Рішення № 26167295, 20.09.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" вересня 2012 р. Справа № 4/5007/901/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Цивінський П.В. - юрисконсульт юридичного відділу за довіреністю №689/16 від 10.02.12 р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Міріса-Продукт" (м. Житомир)

про стягнення 9747,35 грн.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 9747,35 грн. боргу за використану теплову енергію за період з жовтня 2010 р. по травень 2012 р. згідно з договором на постачання теплової енергії №35 від 17.06.2010 р.

Представник позивача в засіданні суду подав довідку №3328/16 від 20.09.2012 р. про заборгованість відповідача на день розгляду справи в сумі 8747,35 грн. та платіжне доручення №2PL285323 від 14.09.2012 р. про сплату відповідачем 1000,00 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, яка була направлена рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу відповідача, повернулась до господарського суду з відміткою на поштовому конверті: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.08.2012 р. підтверджуються відомості щодо місцезнаходження відповідача: 10003, м. Житомир, вул. Короленка, буд. 3.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України;

Згідно з ч. 1 ст. 18 цього ж Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів. Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

17.06.2010 р. між КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (позивач) та ТОВ "Міріса-продукт" (споживач/відповідач) був укладений договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №35 (а.с.7-10), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання своєчасно надавати відповідачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (п.1.1) .

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору, всі розрахунки по цьому договору проводяться до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником.

Розрахунки по договору проводяться споживачем шляхом перерахування коштів в установлені договором строки на рахунок виконавця (п.3.2 договору).

Пунктом 3.6 договору сторони визначили, що не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці. Не отримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому договору.

На виконання умов зазначеного договору, позивач протягом періоду з жовтня 2010р. по квітень 2012 р. надав відповідачеві передбачені договором послуги з теплопостачання, на оплату яких виставив платіжні вимоги (рахунки) (а. с.12 - 25).

Проте, відповідач зобов'язання щодо своєчасної оплати за використану теплову енергію виконав частково, в результаті чого станом на день звернення з позовом до суду існував борг за період з жовтня 2010р. по квітень 2012 р. в сумі 9747,35 грн.

14.09.2012 р. після подачі позову до суду (03.08.2012 р.), відповідач погасив борг в сумі 1000,0з довідкою позивача №3328/16 від 20.09.2012 р., заборгованість відповідача перед позивачем станом на 20.09.2012 р. становить 8747,35 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві,) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 8747,35грн.; в частні стягнення суми боргу в розмірі 1000,00 грн. провадження у справі слід припинити на підставі ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Міріса-Продукт" (10014, м. Житомир, вул. Київська, 48, ідентифікаційний код 35343771) на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10000, м. Житомир, майдан Короленка, 3, ідентифікаційний код 13564388)

- 8747,35 грн. - основного боргу

- 1609,50 грн. - судового збору.

3. Припинити провадження в частині стягнення 1000,00 грн. основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Лозинська І.В.

Повне рішення підписано 26.09. 2012 р.

Віддрукувати:

1-в справу

2-позивачу

3-відповідачу (рек. з повідом.)