Рішення № 26167316, 18.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/349 18.09.12

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до публічного акціонерного товариства "Комфорт-Сервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

приватне акціонерне товариство "Компанія з управління активами "Перевесло"

про стягнення 587 729,09 доларів США

Представники:

від позивача: Чернівецький І.М. -представник за довіреністю № 793/11.5.2 від 27.10.2011р.

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до публічного акціонерного товариства "Комфорт-Сервіс" про стягнення 587 729,09 доларів США.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.01.2008 року між відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (далі - позивач, банк за договором) та відкритим акціонерним товариством «Комфорт-Сервіс»(далі - відповідач, позичальник за договором) укладено кредитний договір № КР 01/08 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, предметом договору є надання позивачем відповідачеві грошових коштів (кредиту) у вигляді траншів в розмірі 1 412 640,00 дол. США. Строк користування кредитом - по 02.01.2015 року.

Як вбачається з п. 4.1 кредитного договору, відповідач прийняв зобов'язання повернути позивачеві отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі та строк, зазначений у додатку № 1 до договору. Пунктом 1.1. кредитного договору процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 12% річних. Додатковою угодою до кредитного договору № 1 від 03.10.2008 року процентну ставку збільшено до 14% річних.

Проценти за користування кредитом сплачуються відповідачем з 25-го по останній робочий день кожного місяця (п.7.2. кредитного договору).

Позивач належним чином виконав свій обов'язок по кредитному договору щодо надання відповідачеві грошових коштів (кредиту) в сумі 1 412 640,00 доларів США. Однак, відповідач, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, а саме з 26.04.2011 року не сплачував проценти за користування кредитом.

Згідно п. 4.4. кредитного договору, позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом незалежно від настання строку виконання зобов'язання у випадку зокрема несплати плати за користування кредитом (в т.ч. неналежної сплати).

Таким чином, в результаті порушення умов кредитного договору щодо строків сплати процентів за користування кредитом, у відповідача виникло зобов'язання щодо погашення суми кредиту заборгованість по якому станом на 26.10.2011року становить 534 420,00 доларів США, а також заборгованість відповідача перед позивачем по процентам за користування кредитом за період з 26.04.2011 року по 26.04.2011 року становить 45 249,86 доларів США.

Відповідно до п. 9.2 кредитного договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмір подвійної облікової ставки НБУ, від суми прострочених зобов'язань.

Відповідно до вищевикладеного, публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулось до суду з вимогою про стягнення з публічного акціонерного товариства "Комфорт-Сервіс" заборгованості за кредитним договором № КР 01/08 від 04.01.2008 року по кредиту в розмірі 534 420,00 доларів США, 45 249,86 доларів США заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом за період з 26.04.2011 року по 26.10.2011 року, 5 403,58 доларів США заборгованості по відсоткам за користування кредитом, нарахованими за період 01.10.2011 року по 26.10.2011 року, 2 202,04 доларів США пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 26.04.2011 року по 26.10.2011 року, а також 453,60 доларів США трьох процентів річних нараховані за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.11.2011 року порушено провадження у справі № 33/349, розгляд справи призначено на 05.12.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.12.2011 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 19.12.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.12.2011 року розгляд справи відкладено на 17.01.2012 року, залучено до участі у справі приватне акціонерне товариство "Компанія з управління активами "Перевесло", в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.01.2012 року зупинено провадження у справі № 33/349 до вирішення господарським судом міста Києва пов'язаної з нею справи № 21/37 за позовом приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами "Перевесло" до публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" та публічного акціонерного товариства "Комфорт-Сервіс" про визнання недійсним договору кредиту № КР01/08.

