Постанова № 26163237, 10.07.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 р. Справа № 2а/0470/17/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Парненко В.С.

при секретарі судового засідання Орлові О.В.,

за участю:

представник позивача Вошколуп В.Г.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ректайм»до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ректайм» (надалі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (надалі - Відповідач), в якому просить: скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000452302 від 08.08.2011, винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, згідно якого ТОВ «Ректайм» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 79687,50 грн.; скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000442302 від 08.08.2011, винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, згідно з яким ТОВ «Ректайм» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 129834,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.12 провадження в адміністративній справі №2а/0470/17/12 було зупинено до вирішення Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом адміністративної справи № 2а-11185/10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з «Ректайм» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про скасування рішення щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ, та набрання законної сили судовими рішеннями, ухваленими за наслідками розгляду цієї справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.12 провадження в адміністративній справі поновлено, справу призначено до судового розгляду на 05.06.2012.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 первинного відповідача Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська було замінено на його правонаступника Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та прийнятими з порушенням норм податкового законодавства на підставі необґрунтованості та помилковості твердження Відповідача про порушення Позивачем, вимог пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки Позивач не подавав заяви на отримання суми бюджетного відшкодування та розрахунковий рахунок, а мав на меті зарахувати суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та просив позов задовольнити.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Надав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що оскаржуване Позивачем рішення винесене в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України, у задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Підпунктом 7.7.1. п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) визначено:

Сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону вказано: якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично Сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно пп. 7.7,5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає

відшкодуванню з бюджету.

В п.7.7.6 Закону визначено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Відповідно до пп. 7.7.8. п.7,7. ст.7 Закону у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Ректайм» (далі - Позивач або ТОВ «Ректайм») реєстроване Виконавчим комітетом Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська 22.06.2004 року за №04052442Ю003.3347.

Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на підставі направлень від 10.03.2011 № 258, від 23.03.2011 №386, від 30.03.2011 №403, виданого ДНІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Кузьміну Олегу Ігоровичу, заступнику начальника відділу перевірок відшкодування ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб згідно з п.9 ч.б ст.11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до наказу ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 10.03.2011 № 495, від 22.03.2011 №609, від 29.03.2010 №653 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ректайм» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.07.2010 по 31.07.2010.

На підставі акту №1120/23-5/33074362 від 1 квітня 2011 року про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ректайм» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, декларувалась в період з 01.07.2010 по 51.07.2010 року, були винесені повідомлення-рішення №0000452302 від 08.08.2011 року та повідомлення-рішення №0000442302 від 08.08.2011 року.

08.12.2011 року ТОВ «Ректайм» отримало податкове повідомлення-рішення №0000452302 від 08.08.2011 року, яким ТОВ «Ректайм» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 79687,50 грн. (за основним платежем 63750,00 грн. та за штрафними санкціями 15937,50 грн.) та повідомлення-рішення №0000442302 від 08.08.2011 року, яким ТОВ «Ректайм» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок погашення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 129 834,00 грн., винесені Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі - Відповідач або ДПІ).

Перевіркою показників Довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додатку 2 до податкової декларації за серпень 2010 р.) встановлено наступні порушення.

Згідно висновку акту перевірки, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська встановлено:

ѕ в порушення пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з чим ТОВ «Ректайм» недостовірно визначено суму податку на додану вартість заявлену до відшкодування з бюджету за серпень 2011 року у розмірі 129834 грн.;

ѕ в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено податковий кредит за серпень 2010 року на суму 379451 грн.;

ѕ в порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Ректайм» завищено податкові зобов'язання за серпень 2010 року на суму 63750 грн.;

ѕ в порушення пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, що в серпні 2010 року від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту завищено на 315701 грн.;

ѕ в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону країни «Про податок на додану вартість» ТОВ «Ректайм» завищено обсяги придбання за липень 2010 року на суму 193584 грн.;

ѕ в порушення пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, що в липні 2010 року позитивне значення різниці між обсягами реалізації і обсягами придбання ТОВ «Ректайм» складає 63750 грн., тобто сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду складає 63750 грн.

ТОВ «Ректайм» заповнено Додаток 2 до податкової декларації за серпень 2010 року з порушенням Методики розрахунку показників Додатка 2 до податкової декларації з ПДВ затвердженої Наказом ДПА України від 17.03.2008 №159, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.03.2008 за №224/14915, а саме:

Дані рядків 24 та 26 податкової декларації з ПДВ відповідного звітного періоду відображаються в колонках 3 та 5 підсумкового рядка Довідки та розподіляються (у відповідних колонках) по періодах виникнення (колонка 2) податкового кредиту, за рахунок якого вони сформовані.

Згідно поданого Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) за серпень 2010 року, який заповнено з порушенням вимог Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» від 30.05.1997 року N166 (в редакції Наказу ДПА України від 17.03.2008 №159, Зареєстровано з Міністерстві юстиції України 19.03.2008 за №224/14915.), а саме: ТОВ «Ректайм» допущено помилку при заповненні додатку 2 „Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду", а саме при заповненні гp. 2 «Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації звітного податкового періоду)» та гр. 3 „Частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (переноситься до р. 2 розрахунку бюджетного відшкодування" підприємством зазначена сума від'ємного значення, яка виникла у попередніх податкових періодах (травень 2009 року), при цьому фактично підприємство не мало від'ємне значення у липні 2010 року.

Дана помилка призвела до невірного заповнення р.2 додатку 3 декларації „Розрахунок суми бюджетного відшкодування" у сумі 129834 грн., що в свою чергу призвело до неправильного визначення суми бюджетного відшкодування у серпні 2010 року у розмірі - 129834грн.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Разом з тим, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, норми якого вступили в дію з 01.01.2011 року, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-V «Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій що сталася раніше: ...а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Як зазначає представник позивача, на виконання умов договору №9-ГП від 20.09.2005 року, ТОВ «Ректайм» сплатило на користь ТОВ «Сонора» грошові кошти в сумі 1150000,00 грн. за виконання монтажно-будівельних робіт, що підтверджується платіжним дорученням № 1365 від 20.07.2007 року.

В свою чергу ТОВ «Сонора» надало ТОВ «Ректайм» податкову накладну №101 від 20.07.2007 на суму 1150000,00грн., в т.ч. ПДВ 191666,67 грн.

Також, ТОВ «Ректайм» на підставі виставлених рахунків ВАТ «Дніпрогаз» здійснювало оплату за постачання та транспортування природного газу, послуги технічного обслуговування та інше, на підставі чого ВАТ «Дніпрогаз» виписало та надало ТОВ «Ректайм» наступні податкові накладні:

1. № 93526/453260 від 31.08.07р.,

2. №89585/446408 від 31.08.07р.,

3. № 92376/452108 від 31.08.07р.,

4. №92377/452109 від 31.08.07р.,

5. № 84335/446409 від 14.08.07р.,

6. № 84709/448768 від 15.08.07р.,

7. № 89285/443469 від 31.08.07р.,

8. № 82772/446407 від 01.08.07р.,

9. № 84242/448158 від 13.08.07р.,

10. № 84243/448159 від 13.08.07р„

11. № 76794/434934 від 31.07.07р.,

12. №76153/432700 від 31.07.07р.,

13. № 75547/435523 від 30.07.07р.,

14. №80307/439690 від 31.07.07р.,

15. № 79336/438719 від 31.07.07р.,

16. № 76875/435606 від 31.07.07р.,

17. № 76795/434935 від 31.07.07р.

на загальну суму 11504,95 грн., в т.ч. ПДВ 1917,48 грн.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Але як свідчать матеріали справи таким правом у попередніх податкових періодах починаючи з вересня 2005 року позивач не скористався.

Зазначені вище податкові накладні були отримані Позивачем 01.07.2010 року, про що зазначено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних ТОВ «Ректайм» за липень 2010 року.

Загальна сума ПДВ за вказаними податковими накладними в сумі 193584 грн. була включена до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за липень 2010 року.

ТОВ «Ректайм» визначило різницю між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту звітного періоду, яка склала від'ємне значення в сумі 129834 грн. (63750 - 193584).

Судом встановлено, що згідно поданого Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) за серпень 2010 року, його заповнено з порушенням вимог Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» від 30.05.1997 року N166 (в редакції Наказу ДПА України від 17.03.2008р. №159, Зареєстровано з Міністерстві юстиції України 19.03.2008р. за №224/14915), а саме: ТОВ «Ректайм» допущено помилку при заповненні додатку 2 „Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду", а саме при заповненні гp. 2 «Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації звітного податкового періоду)» та гр. З „Частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (переноситься до р. 2 розрахунку бюджетного відшкодування" підприємством зазначена сума від'ємного значення, яка виникла у попередніх податкових періодах (травень 2009 року), при цьому фактично підприємство не мало від'ємне значення у липні 2010 року.

Крім того, по факту отримання податкових накладних від ТОВ "Сонора" та ВАТ "Дніпрогаз" позивач пояснив наступне.

Відповідно до п. 9.2 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 №244, у графі 2 вказується дата отримання податкової накладної чи іншого документа, указаного в підпункті 9.1 цього пункту

Жодних інших вимог по наявності чи відображенню в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних доказів отримання або передачі податкових накладних, вищевказаний порядок не містить.

Як стверджує позивач, ні ЗУ "Про податок на додану вартість", ні ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не містять обов'язку платника податків мати докази отримання (документальне підтвердження) податкових накладних від своїх контрагентів.

При цьому відповідно до п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. З огляду на це саме отримавши оригінал податкової накладної платник податків має право на включення сум ПДВ до податкового кредиту;

Таким чином, отримавши податкові накладні від своїх контрагентів, зареєструвавши їх у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, ТОВ "Ректайм" виконало всі обов'язкові вимоги, діючого на час отримання податкових накладних, законодавства.

На період складання вказаних податкових накладних та включення їх до податкової звітності з ПДВ за липень 2010 року, на законодавчому рівні не було жодних обмежень щодо формування податкового кредиту, пов'язаних зі строками отримання податкових накладних та їх відображенням у податкових деклараціях.

Суд зазначає, що віднесення позивачем залишку суми ПДВ до

податкового кредиту за липень 2010 року відбулося на підставі п. 50.1. Податкового кодексу України, який вказує, що «у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку, тобто не пізніше закінчення 1095 дня».

Водночас ч.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №1-рп/99 від 09.02.1999 року у справі №1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), вказав, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Що ж стосується юридичних осіб, то в мотивувальній частині вказаного рішення зазначено, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам, які зачіпають права юридичних осіб, може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Згідно з пунктом 1 розділу XIX Прикінцеві положення Податкового кодексу України, він набирає чинності з 01.01.2011 року, крім деяких положень, які набирають чинності ще пізніше. Норми про поширення правил ч.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України на правовідносини, що виникли чи існували до набрання чинності Податковим кодексом України ні в прикінцевих, ні в перехідних, ні в жодних інших положеннях цього Кодексу не передбачені. Таким чином, в нашому випадку перебіг строку (365 календарних днів) слід рахувати тільки після 01.01.2011 року.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Вказана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом вказаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Однак, як зазначалося раніше, за змістом підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Нормою ст.7 Закону «Про ПДВ» передбачено можливість відшкодування виключно частини від'ємного значення ПДВ, що фактично сплачена отримувачем товарів у попередніх податкових періодах. Закон не надає можливості відшкодування від'ємного значення ПДВ, що виникло за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з отриманої але не оплаченої поставки.

Таким чином, у порядку наведених законодавчих приписів від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Згідно п.2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. № 1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість» у разі виникнення у платника податку права на податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, платник самостійно відображає у своїй податковій звітності та в реєстрі отриманих і виданих податкових накладних інформацію. зазначену в такій податковій накладній.

При формуванні податкового кредиту платники податку мають право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання.

Відображення у податковій звітності таких податкових накладних має здійснюватися шляхом внесення до неї відповідних коригувань в порядку, встановленому пунктом 4.4 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166.

Відповідно до п.3.4. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

При цьому невключення податкової накладної (за наявності її оригіналу) до реєстру отриманих та виданих податкових накладних не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

В судових засіданнях, ТОВ «Ректайм» не надав достатніх доказів на підтвердження фактичного отримання і сплати вищевказаних податкових накладних за 31.08.2007 в наступному податковому періоді, а також реальність господарської операції з ТОВ «Сонора» та те, що придбані товари чи послуги призначені для використання у господарській діяльності.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач неправомірно реалізував своє право на податковий кредит шляхом реєстрації податкових накладних та включення до складу податкового кредиту у наступних звітних періодах на підставі документального підтвердження затримки такого отримання.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Таким чином, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення № 0000452302 від 08.08.2011, винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, згідно якого ТОВ «Ректайм» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 79687,50 грн., та податкове повідомлення - рішення № 0000442302 від 08.08.2011, винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, згідно з яким ТОВ «Ректайм» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 129834,00 грн, відповідають чинному законодавству та не підлягають скасуванню.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Ректайм» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 09.07.2012.

Суддя В.С. Парненко