Постанова № 26163095, 01.12.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 грудня 2011 р. 15:58 Справа №2а-3726/11/0170/14

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., за участю секретаря Сафронової К.Ю., за участю представників сторін:

від позивача: Михайлов, представник за дов.;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Кримгеологія»,

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим

про визнання протиправним та скасування штрафних санкцій у сумі 95182,89грн.

Суть спору: Дочірне підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Кримгеологія» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим про визнання протиправним акту № 1653/23-1/01432055 від 18.04.2008р. ДПІ у Ленінському районі АР Крим за наслідками позапланової перевірки Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Кримгеологія", з питань правильності, повноти нарахування і своєчасності сплати земельного податку, орендної плати за землі та рентної плати, в частині висновків про заниження суми податкового зобов'язання по рентній платі за жовтень 2007г. на загальну суму 201898,42грн.;визнання протиправним та скасування штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням рішенням № 0000462301/0 від 17.12.2008р. у сумі 95182,89грн. згідно акту № 2700/2301/01432055 від 05.12.2008р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом з порушенням норм чинного законодавства, відповідачем невірно застосовані норми податкового законодавства, тому спірне рішення підлягає скасуванню. Позивач також зауважує, що штрафні санкції за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням всупереч приписам статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" були нараховані позивачеві у період дії мораторію, що виключає правомірність такого нарахування.

Ухвалою суду від 30.03.2011р. відмовлено у відкритті провадження у справі Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Кримгеологія" в частині вимог про визнання протиправним акту № 1653/23-1/01432055 від 18.04.2008р. ДПІ у Ленінському районі АР Крим про наслідки позапланової перевірки Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Кримгеологія", з питань правильності, повноти нарахування і своєчасності сплати земельного податку, орендної плати за землі та рентної плати, в частині висновків про заниження суми податкового зобов'язання по рентній платі за жовтень 2007г. на загальну суму 201898,42грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.03.11р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

У судове засідання, яке відбулось 01.12.2011 року представник відповідача не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності. В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні").

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Такім чином, органи державної податкової служби, в даному випадку, Державна податкова інспекція в Ленінському районі АР Крим є суб'єктом владних повноважень, який у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю відповідача є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Судом встановлено, що Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Кримгеологія» є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Ар Крим 23.08.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 432101, ідентифікаційний код - 01432055.

Таким чином, Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Кримгеологія» є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ в Ленінському районі АР Крим була проведена документальна невиїзна перевірка ДП НАК «Надра України» «Кримгеологія» з питань дотримання граничних термінів сплати у травні 2008р. рентної плати за нафту, що відбувається в Україні, за актом документальної перевірки № 1653/23-1/01432055 від 18.04.2008р. (а.с. 10-23). За результатами якої були встановлені порушення п.3, п.4 Постанови КМУ від 22.03.2001р. №256 «Про затвердження порядку обчислення та внесення до державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат», із змінами та доповненнями, в результаті чого, підприємством занижена сума податкового зобов'язання з рентної плати за жовтень 2007р. на загальну суму 201898,42 грн., у т.ч.: по Мошкарівському родовищу - на суму 83244,27 грн. та по Войковському родовищу - на суму 118654,15 грн.

За результатами перевірки складений акт №2700/2301/01432055 від 05.12.2008 року (а.с. 24-26), за висновками якого встановлено, зокрема, порушення п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.00р. №2181-ІІІ зі змінами та доповненнями (далі Закон України - № 2181), якими передбачено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України - № 2181, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення за актом документальної перевірки № 1653/23-1/01432055 від 18.04.2008р.

На підставі акту перевірки від 18.04.2008р. №1653/23-1/01432055, відповідно до висновків якого було встановлено заниження позивачем суми податкового зобов'язання по рентній платі за нафту за жовтень 2007 року, ДПІ в Ленінському районі АР Крим було прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.05.2008р. №00000132301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання по рентній платі за нафту у розмірі 201898,42грн., яке відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ позивач повинен був сплатити до 15.05.2008р.

У зв'язку з невиконанням позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.3 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ та з урахуванням наявної переплати у розмірі 11532,65грн. станом на 15.05.2008р. у позивача утворився податковий борг по рентній платі за нафту у розмірі 190365,77грн., який був погашений 18.08.2008р., тобто із затримкою на 95 днів.

На підставі акту перевірки від 05.12.2008р. №2700/2301/01432055 та відповідно до вимог п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, податковим повідомленням-рішенням від 17.12.2008р. №0000462301/0 до позивача були застосовані штрафні санкції у розмірі 95182,89грн., що складає 50% від суми податкового боргу, погашеного із затримкою більш ніж на 90 днів.

Не погодившись з вказаними вище податковими повідомленнями - рішеннями та висновками акту перевірки, позивач оскаржив їх до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог, суд зазначає наступне.

Порядок внесення рентної плати визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 р. №256 "Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат", згідно з пунктом 1 якого Цей Порядок визначає механізм обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат у розмірах, установлених законом.

Пунктом 2 Постанови КМ України «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат» N256 від 22.03.2001р. визначено, що платниками рентної плати є суб'єкти господарювання, які видобувають вуглеводневу сировину на підставі спеціальних дозволів на користування надрами, отриманих у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 3 Порядку об'єктом оподаткування для рентної плати є обсяг видобутої вуглеводневої сировини у звітному (податковому) періоді.

При цьому, відповідно до абз. 5 п. 1 Порядку обсяг видобутої вуглеводневої сировини - обсяг нафти, природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу), газового конденсату, вилучені з покладу та підняті на поверхню, за щомісячною геолого - технічною звітністю, складеною за формою, що затверджується Мінпаливенерго разом з ДПА.

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України та Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми геолого-технічної звітності» №325/335 від 15.08.2005р. затверджено форму геолого-технічної звітності. Розмір податкового зобов'язання з рентної плати обчислюється платником як добуток обсягу видобутої ним вуглеводневої сировини, встановлених законом ставок рентної плати та коригуючого коефіцієнта (для рентної плати за нафту і газовий конденсат), який у кожному податковому (звітному) періоді розраховується відповідно до закону.

Відповідно до п. 257.1 ст. 257 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, об'єктом оподаткування рентною платою є обсяг видобутої вуглеводної сировини у податковому (звітному) періоді.

Згідно акту перевірки Підприємство у 2007р. було платником рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат у відповідності до Постанови КМУ від 22.03.01 №256 "Про затвердження порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат", із змінами та доповненнями.

ДП НАК, «Надра України» «Кримгеологія» здійснювало видобуток нафти на підставі спеціальних дозволів, виданих Державним комітетом природних ресурсів України: №2137 від 21.11.02р. по Ачинській площі (Владиславівське родовище), №2590 від 04.11.04р. по Керлеутській площі (Мошкарівське родовище), №2591 від 04.11.04р. по Булганацькій площі (Войківське родовище).

НАК «Надра України», ДП НАК «Надра України» «Кримгеологія» та ТОВ «Дослідно-конструкторьске бюро бурової техніки» було укладено договір простого товариства № СД-19/05 від 12.04.05р. про спільну діяльність з геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки ділянки надр на Керлеутській площі (Мошкарівське родовище), де оператором за даним договором є ТОВ «Дослідно-конструкторське бюро бурової техніки».

НАК «Надра України», ДП НАК «Надра України» «Кримгеологія» та ТОВ «Дослідно-конструкторьске бюро бурової техніки» було укладено договір простого товариства № СД-20/05 від 12.04.05р. про спільну діяльність з геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки ділянки надр на Булганацькій площі (Войківське родовище), де оператором за даним договором є ТОВ «Дослідно-конструкторське бюро бурової техніки».

Строк дії вказаних договорів був встановлений до закінчення строку дій спеціальних

дозволів на користування надрами №2590 від 04.11.04р. та №2591 від 04.11.04р., виданих на 5

років.

Постановою КМУ від 22.03.01р. №256 "Про затвердження порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат", із змінами та доповненнями, абз. 1 п. 6 у редакції постанови КМУ від 29.12.06р. № 1850 визначеної що податкові розрахунки рентної плати складаються за звітний (податковий) період і подаються органам ДПС за місцезнаходженням родовища корисних копалин.

Договорами № СД-19/05 від 12.04.05р. та № СД-20/05 від 12.04.05р. ТОВ «Дослідно-конструкторське бюро бурової техніки» розрахунки рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат до ДПІ в Ленінському районі не подавались, з жовтня 2006 р. звіт не надавався.

