Постанова № 26163082, 17.09.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2012 р. (16:15)

Справа №2а-5148/11/0170/21

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Івановій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

до Відкритого акціонерного товариства "ПОЛІВТОР", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Промбудальянс"

про стягнення 1860465,31 грн.

Обставини справи: Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства "ПОЛІВТОР",(далі відповідач) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Промбудальянс"(далі другий відповідач) про визнання нечинним правочину-договору будівельного підряду від 16.04.2009р., укладеного між відповідачами та стягнення в дохід держави кошти, одержані за договором будівельного підряду від 16.04.2009р., у розмірі 1860465,31 грн., в тому числі ПДВ - 310077,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачами внаслідок укладання нікчемного правочину вартість ремонту віднесено на збільшення балансової вартості основних засобів групи 1, а суми ПДВ віднесено до податкового кредиту з ПДВ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.07.2011р.суд залишив без розгляду позовну заяву Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим до Відкритого акціонерного товариства "ПОЛІВТОР",Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Промбудальянс"в частині позовних вимог про визнання нечинним правочину - договору будівельного підряду від 16.04.2009р., укладеного між відповідачами.

Представник позивача у судове засідання 17.09.2012р. не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, 17.09.2012р. від нього до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю явки представника у судове засідання.

Відповідач у судове засідання також не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, під час розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши суду письмові заперечення.

Представник другого відповідача у судове засідання 17.09.2012р. також не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, 17.09.2012р. від нього до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю явки представника у судове засідання.

Розглянувши зазначені клопотання позивача та другого відповідача суд вважає їх необґрунтованими та залишає без задоволення, оскільки суду не надано жодних доказів щодо неможливості з’явлення представників позивача та другого відповідача у судове засідання. Згідно з ч. 7 ст. 56 КАС України законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом. Тому позивачу та другому відповідачу, у випадках неможливості явки їх представників у судове засідання, про що жодних доказів не надано, ніщо не перешкоджало направити в судове засідання іншого представника. Крім того, в матеріалах справи є письмові пояснення з викладеною позицією позивача та другого відповідача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що в матеріалах справи є письмові пояснення всіх учасників судового процесу, закінчення терміну розгляд справи, визначеного у ст. 122 КАС України, наявність доказів того, що всі учасники процесу були сповіщені про день та час проведення судового засідання, керуючись ст.128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд на підставі залучених до неї документів.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд–

ВСТАНОВИВ:

Так, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства "Полівтор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р., за результатами якої складений Акт перевірки № 1491/23-0/00426408 від 15.11.2010р.(далі Акт перевірки).

Зазначеною перевіркою, встановлено, що відповідно до наданих до перевірки актів виконаних робіт та договірної ціни, що підписані представником ТОВ "Будівельна фірма "Промбудальянс" та ВАТ "Полівтор" витрати, що пов'язані з відрядженням робітників підрядної організації на будівництво склали 692 349,00 грн., кількість витрачених людино-годин 30 773, та задіяно дорожню техніку: автогрейдери, катки дорожні, машини поливомиючі, бульдозери.

Згідно інформації, отриманої в ході проведення перевірки господарські операції ВАТ "Полівтор" з ТОВ "Будівельна фірма "Промбудальянс" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів (на підприємстві числиться одна особа - директор/головний бухгалтер), виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадова особа ТОВ "Будівельна фірма "Промбудальянс" не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Розрахунки між підприємствами здійснено шляхом оформлення договорів переведення боргу на іншого боржника.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, про безпідставність та необгрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Так, позивач посилається на те, що у відповідачів були відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів призначених обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Таким чином, фінансово-господарська діяльність відповідачів здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчіть про не набуття належним чином цивільно-правової дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ними та позивачем є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Проте, суд вважає необхідне зазначити наступне.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд відзначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу —землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

При судовому розгляді предметом доказування є факти,які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб,які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

В свою чергу, частиною 1 статті 72 КАС України закріплено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарський справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.06.2012р. у адміністративній справі № 2а-3251/11/0170/17 за позовом Відкритого акціонерного товариства "ПОЛІВТОР" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000912301/0 від 23.11.2010р., встановлено про безпідставність висновків Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС, викладених в акті перевірки № 1491/23-0/00426408 від 15.11.2010р. щодо нікчемності договору будівельного підряду від 16.04.2009р., укладеного між ВАТ "ПОЛІВТОР" та ТОВ "Будівельна фірма "Промбудальянс".

Крім того, зазначеною постановою встановлено про протиправність дій Крсноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС, внаслідок яких визначено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 2789365,00 грн., у тому числі : серпень 2009р. - 111828,00 грн., вересень 2009р. - 2503707,00 грн., листопад 2009р. - 19026,00 грн., грудень 2009р. - 70733,00 грн., січень 2010р. - 21137,00 грн., лютий 2010р. - 17858 грн., березень 2010р. - 27468,00 грн., травень 2010р. - 17608,00 грн., вчинення дій без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи, цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Також, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.06.2012р. у адміністративній справі № 2а-3251/11/0170/17, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0000912301/0 від 23.11.2010р.

Зважаючи на приписи ч.1 ст.72 КАС України, суд приходить до висновку, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не потрібно доводити в даній справі, оскільки постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.06.2011р. в адміністративній справі № 2а-3251/11/0170/17, яка залишена без змін згідно ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2011р. має преюдиціальне значення. Наділення преюдиціальною силою судового рішення засновано на презумпції істинності судового рішення, що набрало законної сили. Законна сила судового рішення забезпечує дію преюдиції. В силу преюдиції встановлені судовим рішенням факти та правовідносини мають сприйматися як безспірні, до того часу, доки рішення суду не буде скасоване у передбаченому законом порядку, доки факти та правовідносини не будуть визнані такими, що не відповідають дійсності. Обставини вважаються встановленими в іншому судовому рішенні, якщо про це зазначено у мотивувальній чи резолютивній частинах цього рішення.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок про те, що зміст правочинів між відповідачами не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаних правочинів.

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

– на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

– з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

– обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

– безсторонньо (неупереджено);

– добросовісно;

– розсудливо;

– з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

– пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

– з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

– своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем нікчемності правочину та відсутність достатніх доказів для стягнення з відповідачів 1860465,31 грн. суми, одержаної за вищеназваними договорами, у зв'язку з чим, в задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити, оскільки у суду не має правових підстав для стягнення вказаної суми.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 17.09.2012р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 24.09.2012р.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.