Постанова № 26164117, 13.09.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/10317/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Троянова О.В.

при секретарі Максімчук М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області (м. Красноармійськ)

до

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області (м. Красноармійськ)

про

стягнення витрат на виплату пенсій за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року в розмірі 347581,58 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача - Максімчук С.М. - за дов. б/н від 27.08.2012 року,

від відповідача - Іванов І.Ю. - за дов. б/н від 25.07.2012 року,

Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області звернулось до суду з позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області про стягнення витрат на виплату пенсій за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року в розмірі 347581,58 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову, просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши заперечення представника відповідача, суд, -

В С Т А Н О В И В :

10 серпня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області звернулось до суду з позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області Донецької області про стягнення витрат на виплату пенсій за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року в розмірі 347581,58 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що згідно Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, починаючи з 1 квітня 2001 року, повинні відшкодовувати органам пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань, та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань. Відповідно до Порядку, затвердженому спільною Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідним головним управлінням ПФУ і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях. Просив стягнути з відповідача сплачені суми пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року на загальну суму 347581,58 грн., з яких, відповідно до наданого розрахунку адресної допомоги у розмірі 344854,09 грн, доставка пенсій 416,75 грн., основного розміру пенсії по пенсіонерах у загальному розмірі 2187,11 грн. та цільова грошова допомога у розмірі 123,63 грн.

Зазначив, що пенсіонери ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали каліцтво поза кордоном України у державах колишнього СРСР, та незважаючи на Угоду країн учасниць СНД фонд відмовився відшкодовувати витрати. По пенсіонерам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мотивував свої вимоги тим, що хоча пенсіонери і були працездатними на момент смерті годувальника, вони вже досягли пенсійного віку та мають право отримувати пенсію по втраті годувальника. На думку позивача по пенсіонеру ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було неправомірно відмовлено у відшкодуванні витрат, оскільки відсутність документів у відповідача по пенсіонеру не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат. Крім того, відмова у відшкодуванні витрат по ОСОБА_10 на думку позивача теж не має обґрунтованих підстав, оскільки ОСОБА_11 за рішенням суду визнано утриманцем ОСОБА_12

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував, вказавши що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не були застраховані в Україні і за них не сплачувались страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, зазначивши, що підстав для відшкодування Пенсійному фонду України Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання виплат пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам країн - учасниць СНД відсутні.

Зазначив, що по ОСОБА_6 та ОСОБА_7 витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки вони були працездатними на момент смерті годувальника. По ОСОБА_8 відповідач зазначив що не має документів по цьому пенсіонеру. По ОСОБА_9 відповідач відмовився відшкодовувати витрати у зв'язку із тим, що його було позбавлено батьківський прав. По ОСОБА_10 зазначив, що ОСОБА_11 не є рідною донькою загиблого ОСОБА_12, крім того рішенням Красноармійського міськрайонного суду було відмовлено ОСОБА_10 у вимогах про призначення пенсії по втраті годувальника.

У наданих 13.09.2012 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду доповненнях до заперечення, відповідач вказав, що за рішенням Красноармійського міськрайонного суду у ОСОБА_9 відібрана малолітня донька без позбавлення батьківських прав, тобто пенсія по втраті годувальника, яка призначена його донці використовується ОСОБА_9 на свої потреби.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступного.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області були направлені відповідачу акти щомісячної звірки понесених витрат на виплату адресної допомоги за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року включно.

За результатами розгляду наданих актів, сторонами були складені таблиці розбіжностей до інформації про відшкодування відповідачем вказаних витрат, по яким суми виплаченої адресної допомоги та відповідних витрат з виплати і доставки пенсій (поштовий збір) не прийняті до заліку за вказаний період.

Позивач не погодився з таким рішення відповідача та звернувся до суду за захистом порушеного права на відшкодування витрат по сплаті пенсій та витрат на її доставку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положення «Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», Пенсійний фонд України, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.

Згідно ч. 7 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Таким чином, позивач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно платників страхових внесків.

