Ухвала суду № 261633, 23.08.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2006 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Нечитайла О.М.

суддів: Маринчак Н.Є.

Шипуліної Т.М.

Сергейчука О.А.

Костенка М. І.

при секретарі судового засідання: Павлушко Р.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні на рішення Господарського суду Херсонської області від 21 червня 2005 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 15 листопада 2005 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ника» до Державної податкової інспекції у місті Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень рішень, -

встановила:

У квітні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ника» звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Державної податкової інспекції у місті Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 23.03.2005 р. №0000812600/0 про донарахування ТОВ «Ника» 10140 грн. основного платежу по податку на прибуток та 5070 грн. штрафної санкції з цього податку, від 22.03.2005 р. № 0000822600/0 про донарахування ТОВ «Ника» основного платежу по податку на додану вартість в сумі 59946 грн. та 29973 грн. штрафної санкції з цього податку; від 23.03.2005 р. №0000912600/0 про зменшення ТОВ «Ника» суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 3210 грн.

Позовні вимоги ґрунтувалися на тому, що позивач має всі документи, необхідні для включення сум, сплачених ПП "Сігма Стар" та ТОВ "Фаст М" до складу валових витрат, та сум податку на додану вартість, сплачених вказаним підприємствам до складу податкового кредиту.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21 червня 2005 р., залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 15 листопада 2005 року позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення - рішення від 23.03.2005 р. №0000812600/0 про донарахування ТОВ «Ника» 10140 грн. основного платежу по податку на прибуток та 5070грн. штрафної санкції з цього податку, від 22.03.2005 р. № 0000822600/0 про донарахування ТОВ «Ника» основного платежу по податку на додану вартість в сумі 59946 грн. та 29973 грн. штрафної санкції з цього податку, від 23.03.2005 р. №0000912600/0 про зменшення ТОВ «Ника» суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 3210 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. та 118 грн. судових витрат.

Вищезазначені судові рішення мотивовані відсутністю порушень податкового законодавства з боку позивача, зокрема правомірністю віднесення позивачем до складу валових витрат сум, сплачених за послуги з вантажоперевезення ПП "Сігма Стар" та сум, сплачених за монтаж локальної компютерної мережі ТОВ "Фаст М".

Cуди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що товаро транспортна накладна не є єдиним документом, який підтверджує здійснення транспортування товару; локальну компютерну мережу позивач створив на базі орендованої компютерної техніки.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Державна податкова інспекція у місті Херсоні звернулася з касаційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 21 червня 2005 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 15 листопада 2005 року скасувати та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема тим, що акти виконаних робіт не є документами, які підтверджують здійснення транспортування вантажу, оскільки не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Також скаржник стверджує, що договорами оренди компютерної техніки, наявними у позивача, не передбачено можливості поліпшення обєкту оренди, з чого скаржник робить висновок про неможливість віднесення до складу валових витрат сум, сплачених за створення локальної компютерної мережі.

Розглянувши зазначену касаційну скаргу та вивчивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи з нижчевикладеного.

Як встановлено по справі судами першої та апеляційної інстанцій відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 22.03.2005 р. №0000822600/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 89919 грн., в т. ч. основний платіж -59946 грн. та штрафні санкції в сумі 29973 грн., податкове повідомлення - рішення №0000812600/0 від 22.03.2005 р., яким визначена сума податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 15210 грн., в т. ч. 10140 грн. основного платежу та 5070 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення - рішення № 0000912600/0 від 22.03.2005 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в сумі 3210 грн.

Зазначені податкові повідомлення рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки позивача від 21.03.2005 р. № 617/26 -2/30245823.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення абзацу 4 п/п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 238 /97 -ВР (далі Закон про прибуток) та п/п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97 -ВР (далі Закон про ПДВ)

Відповідно до акту перевірки щодо правильності визначення валових витрат встановлено завищення загальної суми валових витрат за І квартал 2002 р. у розмірі 39400 грн., внаслідок того, що позивачем до складу валових витрат віднесені суми витрат на підставі актів виконаних робіт ПП «Сігма Стар» №32 від 27.03.2002 р. на суму 17083 грн. без ПДВ та №33 від 27.03.2002 р. на суму 4900,83 грн. - послуги по вантажоперевезенням. Такий висновок обґрунтовано відсутністю товарно транспортних накладних та - інших документів, які мають підтвердити фактичне надання послуг.

Іншим порушенням норм податкового законодавства з боку позивача, встановленого вищезазначеним актом, було те, що згідно з обігове - сальдовою відомістю №10 «Основні фонди» на балансі підприємства електронне - обчислювальних машин, інших машин для автоматичного обчислення інформації, їх програмного забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи не обліковуються. У звязку з викладеним відповідачем встановлено порушення п/п. 5.3.9 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" віднесення до складу валових витрат 17429, 16 грн. сплачених ТОВ «Фаст - М», вартості послуг з організації та монтажу локальної комп'ютерної мережі.

З огляду на безпідставність віднесення зазначених витрат до складу валових витрат підприємства, відповідачем було встановлено безпідставне включення сум податку на додану вартість, перерахованих у складі вищезазначених сум, до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Ника» -(Замовник) та ПП «Сігма Стар» (Перевізник) укладено договір №212 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, відповідно до якого Перевізник зобов'язується виконувати для Замовника перевезення товарів, а Замовник своєчасно оплачувати перевезення по фактичному пробігу.

Із наявних в матеріалах документів вбачається, що позивач здійснював господарську діяльність на підставі договорів купівлі - продажу, а саме покупку цукру у ВАТ «Бершандський цукровий завод» та алкогольних напоїв у ТД «Злагода», що підтверджується договором від 11.11.2002р. та копіями банківських виписок, що засвідчують розрахунки позивача з контрагентами. Одержання зазначених послуг підтверджено складанням між ТОВ «Сігма Стар» та позивачем актами виконаних робіт № № 32, №33 від 27.03.2002 р., виписаними продавцем послуг податковими накладними №27 від 28.02.2002 р. та №39 від 31.03.2002 р., кошторисами послуг №1 від 30.03.2001р., №2 від 01.12.2001 р. Факт сплати позивачем сум за надані ТОВ «Сігма Стар» послуги по перевезенню підтверджуються квитанціями до прибуткового касового ордеру № 34 від 05.01.2005 р., № 73 від 14.01.2005 р., №46 від 10.01.2005 р. та копіями банківських виписок, що підтверджують розрахунки позивача з контрагентами. Крім того, позивачем надано копію книги видачі довіреностей, що засвідчує факт надання довіреностей для отримання продукції у контрагентів.

Як зазначено судами першої та апеляційної інстанцій позивач орендував комп'ютерну техніку у інших суб'єктів господарювання та фізичних осіб на підставі договорів, укладених з орендодавцями комп'ютерної техніки (а.с. 132- 153 т.1).

Обставина одержання послуг по монтажу локальної комп'ютерної мережі підтверджується актом виконаних робіт від 24.01.2002 р., кошторисом від 15.01.2002 р. та податковою накладною, виданою ТОВ "Фаст М" від 31.01.2002 р. всього на суму 20915 грн. в т. ч. ПДВ - 3485, 84 грн.

Колегією суддів не приймаються посилання скаржника на те, що що договорами оренди компютерної техніки, наявними у позивача, не передбачено можливості поліпшення обєкту оренди, як на підставу для висновків неможливість віднесення до складу валових витрат сум, сплачених за створення локальної компютерної мережі.

Як вбачається з актів виконаних робіт та договору позивача з ТОВ "Фаст М" від 19 грудня 2001 року, на підставі якого такі послуги було надано (а.с. 81-85 т.2), позивачу не надавалися послуги, які можна кваліфікувати як поліпшення компютерної техніки, орендованої позивачем. Створення та налагоджування мережі є створенням самостійного комплексу апаратних та програмних засобів, який може бути відєднано від орендованого компютерного обладнання та приєднано до будь якого іншого.Програмні засоби, встановлені на орендованій компютерній техніці є нематеріальним активом та не можуть бути використані без апаратних засобів компютерної мережі.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу визначається як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 названого Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку-день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Факт виконання робіт для позивача підтверджується актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт та податковими накладними.

Касаційна скарга не містить посилання на встановлення нормативними актами України, чинними на момент віднесення позивачем сум, сплачених ПП «Сігма Стар», до складу валових витрат, вимог до первинних бухгалтерських документів на здійснення перевезень вантажу.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

У відповідності до Закону України “Про податок на додану вартість” та до п.6.2 наказу ДПА України від 30.05.97р. №165 “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення” факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Згідно п.4 Наказу ДПА України від 30.05.97р. №165, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобовязань з продажу товарів (робіт, послуг) продавця у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг).

Пункт 7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ( в редакції, яка діяла на момент здійснення робіт та їх оплати) визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій:

А) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

Б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованихна суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідачем не надано жодних доказів скасування свідоцтв платника ПДВ приватного підприємства «Сігма Стар» та ТОВ "Фаст М" .

На підставі викладеного судами правомірно було прийнято податкові накладні, видані вказаними підприємствами, у якості підстав для віднесення сум ПДВ, перерахованих зазначеним підприємствам, до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене касаційна скарга вбачається такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 21 червня 2005 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 15 листопада 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.М. Нечитайло

судді: Н.Є. Маринчак

Т.М. Шипуліна

О.А. Сергейчук

М. І. Костенко

З оригіналом вірно

Суддя

Вищого адміністративного

суду України М. І. Костенко