20.08.2012 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва від публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, з якого вбачається, що ухвалою Вищого господарського суду України від 10.08.2012 року по справі № 21/37 повернуто скаржнику касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комфорт-Сервіс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 року, якою залишено без змін рішення господарського суду м. Києва від 12.03.2012 року про відмову в задоволенні позовних приватного акціонерного товариства «Компанія з управління активами «Перевесло»до публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»та публічного акціонерного товариства «Комфорт-Сервіс»про визнання недійсним кредитного договору № КР01/08 від 04.01.2008 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.09.2012 року поновлено провадження по справі та призначено її до розгляду на 18.09.2012 року.

В судове засідання 18.09.2012 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з публічного акціонерного товариства "Комфорт-Сервіс" 534 420,00 доларів США заборгованості по кредиту за кредитним договором № КР 01/08 від 04.01.2008 року, 45 249,86 доларів США заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом нарахованим за період з 26.04.2011 року по 26.10.2011 року, 5 403,58 доларів США заборгованості по відсоткам за користування кредитом нарахованих за період 01.10.2011 року по 26.10.2011 року, 2 202,04 доларів США пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 26.04.2011 року по 26.10.2011 року, 453,60 доларів США трьох процентів річних нарахованих за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, а також 3 189,00 доларів США державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Окрім того, представник позивача в повному обсязі підтримав, подану разом з позовом, заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до якої просить суд накласти арешт на майно, яке належить публічному акціонерному товариству "Комфорт-Сервіс", а також накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу та містяться на рахунках відповідача в межах ціни позову та судових витрат.

Вказана заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду або зробити його неможливим.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, проте через відділ діловодства господарського суду подав клопотання про перенесення судового засідання, в зв'язку з неможливістю забезпечити участь повноважного представника в судовому засіданні.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що неможливість позивача забезпечити явку представника в судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку позивач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України. Крім того, суд вважає за необхідне нагадати позивачу, що відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення господарського спору обмежений.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

04.01.2008 року між відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк»(далі - позивач, банк за договором) та відкритим акціонерним товариством «Комфорт-Сервіс»(далі -відповідач, позичальник за договором) укладено кредитний договір № КР01/08.

Відповідно до п. 1.1. статуту публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»в новій редакції, затвердженого річними загальними зборами акціонерів від 28.04.2011 року, публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»є правонаступником усіх прав та обов'язків акціонерного комерційного банку «Мрія»(свідоцтво про реєстрацію банку № 128), створеного рішенням установчих зборів учасників банку (протокол № 1 від 18.09.1992), перейменованого у відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк»відповідно до рішення загальних зборів учасників (акціонерів) банку від 25.01.2007 року, перейменованого в публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»відповідно до рішення позачергових загальних зборів учасників (акціонерів) банку від 16.07.2010 року (протокол № 54), а також правонаступником усіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства «Внешторгбанк (Україна)»(свідоцтво про реєстрацію Банку Хе 299), приєднаного до Банку відповідно до Угоди про приєднання ЗАТ «Внешторгбанк (Україна)»до ВАТ «ВТБ Банк»на умовах філії, затвердженої рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ «Внешторгбанк (Україна)»від 17.08.2007 року (протокол № 9) і рішенням позачергових загальних зборів учасників (акціонерів) ВАТ «ВТБ Банк»від 17.08.2007 року (протокол № 44).

Між сторонами підписано додаткову угоди № 1 від 03.10.2008 року до кредитного договору № КР01/08 від 04.01.2008 року та договір про внесення змін від 18.08.2008 року до кредитного договору № КР01/08 від 04.01.2008 року.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п 1.1. кредитного договору, предметом договору є надання банком позичальнику грошових коштів (кредиту) у вигляді траншів в розмірі 1 412 640,00 доларів США. Строк користування кредитом - по 02.01.2015 року. Відсотки за користування кредитом -12 % річних.

Згідно п.п. 4.1. та 4.2. кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановленому додатком № 1 до даного договору, а також сплатити банку плату за користування кредитом у розмірі та в порядку, що встановлений даним кредитним договором.