Відповідно ст. 8, ст. 10, ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України. Виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, які відраховуються підприємствами і організаціями та громадянами на заходи соціального страхування. Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного Фонду України.

Пенсійне забезпечення громадян, відповідно до ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється органами Пенсійного Фонду України.

Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, у тому числі, пенсій призначених у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань та втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань здійснюється органами Пенсійного Фонду.

Згідно до ст. 7 Закону України № 2272 від 22.02.2001 року "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, починаючи з 1 квітня 2001 року повинні відшкодовувати органам пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до Порядку, затвердженого постановою правління ПФУ від 03.03.2003 року №4-5 та правління Фонду соцстрахування від нещасних випадків в Україні від 04.03.2003 року №4, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697, органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідним головним управлінням ПФУ і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, позивачем виплачена пенсія за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року ОСОБА_3, у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, який стався на території СРСР 13.12.77р у розмірі 204,96 грн. основного розміру пенсії , ОСОБА_4, у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, який стався на території СРСР 12.06.80р у розмірі 234,38 грн. основного розміру пенсії та ОСОБА_5, у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, який стався на території СРСР 11.09.87р у розмірі 151,77 грн. основного розміру пенсії та витрачено 12,51 грн. на її доставку.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійних захворювань, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно п. "а" ст. 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійних захворювань призначаються незалежно від стажу роботи.

Згідно п. 3 розділу XI Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім пункту 3 розділу XI цього Закону встановлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Таким чином, обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від сплати Фонду страхових взносів підприємств, на яких ушкоджено здоров`я потерпілого.

Як вбачається з абз. 7 пункту 3 розділу XI Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Відповідно до Законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" та "Про пенсійне забезпечення" розроблено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань.

Цей Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань.

Відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків.

Згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що страхові виплати мають бути пов'язані із страховими випадками, що спричинені ушкодженням здоров'я або професійних захворювань застрахованої особи.

Згідно ст. 2 Угоди «Про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків», підписаної 09.09.1994 року між частиною держав колишнього СРСР, відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Як вбачається з зазначеної норми Закону, вона регулює відносини, які є предметом спору у цій справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно ст. 1 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області про стягнення заборгованість з відшкодування основного розміру пенсій виплаченої за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року ОСОБА_3 у розмірі 204,96 грн., ОСОБА_4 у розмірі 234,38 грн. та ОСОБА_5 у розмірі 151,77 грн. є обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

У зв`язку із обґрунтованістю позовних вимог, щодо стягнення основного розміру пенсії виплаченої ОСОБА_5, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат з доставки цієї пенсії в розмірі 12,51 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення адресної допомоги за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року за списком у розмірі 333293,45 грн., витрат на її доставку у розмірі 366,27 грн., адресної допомоги виплаченої ОСОБА_3 у розмірі 1417,04 грн., адресної допомоги виплаченої ОСОБА_4 у розмірі 1387,62 грн., адресної допомоги виплаченої ОСОБА_8 у розмірі 1049,08 грн., адресної допомоги виплаченої ОСОБА_6. у розмірі 1495,12 грн., адресної допомоги виплаченої ОСОБА_7 у розмірі 1226,18 грн., адресної допомоги виплаченої ОСОБА_9 у розмірі 1322,00 грн., адресної допомоги виплаченої ОСОБА_10 у розмірі 1533,00 грн. та адресної допомоги виплаченої ОСОБА_13 у розмірі 2130,60 грн., суд зазначає наступне:

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26 березня 2008 р. N 265 запроваджена державна адресна допомога, яка сплачується у разі, якщо розмір пенсії не досягає встановленого відсотка прожиткового мінімуму.

Пунктом 4 цієї Постанови визначено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 81 вказаного Закону передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Законом України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон України № 16/98) встановлені основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України, визначені принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Відповідно до ст. 25 Закону України № 16/98 перелічені види соціальних послуг і матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Визначений перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом визначено статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». У вказаному переліку відсутня державна адресна допомога.

Постановою Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з п. 4 цього Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:

- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

У зазначеному переліку також відсутні витрати, пов'язані з виплатою державної адресною допомоги.

З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо стягнення адресної допомоги за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року за списком у розмірі 333293,45 грн., адресної допомоги виплаченої ОСОБА_3 у розмірі 1417,04 грн., адресної допомоги виплаченої ОСОБА_4 у розмірі 1387,62 грн., адресної допомоги виплаченої ОСОБА_8 у розмірі 1049,08 грн., адресної допомоги виплаченої ОСОБА_6. у розмірі 1495,12 грн., адресної допомоги виплаченої ОСОБА_7 у розмірі 1226,18 грн., адресної допомоги виплаченої ОСОБА_9 у розмірі 1322,00 грн., адресної допомоги виплаченої ОСОБА_10 у розмірі 1533,00 грн. та адресної допомоги виплаченої ОСОБА_13 у розмірі 2130,60 грн. не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат щомісячної адресної допомоги за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року за списком у розмірі 333293,45 грн. не підлягають задоволенню, задоволенню також не підлягають і заявлені відповідні витрати щодо доставки цієї допомоги у сумі 366,27 грн.

Проте у зазначеному переліку зазначена щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, яка була виплачена ОСОБА_13 у розмірі 123,63 грн. за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення основного розміру пенсії за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року по ОСОБА_7 у розмірі 296,22 грн. та по ОСОБА_6 у розмірі 126,86 грн., а також витрат на доставку пенсії ОСОБА_6 у розмірі 6,41 грн. суд зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, актом про нещасний випадок зафіксований факт про нещасний випадок на виробництві, який відбувся 19.03.1964р. з чоловіком ОСОБА_7 - ОСОБА_14 в результаті якого останній помер. На момент смерті ОСОБА_14 його дружині ОСОБА_7 було 29 років.

Відповідно до акту про нещасний випадок був зафіксований факт про нещасний випадок на виробництві, який відбувся 29.08.1952 року, внаслідок якого ОСОБА_15 загинув, на момент смерті ОСОБА_6 виповнилось 3 роки. 09.07.1965 року ОСОБА_15 був наданий статус інваліда 2 групи. 01.01.2012 року ОСОБА_15 звернувся до УПФУ за перерахунком пенсії.

Статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсійне забезпечення, відповідно до цього Закону, здійснюється органами Пенсійного фонду України. Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати теж здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Статтею 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» передбачено, що виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, а вразі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають особи, зазначені у ст. 33 Закону. В даний час ці пенсії призначаються та виплачуються згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» органами Пенсійного Фонду України, які відшкодовуються за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Відповідно до п.1 ст. 21 Закону Фонд зобов'язаний у встановленому порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому числі по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, при настанні страхового випадку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_7 на момент смерті чоловіка - ОСОБА_14 виповнилось 29 років, інвалідом вона не була, тобто права на страхові виплати у відповідності зі ст.ст. 37, 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у разі смерті потерпілого не мала.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що законодавством прямо визначено умови отримання пенсії по втраті годувальника, у тому числі досягнення віку непрацездатності на час настання страхового випадку, тобто смерті потерпілого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_6 на момент смерті годувальника - ОСОБА_15 виповнилось 3 роки, проте утриманець звернувся за призначенням цієї пенсії забагато пізніше смерті свого годувальника, тобто на момент смерті він навіть не втрачав джерело засобів до існування. Крім того на момент смерті годувальника він не був інвалідом, інвалідність була встановлена пізніше, а саме 09.07.1965 року.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного розміру пенсії за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року по ОСОБА_7 у розмірі 296,22 грн. та по ОСОБА_6 у розмірі 126,86 грн.

Оскільки позовні вимоги щодо стягнення основного розміру пенсії за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року по ОСОБА_7 у розмірі 296,22 грн. та по ОСОБА_6 у розмірі 126,86 грн. не підлягають задоволенню, задоволенню також не підлягають і заявлені відповідні витрати щодо доставки цієї допомоги у сумі 6,41 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення основного розміру пенсії виплаченої ОСОБА_8 у розмірі 272,92 грн. за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року та витрат на доставку цієї пенсії у розмірі 10,45 грн., суд зазначає, що відповідно п. 5 ст. 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Тобто, виходячи із вищезазначених положень вбачається, що за застрахованою особою закріплено право звернутись до того страховика, до якого він вважає за необхідне звернутись, що і зробив ОСОБА_8, звернувшись до УПФУ в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області.

Оскільки позивач знайшов підстави для призначення пенсії, надав відповідні докази, а також на підставі того що факт правомірності сплати пенсії встановлений Постановою апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2012 року по справі № 2а/0570/13828/2011, суд не приймає посилання відповідача на те що в нього не має оригіналів документів по ОСОБА_8 на підставі яких він може призначити пенсію.

Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку про стягнення основного розміру пенсії виплаченої ОСОБА_8 у розмірі 272,92 грн. У зв`язку із обґрунтованістю позовних вимог, щодо стягнення основного розміру пенсії виплаченою ОСОБА_8, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат з доставки цієї пенсії в розмірі 10,45 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення основного розміру пенсії у розмірі 300,00 грн. виплаченої ОСОБА_9 за грудень 2011 року та січень 2012 року та витрат на її доставку у розмірі 12,82 грн., суд зазначає наступне:

14 грудня 2011 року рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області було встановлено, що 22 лютого 2010 року був зафіксований нещасний випадок із ОСОБА_16 в результаті його остання померла, після смерті ОСОБА_9 була призначена пенсія по втраті годувальника для ОСОБА_17, доньки загиблої. Цим же рішенням була відібрана малолітня ОСОБА_17 від батька ОСОБА_9 без позбавлення батьківських прав.

Рішення набуло законної сили 11.01.2012 року, а 15.02.2012 року за рішенням Виконавчого комітету Красноармійської міської ради №72 ОСОБА_17 був наданий статус дитини позбавленої батьківського піклування та рішенням №73 від 15.02.2012 року ОСОБА_18 був призначений опікун.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення основного розміру пенсії у розмірі 300,00 грн. виплаченої ОСОБА_9 за грудень 2011 року та січень 2012 року, оскільки рішення Красноарміського міськрайонного суду від 14.12.2011 року набрало законної сили 11.01.2012 року, а фактично виконано було саме рішенням Виконавчого комітету Красноармійської міської ради №72 та №73 від 15.02.2012 року.

У зв`язку із обґрунтованістю позовних вимог, щодо стягнення основного розміру пенсії виплаченою ОСОБА_9, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат з доставки цієї пенсії в розмірі 12,82 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення основного розміру пенсії за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року по ОСОБА_10 у розмірі 600,00 грн. та витрат на доставку цієї пенсії у розмірі 8,29 грн., суд зазначає наступне:

У відповідності до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11.10.2011 року по справі №2-1414/11 за позовом ОСОБА_10 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області про призначення одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат у зв'язку зі смертю годувальника, було відмовлено у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27.01.2012 року апеляційна скарга ОСОБА_10 була відхилена, а рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11.10.2011 року було залишено без змін. .

З огляду на вищевикладене, а також на те, що падчерка померлого ОСОБА_12 не є дитиною померлого, суд відмовляє у стягненні стягнення основного розміру пенсії за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року по ОСОБА_10 у розмірі 600,00 грн. та витрат на доставку цієї пенсії у розмірі 8,29 грн.

Згідно до ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.

На підставі вищевикладеного, керуючись Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року N 16/98-ВР, Законом України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" від 22 лютого 2001 року N 2272-III, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань , які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII , Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року № 5-4/4, ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 128, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області про стягнення витрат на виплату пенсій за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року в розмірі 347581,58 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області (адреса: 85300, Донецька область, м. Красноармійськ, пров. Мостовий, 30, р/р 37175001003748 в ГУДКУ в Дон. обл.. МФО 834016, ЕДРПОУ 25968458) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області заборгованість з витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01.12.2011по 01.02.2012 року на суму 1323 (одна тисяча триста двадцять три) грн. 44 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 13 вересня 2012 року.

Повний текст постанови складений 18 вересня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.