Постанова № 26165191, 19.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2012 року № 2а-11082/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.в. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про

скасування податкового повідомлення-рішення №0002131610 від 17.04.2012 та рішень про результати розгляду скарг

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю – «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-Фінанс» звернувся до суду з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2012 №0002131610, рішення Державної податкової служби у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 26.06.2012 №35855/10/12-114, рішення Державної податкової служби України про результати розгляду повторної скарги від 30.07.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновок акт від 02.04.2012 №02/16-10/34938583 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-Фінанс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні операцій з відступлення права вимоги за договором №1412-10/1 від 14.12.2010 за період з 01.09.2010 по 31.12.2010 не має належного обґрунтування та спростовується наявними документами. Крім того. позивач зазначає, що інспектор податкового органу взагалі до позивача не з’являвся, документи для проведення перевірки не витребовувались, а висновки перевірки сформовані на основі матеріалів попередньої перевірки.

Відповідач – Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби – письмових заперечень по суті позовних вимог не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи.

03.09.2012 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження. Представник позивача проти продовження розгляду справи в письмовому провадженні не заперечував.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку в судове засідання відповідача, належним чином повідомленого про час, дату та місце розгляду справи, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірки ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-Фінанс»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні операцій з відступлення права вимоги за договором №1412-10/1 від 14.12.2010 за період з 01.09.2010 по 31.12.2010, за результатом якої складено акт від 02.04.2012 №02/16-10/34938583 (далі –Акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 4.13 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.9.7 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2010 рік в сумі 9 999 994 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2012 №0002131610, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток у розмірі 12499992,0 грн. (за основним платежем 9 999 994,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 499 998,0 грн.).

За результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення рішенням Державної податкової служби у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 26.06.2012 №35855/10/12-114 та рішення Державної податкової служби України про результати розгляду повторної скарги від 30.07.2012, скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Судом встановлено, що перевірка проводилась на виконання постанови від 12.01.12 Управління розслідування особливо важливих справ Головного слідчою управління ДПС України в рамках кримінальної справи №69-127, порушеної за фактом вчинення невідомими особами фіктивного підприємництва.

Як вбачається з акту перевірки, між позивачем, що діє в інтересах т аза рахунок ЗНВПІФ «Даліз Стандарт»(новий кредитор) та ТОВ «ФК «Даліз-Експрес»(первісний кредитор) було оформлено договір про відступлення права вимоги від 14.12.2010 №1412-10/1.

За умовами договору, первісний кредитор відступає, а новий кредитор набувай право грошової вимоги до ТОВ «Укррослізинг»(далі - Боржник). Предметом цього договору є право вимоги, яке виникло у Первісного кредитора до Боржника на підставі договору про факторингове обслуговування №1211/2/121110-Ф від 12.11.2010, укладеному між ТОВ «ФК «Даліз-Експрес»та АТ «Ерде Банк».

За умовами договору факторингу від 12.11.2010 №1211/2/121110-Ф ТОВ «ФК «Даліз-Експрес»зобов’язується надати грошові кошти (факторингове фінансування) в розпорядження ПАТ «ЕРДЕ Банк»а плату, а ПАТ «ЕРДЕ Банк»зобов’язується відступити своє право грошової вимоги до ТОВ «Укррослізинг», що виникло за договором поставки від 15.03.2009 №7610/101/005, укладеним між ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»та ТОВ «Укррослізинг»щодо оплати за поставлений товар.

Сума коштів, що надається ТОВ «ФК «Даліз-Експрес»в розпорядження ПАТ «ЕРДЕ Банк»складає 39 999 978,0 грн.

Відповідно до договору поставки від 15.03.2010 №7610/010/005 укладеним між ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»та ТОВ «Укррослізинг», оплата по договору здійснюється ТОВ «Укррослізинг»шляхом перерахування у безготівковому порядку грошових коштів на поточний рахунок ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод».

Між ТОВ «Укррослізинг»та позивачем було укладено угоду про погашення зобов’язання №1-12/10 від 14.12.2010, відповідно до якої грошове зобов’язання, яке підлягає поверненню виникло у ТОВ «Укррослізинг»за договором поставки №7610/010/005 від 15.03.2010, загальна сума зобов’язань становить 39 999 978,0 грн.

Як вбачається з акту перевірки оплату здійснено в загальній сумі 39 999 978,0 грн. з поточного рахунку ТОВ «Укррослізинг»на поточний рахунок позивача з призначенням платежу: оплата за договором поставки №7610/010/005 від 15.03.2010 та згідно листа-вимоги №235 від 14.12.2010.

Станом на 31.12.2010 в бухгалтерському обліку позивача обліковується заборгованість в сумі 39 999 978,0 грн. за договором про відступлення права вимоги від 14.12.2010 №1412-10/1 перед ТОВ «ФК «Даліз-Експрес».

З викладеного вбачається, що ТОВ «Укррослізинг»отримало від ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»товар, за якій оплата передбачалась безпосередньо від ТОВ «Укррослізинг», кінцевий термін оплати не настав, але кошти в сумі 39 999 978,0 грн. ТОВ «Укррослізинг»були направлені на поточний рахунок позивача, а не ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод».

На підставі викладеного відповідачем зроблено висновок, що операція з права уступки вимоги не за договором №1412-10/1 від 14.12.2010 не є активом позивача, оскільки право вимоги не було придбано шляхом вкладання грошових коштів інвесторів або за рахунок активів ІСІ.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування»активи інституту спільного інвестування –сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування.

При цьому п. 9 ст. 3 зазначеного Закону встановлено, що кошти спільного інвестування - кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду та залучені від інвесторів ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, доходи, нараховані за активами ІСІ, та інші доходи від діяльності ІСІ (проценти за позиками, орендні (лізингові) платежі тощо). Кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду, вважаються коштами спільного інвестування після внесення такого фонду до Єдиного державного реєстру ІСІ (далі - реєстр ІСІ). Ведення реєстру ІСІ здійснюється Комісією.

Згідно п. 7 ст. 3акону України «Про інститути спільного інвестування», інститут спільного інвестування (далі - ІСІ) - корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який проводить діяльність пов’язану із залученням грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку.

З аналізу викладеного вбачається, що законодавством передбачена можливість формування активів фонду лише за рахунок залучених грошових коштів інвесторів та тільки лише за їх використання отримувати прибуток.

Як зазначає позивач, операція з відступлення права вимоги за договором №1412-10/1 від 14.12.2010 є активом Позивача, оскільки право вимоги за вказаним договором придбано шляхом вкладання грошових коштів інвесторів за рахунок активів ІСІ.

В обґрунтування вказаного позивач зазначає, що відповідно до договору купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів на первинному ринку №6-11/10, Д52/1-5/10 від 12.11.2010 та акту прийому-передачі цінних паперів та виконання зобов’язань за вказаним договором від 17.11.2010 за яким позивач діяв в інтересах та за рахунок закритого не диверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду «Даліз-стандарт»продав цінні папери емітентом яких є ТОВ «КУА АПФ «Даліз-Фінанс»(закритий не диверсифікований пайовий венчурний інвестиційний фонд «Даліз-стандарт»)ТОВ «Фондова компанія «Даліз-Фінанс»на суму 39 999 071 грн.

Також відповідно до договору купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів на первинному ринку №1-09/10; Д33/1-5/10 від 21.09.2010 та акту прийому-передачі цінних паперів та виконання зобов’язань за вказаним договором від 22.09.2010, згідно яких позивач діяв в інтересах та за рахунок закритого не диверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду «Даліз-стандарт»продав цінні папери емітентом яких є ТОВ «КУА АПФ «Даліз-Фінанс»(Закритий не диверсифікований пайовий венчурний інвестиційний фонд «Даліз-стандарт») ТОВ «Фондова компанія «Даліз-Фінанс»на суму 39 996 777, 40 грн.

