Ухвала суду № 26166455, 20.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/3206/12

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представники позивача Буря О. О., Кемінь В.В., Мілюченко А. Є.

представник відповідача Колосовський Ю. А.

розглянувши касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2011 року у справі за позовом Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області до Приватного підприємства "Весна", Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "Ресурс" про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція у Закарпатській області (далі -Ужгородська МДПІ) звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства "Весна" (далі -ПП "Весна") та Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "Ресурс" (далі -ТОВ Компанії "Ресурс") в якому просила стягнути з кожного відповідача кошти в сумі 275 429 000,00 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року у задоволені позову Ужгородської МДПІ відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2011 року апеляційну скаргу Ужгородської МДПІ залишено без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями суду попередніх інстанції, Ужгородська МДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої (кримінальної) справи та набрання нею законної сили.

ТОВ Компанії "Ресурс" подало письмові заперечення на касаційну скаргу Ужгородської МДПІ.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції державної податкової адміністрації України від 10 жовтня 2008 року «Про призначення невиїзної документальної перевірки ПП «Весна»по кримінальній справі №69-59, порушеній відносно директора приватного підприємства «Весна»ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 КК України, а також з урахуванням вимог п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та згідно наказу державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 19.01.2009 року №22 проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Весна»з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30 жовтня 2007 року по 31 серпня 2008 року, про що складено акт перевірки від 18.02.2009 року №6/23-50/20459893.

В ході проведеної невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ Компанії «Ресурс»з питань взаємовідносин з ПП «Весна»за березень 2008 року встановлено, що відповідно до договорів №41-02/2008 від 20 лютого 2008 року, №42-02/2008 від 22 лютого 2008 року, №43-03/2008 від 24 березня 2008 року, №46-02/2008 від 22 лютого 2008 року ПП «Весна»(Продавець) на підставі видаткових, податкових накладних, актів прийому - передачі, залізничних квитанцій, рахунків-фактур та специфікацій відвантажило ТОВ Компанія «Ресурс»(Покупець) руду марганцеву збагачену, агломерат марганцевий, концентрат марганцевий оксидний. У відповідності до умов договорів Продавець продає, а Покупець купує марганецьвмістку продукцію (Товар) виробника ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»та ВАТ «Орджонікідзевський горно-збагачувальний комбінат». Поставка товару згідно умов договорів здійснюється на умовах FСА - з. д. станція «Чертомлик»Придніпровської з. д, у відповідності до «Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс»в редакції 2000 року. Перехід права власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент виконання вищевказаних правил. Вантажоотримувачем товару є ВАТ «Запорізький завод феросплавів».

Крім того, перевіркою встановлено, що протягом березня 2008 року ТОВ Компанія «Ресурс»згідно актів прийому-передачі, залізничних квитанцій, рахунків - фактур отримано від ПП «Весна»: руди марганцевої збагаченої у кількості 9 596, 0 тон на загальну суму 5 352 263, 82 грн., в тому числі ПДВ - 892 043, 97 грн.; агломерату марганцевого у кількості 22063.0 тон на загальну суму 15 144 621, 19 грн. в тому числі ПДВ 2 524 103, 53 грн. Всього на суму 20 496 885. 01 грн., в тому числі ПДВ на суму 3 416 147, 50 грн. Отримання товару підтверджено актами прийому-передачі, залізничними квитанціями, рахунками - фактурами.

Відповідно до залізничних квитанцій про приймання вантажу (на маршрут або групу вагонів) відправником (виробником) руди марганцевої збагаченої є ВАТ «Марганецький ГЗК», агломерату залізорудного офлюсованого та концентрату марганцевого є ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК». Вантаж надходив транзитом без перевалки до кінцевих споживачів - ВАТ «Запорізький завод феросплавів»та ВАТ «Стахановський завод феросплавів». Перевіркою також встановлено, що у відповідачів відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій так як відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання укладених договорів поставки між відповідачами були здійснені наступні дії: що стосується договору №41- 02/2008 від 20 лютого 2008 року ТОВ Компанія «Ресурс»здійснено передоплату за товар у сумі 221 669 000 грн. в тому числі ПДВ, поставка товару ПП «Весна»не здійснена, однак даний факт може тягти за собою цивільну відповідальність, передбачену законом та договором; №43-03/2008 від 24 березня 2008 року - ТОВ Компанія «Ресурс»здійснило передоплату за товар у сумі 53 760 000 грн. в тому числі ПДВ, ТОВ Компанія «Ресурс»повернув частину передоплати в сумі 31 588 612,82 грн. в тому числі ПДВ і здійснив поставку товару на суму 22 171 378, 18 грн., в тому числі ПДВ; №42-02/2008 від 22 лютого 2008 року - ПП «Весна»було здійснено поставку товару на суму 14 994 535, 92 грн. в тому числі ПДВ, ТОВ Компанією «Ресурс» здійснено оплату отриманого товару на суму поставки; №46-02/2008 від 22 лютого 2008 року - ПП «Весна»здійснено поставку товару на суму 5 502 349, 09 грн.. в тому числі ПДВ, ТОВ Компанією «Ресурс»здійснено оплату отриманого товару на суму поставки. Проведені за цими договорами поставки господарські операції були відображені в бухгалтерському обліку відповідно до вимог чинного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позовних суди попередніх інстанцій вірно врахували, що згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми), дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що подають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з умовами укладених договорів поставки, кожна поставка партії товару повинна оформлюватися наступними первинним бухгалтерськими документами:

1. рахунок - фактура;

2. сертифікат якості, виданий лабораторією виробника товару;

3. акт приймання - передачі товару; податкова накладна;

4. копія залізничної накладної.

Згідно матеріалів справи, первинні документи оформлені відповідно до умов договору і вимог чинного законодавства, а відтак суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що без укладення договорів з Укрзалізницею, за відсутності власних складських приміщень, виконання укладених договорів поставки є неможливим.

Вище вказані договори поставки укладені на умовах FСА - залізнична станція «Марганець»або «Чортомлик». Постачальник за цими договорами здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, редакція 2000 року).

Під словом перевізник розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

ТОВ Компанія «Ресурс» придбавало товар у ПП «Весна»завантаженим у залізничні вагони на відповідній залізничній станції. В подальшому цей товар було на тих же самих умовах поставлено ВАТ «Запорізький завод феросплавів»та ВАТ «Стаханський завод феросплавів», що підтверджується договорами поставки №319 від 22 лютого 2008 року. №320 від 25 лютого 2008 року та №44 від 24 березня 2008 року, тому з огляду на це, у сторін не було необхідності укладати договори з перевізником або мати власні складські приміщення.

Відповідно до акту про результати виїзної перевірки дотримання ТОВ Компанією «Ресурс»вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2009 року від 21.08.2009 року №4671/23-2/31076200, складеного працівниками ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровськ, відсутні жодні порушення чинного законодавства при здійсненні операцій з придбання товару у ПП «Весна»та його подальшій реалізації.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок та є нікчемним, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб'єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушувати вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторони правочину або однією із сторін. У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України та ч. 1-3 ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом, які необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Згідно з вимогами ст. 180 ГК України та аб. 2 ч. 1 ст. 631 ЦК України крім вище визначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом. При укладенні господарського договору сторони в будь-кому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з судами попередніх інстанцій, що договір укладений між ПП «Весна»та ТОВ Компанія «Ресурс»відповідає вимогам, встановленим ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, договори між відповідачами є дійсними на сьогодні. Для ст. 207 ГК України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може маги місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій правильно встановили, що спірний правочин між відповідачами носив товарний характер, товар був отриманий на підставі договору, господарські операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку, невідповідності господарської діяльності підприємств не встановлено, підстави, якими податковий орган обґрунтовує позовні вимоги недоведені та базуються на припущеннях. Факт наявності у сторін по правочину протиправного умислу при його укладенні з матеріалів справи та пояснень осіб, які брали участь у справі не вбачається.

Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. На момент подання позову закінчився встановлений ст. 250 ГК України максимальний річний термін з дня укладення і виконання угод між відповідачами. Крім того, жодною нормою чинного законодавства не встановлено можливості поновлення такого строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2011 року -без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров