Ухвала суду № 26166454, 20.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/2249/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник позивача Гурін М. В.

представник відповідача Кемінь В. В.

розглянувши касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство "Макіївський металургійний завод" (далі -ЗАТ "Макіївський металургійний завод") звернулось до суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (далі -Макіївської ОДПІ) в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року позов ЗАТ "Макіївський металургійний завод" задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року апеляційну скаргу Макіївської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями суду попередніх інстанції, Макіївська ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити ЗАТ "Макіївський металургійний завод" у задоволені позову.

ЗАТ "Макіївський металургійний завод" подало письмові заперечення на касаційну скаргу Макіївська ОДПІ.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ЗАТ "Макіївський металургійний завод" зареєстрований як юридична особа 28.09ю2004 року виконавчим комітетом Макіївської міської ради та включений до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України за №33185989.

Макіївською ОДПІ була проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2005 року, за результатами якої складений акт від 19.06.2006 року №359/23-4/33185989 та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000562330/0/8190 від 19.06.2006 року, яким позивачеві згідно підпункту "б" п.п 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2005 року на 7 002 009,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові санкції) в розмірі 2357889,50 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Підставою для прийняття даного рішення послужив висновок Макіївською ОДПІ про те, що на порушення вимог п.1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі -Закон України «Про ПДВ») позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2005 року віднесено ПДВ згідно податкових накладних, які не підтверджені матеріалами зустрічної перевірки по взаємовідносинам з ТОВ Компанія «Ресурс»на суму 7 002 009, 00 грн.

Відповідно до п.п 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами цієї норми право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" за приписами п.п 7.7.1 якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п 7.7.1 п.7, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п 7.7.1 п. 7, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 7.7.1 п. 7, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування" платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Законом України „Про ПДВ" введено непрямий ПДВ, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання.

Згідно із цим Законом, яким визначено ставки та механізм справляння ПДВ, обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку - покупця.

Закон України „Про ПДВ" не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Із змісту пункту 1.8 ст. 1 Закону України „Про ПДВ" вбачається, що „бюджетне відшкодування" - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону України „Про ПДВ" не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов'язку платника податку - покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

За приписами п.п 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" право на отримання суми бюджетного відшкодування пов'язано з фактичною сплатою ПДВ у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг).

При здійсненні перевірки було встановлено, що ТОВ „Компанія „Ресурс", яка є безпосереднім постачальником позивача, зареєстрована платником ПДВ відповідно до свідоцтва №40377311, декларує та сплачує податки. Актом перевірки ТОВ „Компанія „Ресурс" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.03.2006 року встановлено, що сума ПДВ по податковим накладним, виданим ЗАТ „Макіївський металургійний завод", включена ТОВ „Компанія „Ресурс" до податкових зобов'язань відповідного періоду (жовтень 2005 року), відображена у книзі обліку продажу товарів (робіт послуг) та відповідає даним податкової декларації з ПДВ за жовтень 2005 року.

Факт отримання позивачем продукції від ТОВ „Компанія „Ресурс" та сплати її вартості позивачем підтверджені в судових засіданнях судів попередніх інстанцій належними документами (договором, податковими накладними, рахунками-фактурами, залізничними накладними, документами про оплату товару та іншими первинними документами). При цьому відповідач не заперечував проти того, що позивачем ПДВ був сплачений повністю в ціні товару.

Відповідно до статуту ЗАТ „Макіївський металургійний завод" предметом діяльності позивача є виробництво металургійної продукції.

З технологічної інструкції ТІ 231-Д-03-1 : 05 „Виробництво чавуна" вбачається, що агломерат залізорудний безпосередньо використовується у виробництві чавуна.

Висновками судової економічної експертизи №6546/24-6921/25 від 30.09.2010 року встановлено, що господарська операція з придбання ЗАТ „Макіївський металургійний завод" товару у ТОВ „Компанія „Ресурс" в жовтні 2005 року агломерату залізорудного призвела до змін в активах та зобов'язаннях позивача та не вплинула на розмір його власного капіталу. В ході експертизи було встановлено, що в журналі-ордері та відомості по рахунку 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками" за жовтень 2005 р. позивач отримав запасів на суму 207 573 124, 09 грн., що відповідає даним журналу-ордеру та відомості по рахунку 20 „Виробничі запаси" за жовтень 2005р.

Матеріалами справи доводиться фактичне виконання договору №57/05, укладеному 01.03.2005 року між ЗАТ „Макіївський металургійний завод" та ТОВ „Компанія „Ресурс", за умовами якого позивач отримав агломерат залізорудний для використання у власній господарській діяльності.

Суди попередніх інстанцій правомірно визнали недійсним податкове повідомлення-рішення.

Право на відшкодування від'ємної різниці є матеріальним правом позивача. Несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини, у тому числі у Рішенні Європейського Суду від 09.01.2007 року у справі "Интерсплав проти України".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року -без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров