом з тим, 22.06.2012 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 30 250 грн. 00 коп., (що підтверджується доказами направлення вимоги позивачем - а.с. 14), але відповідач суму заборгованості не сплатив.

Отже, відповідач свої обов'язки за договором не виконав належним чином та у повному обсязі, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість у сумі 30 250 грн. 00 коп.

Вказану заборгованість позивачем заявлено до стягнення за даним позовом.

Крім того, позивач заявив до стягнення 3% річних в сумі 2 653 грн. 00 коп. та інфляційні втрат в сумі 5 808 грн. 00 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 1 ст. 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 934 Цивільного кодексу України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаних статей позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в сумі 2 671 грн. 00 коп. та інфляційних втрат в сумі 5 808 грн. 00 коп.

Позивач не надав суду доказів, якими підтверджується дата отримання відповідачем документів, вказаних в заявці на перевезення, на підставі яких відповідач повинен здійснити оплату за надані послуги.

При цьому, приймаючи до уваги направлення позивачем вимоги від 22.06.2012 № 1 (на виконання приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України), строк виконання грошового зобов'язання настав не раніше 30.06.2012, тому вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань за визначені позивачем періоди є необґрунтованими.

Враховуючи викладене вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 29.06.2012 по 25.06.2012 в сумі 2 671 грн. 00 коп. та інфляційних втрат за період з вересня 2009 року по квітень 2012 року в сумі 5 808 грн. 00 коп. не підлягає задоволенню.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань.

Таким чином, позов є таким, що підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором у сумі

30 250 грн. 00 коп. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат слід відмовити.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні 24.09.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Літо», м. Київ,

вул. Ю. Шумського, б. 1-Б, оф. 121, ідентифікаційний код 13607028, заборгованість за договором у сумі 30 250 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 1 257 грн. 66 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 24.09.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано - 26.09.2012.

Суддя С.В. Вінніков