Постанова № 26164564, 27.08.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2012 року 15:30 Справа № 0870/157/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М.

за участю представників:

позивача: Пенькова О.Ю., Кайдашева І.А.

відповідача: Бібіка С.В.

свідка: ОСОБА_4

спеціаліста: ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Сучасні технології»

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі

м. Запоріжжя

про: скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Сучасні технології» з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до позовної заяви, за результатами перевірки відповідачем виявлені розбіжності з декларування податків на прибуток та на додану вартість ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд» та ТОВ «Авітек Груп ЛТД», тому фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд», ТОВ «Авітек Груп ЛТД» та ТОВ «НВП «Сучасні Технології» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Порушення вищезазначених норм обґрунтовується на підставі зустрічних актів перевірки ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд» та ТОВ «Авітек Груп ЛТД», якими встановлено фіктивну діяльність зазначених підприємств.

Також відповідачем в акті перевірки зазначено про кількість працівників ТОВ «НВП» Сучасні технології», достатньої для реального вчиненні цих господарських операцій та відсутність складських приміщень для зберігання товару на складі, що дало змогу відповідачу ставити під сумнів факт здійснення позивачем задекларованого основного виду діяльності.

Позивач з зазначеними порушеннями не згодний та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в свої запереченнях зазначив, що перевіркою встановлено порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, 2 квартал 2011 року, податку на додану вартість за березень, травень 2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, з підстав зазначених в запереченнях, просив відмовити в задоволенні адміністративному позові в повному об'ємі.

Свідок ОСОБА_4, в судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких він працював в ТОВ «НВП» Сучасні технології» менеджером. Під час роботи в його функційні обов'язки входило приймання товару, його облік та пошук клієнтів для подальшого продажу. Основними постачальниками в 2011 році були ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд», ТОВ «Авітек Груп ЛТД». Він приймав товар на підставі виданих зазначеними контрагентами бухгалтерських документів.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, свідка розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Надаючи правову оцінку рішенням відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВП «Сучасні Технології», з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджетів та зборів за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 та з 01.05.2011 по 31.05.2011, за результатами якої складено акт № 275/23-2/35764228 від 19.12.2011.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя були прийняті податкові повідомлення - рішення №0004582302 від 29.12.2011, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток та №0004592302 від 29.12.2011, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 157 319 грн., п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 25 130 грн., п.198.6 ст. 198, п. 201.4. п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 32 249 грн.

ДПІ виявлені розбіжності з декларування податків на прибуток та на додану вартість ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд» та ТОВ «Авітек Груп ЛТД», тому фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд», ТОВ «Авітек Груп ЛТД» та ТОВ «НВП «Сучасні Технології» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

В п.18 постанови № 9 від 06.11.2009 Пленум Верховного Суду України зазначив: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач в акті перевірки посилався акти перевірки контрагентів позивача ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд», ТОВ «Авітек Груп ЛТД», якими також встановлено фіктивність правочинів та порушення ч. 5 ст.203, ч. 1,2 ст. 215, ст..216 ЦК України.

Крім того, в акті відповідач зазначає про відсутність ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд» за місцезнаходженням та про факт неправомірного підписання директором первинних документів. Разом з тим, в матеріалах справи міститься рішення Харківського окружного адміністративного суду (з єдиного реєстру судових рішень) за позовом ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд», ухвалене на користь останнього. Тому, ствердження відповідачем факту відсутності ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд» як суб'єкта господарської діяльності та як юридичної особи, є безпідставним.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Згідно ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку і податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

В ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати обов'язкові реквізити.

Відповідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною і суттєвою.

Згідно з положеннями п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, вірність та обґрунтованість формування платником податків податкових зобов'язань з податку на прибуток вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Податковою не доведено, що придбання послуг та товарів не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

За приписами п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, чинного на час правовідносин, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

В ході проведення перевірки ТОВ «НВП «Сучасні Технології» було надані всі податкові накладні щодо придбання у ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд», ТОВ «Авітек Груп ЛТД» товарів, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Податковий кодекс України не ставить в залежність отримання права на формування податкових зобов'язань платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або укладав якісь інші недійсні угоди, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи та цих недійсних угод, проте не свідчить про нікчемність усіх укладених ним правочинів.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Жодних доказів того, що угоди, укладені з ТОВ «ВКФ «Плутон-Трейд», ТОВ «Авітек Груп ЛТД», не були направлені на реальне настання передбачених ними наслідків, в акті перевірки не наведено.

На підтвердження реальної кількості працівників, достатньої для реального вчиненні цих господарських операцій та фізичного розвантаження товарів, до матеріалів справи надано копії наказів, копії трудових книжок, форми звітності 1-ДФ за 4 квартал 2010 року, за 2 квартал 2011 року. Зазначені документи свідчать про те, що зважаючи на об'єм, розмір та характер господарських операцій такої кількості працюючих на підприємстві позивача було достатньо для здійснення господарської діяльності.

Щодо відсутності у позивача складських приміщень суд зазначає наступне. З 28.02.2011 ТОВ «НВП «Сучасні технології» орендував нежитлові приміщення, загальною площею 80,6 м2, розташовані за адресою: пр. Леніна, 117-А, м. Запоріжжя, на підставі договору оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького коледжу радіоелектроніки Запорізького національного технічного університету № 2737/д від 28.02.2011, який міститься в матеріалах справи. Також на підтвердження вищезазначеного факту позивачем надано акти прийому-передачі наданих послуг, договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю № 7 від 28.02.2011 та акти виконаних робіт до нього. З огляду на вищезазначене, посилання позивача на відсутність складських приміщень у ТОВ «НВП «Сучасні Технології» є безпідставним.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Сучасні технології» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2011 № 0004582302, №0004592302 задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 29.12.2011 №0004582302.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 29.12.2011 №0004592302.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Сучасні технології» (код ЄДРПОУ 35764228) 2143 (дві тисячі сто сорок три) грн. 99 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ О.О. Артоуз