Відповідно до Протоколу від 20.10.07р. засідання комісії по припиненню спільної діяльності за договорами простого товариства № СД-19/05 та № СД-20/05 від 12.04.05р. між НАК «Надра України», ДП НАК «Надра України» «Кримгеологія» та ТОВ «Дослідно-конструкторське бюро бурової техніки» припинено дію договорів простого товариства № СД-19/05 та № СД-20/05 від 12.04.05р. з 01.07.07р., спільне майно учасників за вказаними договорами зараховано до

балансу ДП НАК «Надра України» «Кримгеологія», та в подальшому повинно було бути

реалізовано за ринковими цінами, зі сплатою за рахунок коштів, одержаних від реалізації

спільного майна всіх необхідних податків, зборів та обов'язкових платежів до державного та місцевих бюджетів.

Посадовими особами ДП НАК «Надра України» «Кримгеологія» було складено Акт б/н від 10.10.07 р. контрольного заміру залишків пластової рідини на Войківському та Мошкарівському родовищу. Згідно звітних документів залишки пластової рідини склали: Мошкарівське родовище - 71,9 куб.м., Войківське родовище - 89,4 куб.м.

Згідно аукціонного свідоцтва № Н-110-0043 від 23.10.07р. на аукціоні № 110, що відбувся 23.10.07р., ДП НАК «Надра України» «Кримгеологія» продав НАК «Надра України» нафту обсягом 54,0 тонни з Войківського та Мошкарівського родовища.

Згідно аукціонного свідоцтва № Н-110-0042 від 23.10.07р. на аукціоні №110, що відбувся 23.10.07р., ДП НАК «Надра України» «Кримгеологія» продав НАК «Надра України» нафту обсягом 85,0 тонн з Войківського та Мошкарівського родовища.

На підставі вищевказаних свідоцтв між сторонами було укладено договір № А110/4169-Н-329/07 від 26.10.07р. про купівлю-продаж нафти з Войківського та Мошкарівського родовища загальним обсягом 139,0 тонн.

Відповідно до Актів прийому - передачи нафти №110-1, №110-2 від 02.11.07р., нафта Мошкарівського родовища у кількості 48,743 тони (59,4 куб.м) та Войківського родовища у кількості 83,456 тон (89,450 куб.м) було передано НАК «Надра України».

ДП НАК «Надра України» «Кримгеологія» надано до ДПІ податковий розрахунок Рентної плати за видобуті, нафту, природний газ і газовий конденсат за жовтень 2007 р. (вх.№17103 від 19.11.07), де податкове зобов'язання з рентної плати на нафту складає 36148,29 грн., виходячи з обсягів видобутої нафти 25,603 тн., у т.ч.: Владиславівське нафтове родовище - 25,603 тн., на загальну суму 36148,29 грн.

Перевіркою встановлено, що підприємством згідно облікових документів з видобутку пластової рідини не включені обсяги видобутку нафти по Мошкарівському та Войківському родовищу, що були оприбутковані ДП НАК «Надра України» згідно Протоколу від 20.10.07р. та акту контрольного заміру від 10.10.07р., в податковий розрахунок рентної плати за жовтень 2007р., у т.ч.: по Мошкарівському родовищу - 58,96тн. (71,9 куб.м.); по Бойківському родовищу - 84,04 тон. (89,4 куб.м.)

Перерахунок куб.м. в тони здійснювався на підставі коефіцієнтів переводу, що склалися згідно актів №№ 110-1, 110-2 прийому передачі нафти від 02.11.07р.

У зв'язку з тим, що не можливо визначити періоди, коли фактично була здобута нафта за договорами простого товариства № СД-19/05 та № СД-20/05 від 12.04.05р, для визначення ставки рентної плати та коригуючого коефіцієнту взято фактичну дату прийняття на баланс - жовтень 2007р. (місяць, коли проводились заміри та зарахування до балансу ДП НАК «Надра України» «Кримгеологія» залишків пластової рідини по Мошкарівському та Войківському родовищу).

У порушення п.3 Постанови КМУ від 22.03.01 № 256 "Про затвердження порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат", із змінами та доповненнями, підприємством занижена сума податкового зобов'язання з рентної плати за жовтень 2007 р. на загальну суму 201898,42 грн., у т.ч.: по Мошкарівському родовищу - 71,9 куб.м. (58,96 тн.) на загальну суму 83 244,27 грн.; по Бойківському родовищу - 89,4 куб.м. ( 84,04 тн.) на загальну суму 118 654,15 грн.

Суд звертає увагу, що Закон N 2181-III, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, - є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181-III контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до ст. 67 Конституції України Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Обов'язок щодо сплати податків та зборів, правильного відображення у податковій звітності податкових зобов'язань також встановлений нормами податкового законодавства.

Закон N 2181-III, як зазначено в абзаці 1 його преамбули, є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

У пункті 1.5 статті 1 Закону N 2181-III штрафну санкцію (штраф) визначено як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, установлених відповідними законами.

Згідно з пунктом 17.1 статті 17 того самого Закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків. Відповідно до пункту 17.3 зазначеної статті сплата (стягнення) передбачених нею штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Щодо посилання представника позивача на відкриття відносно позивача процедури банкротства та введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, що виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Згідно наведеного в статті 1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначення, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

В силу вимог пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без застосування норм цього Закону.

Втім у наведеній нормі йдеться про заяву кредитора стосовно вимог, що виникли до порушення справи про банкрутство, як це випливає зі змісту статті 7, пункту 15 статті 11, статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, приписи Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не регулюють питання погашення зобов'язань або стягнення податкового боргу, які виникли до порушення провадження про банкрутство боржника та визнані господарським судом конкурсними вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові зобов'язання є поточними вимогами податкового органу у розумінні абзацу шостого статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", позаяк виникли після введення мораторію.

За змістом абзацу двадцять четвертого статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів, який в силу вимог пункту 4 статті 12 названого Закону вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство, являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Таким чином, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у зв'язку із чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.

У зв'язку з чим, на нарахування, здійснене державною податковою інспекцією в Ленінському районі АР Крим спірним повідомленням - рішенням, встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обмеження не поширюються, оскільки введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові зобов'язання, які виникли до, а нараховані (виявлені) були після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання до моменту введення мораторію.

Таким чином, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом. За поточними зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Отже, нарахування податкових зобов'язань, в тому числі штрафних санкцій після порушення провадження є поточними вимогами кредитора у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, оскільки порушення податкової дисципліни, які були підставою для донарахування позивачеві оспорюваних податкових зобов'язань, мали місце після введення мораторію, тому застосування штрафних санкцій в силу факту таких правопорушень слід визнати правомірним.

Зазначена правова позиція викладена в Постановах Верховного суду України від 04.03.2008 року у справі N 08/33, від 11.12.2007 року у справі N 07/159, в Ухвалах Вищого адміністративного суду України у справі N К-28328/06 від 11.11.2010 року, N К-1984/08 від 01.04.2010 року.

Перевіряючи доводи позивача щодо порушення податковим органом порядку проведення невиїзної документальної перевірки та відсутності повноважень у податкового органу на прийняття спірного податкового повідомлення - рішення за результатами невиїзної документальної перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Згідно з п.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до п.1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно пп. 1.5, 1.6, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 N 327, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, з системного аналізу наведених норм законодавства, можливо зробити висновок, що документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі поданих платником податку до органу державної податкової служби документів, зокрема, податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).

При цьому, як зазначено вище, податковий орган при проведенні документальної невиїзної перевірки здійснює звірку даних звітності з наявними в податкових органах інформаційними базами даних, перевірку на наявність арифметичних та логічних помилок у звітності.

Виходячи з встановлених судом обставин та наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що під час встановлення податкових зобов'язання по рентній платі за нафту з урахуванням штрафних санкцій податковий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, з дотриманням основник принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, тому підстав для задоволення адміністративного позову суд не вбачає.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що податковим органом було правомірно зроблено висновок щодо заниження суми податкового зобов'язання з рентної плати за жовтень 2007р. на загальну суму 201898,42грн., у результаті чого утворився податковий борг по рентній платі за нафту у розмірі 190365,77грн., та у зв'язку зі сплатою позивачем податкового боргу із затримкою на 95 днів до позивача було правомірно застосовані штрафні санкції.

Таким чином, суд приходить до висновку що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.

В судовому засіданні 01.12.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, 06.12.2011 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кірєєв Д.В.