У відповідності до положень п. 7.1. та п. 7.2. кредитного договору, початком нарахування плати за користування кредитом є дата списання коштів, вказаних в п.п.1.1. кредитного договору, або їх частини з позичкового рахунку. Плата за користування кредитом нараховуються щомісячно з 25 числа по останній робочий день поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів.

Положеннями п. 8.1. кредитного договору встановлено, що перерахування банку плати за користування кредитом в розмірі, встановленому положеннями даного договору, здійснюється щомісячно в строк з 20 числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачуються разом з основною сумою кредиту.

На виконання умов кредитного договору, банк надав публічному акціонерному товариству "Комфорт-Сервіс" кредит в розмірі 1 412 640,00 доларів США, що підтверджується наявним в матеріалах справи копіями меморіальних валютних ордерів № TR.14094.1 від 27.03.2008 року, № 19_17 від 20.03.2008 року, № 310_1 від 27.02.2008 року та № TR.14094.1 від 08.01.2008 року.

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим станом на 26.10.2011 року в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 534 420,00 доларів США, заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом нарахованих за період з 26.04.2011 року по 26.10.2011 року в розмірі 45 249,86 доларів США та заборгованість по відсоткам за користування кредитом нарахованим за період 01.10.2011 року по 26.10.2011 року в розмірі 5 403,58 доларів США

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

06.06.2011 року банк звернувся до позичальника з вимогою № 46/1700-082 про погашення заборгованості за кредитним договором № КР01/08 від 04.01.2008 року, проте зазначена вимога позичальником залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, станом на 26.10.2011 року факт наявності заборгованості за кредитним договором № КР01/08 від 04.01.2008 року по кредиту в розмірі 534 420,00 доларів США, заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом нарахованим за період з 26.04.2011 року по 26.10.2011 року в розмірі 45 249,86 доларів США та заборгованості по відсоткам за користування кредитом нарахованими за період 01.10.2011 року по 26.10.2011 року в розмірі 5 403,58 доларів США, позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, банк нарахував позичальнику пеню за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 26.04.2011 року по 26.10.2011 року в розмірі 2 202,04 доларів США та три відсотки річних за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 453,60 доларів США.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.9.2. кредитного договору, у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової станки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за кредитним договором № КР01/08 від 04.01.2008 року по кредиту в розмірі 534 420,00 доларів США, заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом нарахованим за період з 26.04.2011 року по 26.10.2011 року в розмірі 45 249,86 доларів США та заборгованості по відсоткам за користування кредитом нарахованим за період 01.10.2011 року по 26.10.2011 року в розмірі 5 403,58 доларів США, суд погоджується з розрахунком пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 26.04.2011 року по 26.10.2011 року в розмірі 2 202,04 доларів США та трьох відсотків річних за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 453,60 доларів США, наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України (чинного на дату звернення позивача з позовом до суду), судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України (чинного на дату звернення позивача з позовом до суду), витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Комфорт-Сервіс" (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 15, ідентифікаційний код 31957561) на користь публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, Шевченківський район, бул. Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, ідентифікаційний код 14359319) заборгованість по кредиту в розмірі 534 420 (п'ятсот тридцять чотири тисячі чотириста двадцять) доларів США 00 центів, заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом нарахованим за період з 26.04.2011 року по 26.10.2011 року в розмірі 45 249 (сорок п'ять тисяч двісті сорок дев'ять) доларів США 86 центів, заборгованість по відсоткам за користування кредитом нарахованим за період 01.10.2011 року по 26.10.2011 року в розмірі 5 403 (п'ять тисяч чотириста три) доларів США 58 центів, пеню за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 26.04.2011 року по 26.10.2011 року в розмірі 2 202 (дві тисячі двісті два) долари США 04 центи, три відсотки річних за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 453 (чотириста п'ятдесят три) долари США 60 центів, а також 3 198 (три тисячі сто дев'яносто вісім) доларів США 00 центів. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 24.09.2012 року.

Суддя С.М.Мудрий