Як свідчать обставини справи, посадовими особами ТОВ «КУА АПФ «Даліз-Фінанс»заперечення на акт перевірки від 02.04.12 №02/16-10/34938583 не подавались.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 із змінами та доповненнями передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 44.7 ст. 44 Кодексу визначено, що платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки.

Судом встановлено, що вищевказані договори до перевірки надані не були, заперечення на акт перевірки позивачем не подавався та документи до податкового органу не подавався, отже вважається, що такі документи були відсутні на час складання звітності.

Вимогами п.п. 4.2.8 п.4.2. ст.4 Закону №334 передбачено, що не включається до складу валового доходу платника податку кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ.

Тобто, Законом встановлено складові поняття кошти спільного інвестування, які не включаються до складу валового доходу платника податку, якими лише можуть бути кошти у вигляді: коштів, залучених від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ); доходу від здійснення операцій з активами ІСІ; доходу, нарахованого за активами ІСІ.

Законом «Про оподаткування прибутку підприємств»з метою усунення подвійного оподаткування коштів спільного інвестування передбачена норма п.п. 4.2.8.. п.4.2. ст.4., яка була прийнята у відповідності до вимог Закону №2299.

Дія цього пункту розповсюджується тільки на кошти спільного інвестування у вигляді коштів, залучених від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІС1), доходів від здійснення операцій з активами ІСІ та доходів, нарахованих за активами ІСІ.

Згідно із Законом України «Про інститут впільного інвестування» кошти інвесторів фонду залучаються шляхом випуску інвестиційних сертифікатів та їх розміщення, що дає право пайовому інвестиційному фонду застосовувати норми п.п. 4.2.8. п.4.2. ст.4. Закону №334, при здійсненні операцій з ними у відповідності до законодавства.

Відповідно до п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №334, валовий доход включає доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій з лізингу (оренди).

Відповідно до п.п.7.9.7. п.7.9. ст.7 Закону №334, якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу валових доходів платника податку.

Враховуючи, що право вимоги за договором від 14.12.2010 №1412-10/1 не було придбано шляхом вкладання грошових коштів інвесторів або за рахунок активів ІСІ (статус яких визначається лише законом України «Про інститути спільного інвестування»), проведена операція з відступлення права вимоги за вказаним договором не є активом позивача, отже на таку операцію не розповсюджуються вимоги пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону №334 .

Відповідно до пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону №334 валовий доход включає доходи від операцій, передбачених ст.. 7 цього Закону.

Згідно пп. 7.9.7 п. 7.9 ст. 7 Закону №334 якщо доходи отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов’язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов’язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу валових доходів платника податку.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 4.13 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.9.7 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2010 рік в сумі 9 999 994 грн. є обґрунтований та знайшов підтвердження під час розгляду справи.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.10 №2755-VI. Відповідно до пункту 2 розділу XIX "Перехідних положень" Кодексу з 01.01.11 втратив чинність Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі якого до 01.01.11 застосовувались штрафні (фінансові) санкції за актами перевірок з питань дотримання податкового законодавства.

У зв'язку з цим у разі встановлення порушень, вчинених у періоди до 01.01.11, за результатами перевірок, податкові повідомлення-рішення по яких прийняті після 01.01.11, застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II Кодексу.

Зокрема, пунктом 123.1 статті 123 Кодексу передбачено, з п.123.1 ст.123 Кодексу у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо вимог позивача про скасування рішення Державної податкової служби у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 26.06.2012 №35855/10/12-114 та рішення Державної податкової служби України про результати розгляду повторної скарги від 30.07.2012. суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування зазначених позовних вимог, не було встановлено підстав для скасування зазначених рішень і під час судового розгляду справи.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда