Ухвала суду № 26154471, 18.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4811/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"18" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Воронець Н.В.

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрРосТрансОйл» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрРосТрансОйл»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрРосТрансОйл»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000612310 від 27.01.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 липня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, позивач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрРосТрансОйл»(код ЄДРПОУ 30574594) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс»(код ЄДРПОУ 35573967) в період з 01.03.2008 року по 30.09.2010 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 05.12.2011 року №1578/23-10/30574594 (а.с.12-24).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «УкрРосТрансОйл»підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 48 433 грн. у тому числі по періодах:

- за вересень 2008 року у сумі 24003 грн.,

- за вересень 2009 року у сумі 13580 грн.,

- за жовтень 2009 року у сумі 10 856 грн.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Оскільки строк, визначений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України закінчився, ДПІ у Печерському районі міста Києва не визначала позивачеві грошове зобов'язання в частині щодо заниження позивачем податку на додану вартість за вересень 2008 року.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, у зв'язку з тим, що угоди поставки між ТОВ «ТЕК «Київ-Логистикс»та ТОВ «УкрРосТрансОіл»є нікчемними.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на даних висновків актів перевірки від 05.12.2011 року №1578/23-10/30574594, від 06.07.2011 року №833/23-12/35573967, постанови Печерського районного суду міста Києва від 23.03.2010 року у справі №1-266/10 про звільнення ОСОБА_3 (директора ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс») від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 205, частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України у зв'язку з передачею підсудного на поруки трудового колективу ПП «Фінпан-Україна».

У періоді, за який проводилась перевірка, відповідальними за фінансово-господарську діяльність ТОВ «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс»були директор -ОСОБА_3 за період з 01.03.2008 року по 31.04.2009 року та директор -ОСОБА_5 за період з 01.05.2009 року по день підписання акту перевірки.

З акту перевірки вбачається, що відносно ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс»та підроблення реєстраційних документів, за ознаками складу злочинів, передбачених частиною першою статті 205, частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України. Відповідно до протоколу допиту обвинуваченого, проведеного старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Печерському районі місті Києва від 22.02.2010 року, допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчинені злочинів передбачених частиною першою статті 205, частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України, повідомив, що особисто здійснювати керування та управління ТОВ «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс»не мав на меті; до відповідних органів з метою отримання печатки товариства не звертався; жодних функцій по керуванню фінансово-господарською діяльністю та прийняттю рішень по діяльності підприємства, як його директор не виконував; рішення про укладення договорів та перерахування грошових коштів не приймав; грошових коштів до складу статутного фонду ТОВ «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс»не вносив; майно не передавав; господарських та бухгалтерських документів не підписував.

Відповідно до пояснень громадянки ОСОБА_5 відібраних молодшим о/у ВБЕЗ Жовтневого РУГУ МВС в м.Тираспіль, встановлено, що допитана мети займатися підприємницькою діяльністю від імені ТОВ «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс»не мала, оскільки діяла за грошову винагороду, податкову звітність до органів державної податкової служби не подавала.

Відповідно податковим органом, на підставі акту перевірки, 27.01.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000612310, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24436,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6109,00 грн. (а.с.10).

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 27.01.2012 року №0000612310 протиправним, оскільки підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства було визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пункту 1.32. статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

До основних видів діяльності ТОВ «УкрРосТрансОйл»за КВЕД належить: посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля паливом, інші види оптової торгівлі, організація перевезення вантажів (основний), розроблення програмного забезпечення та консультування у цій сфері (а.с.69).

Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2008 року між ТОВ «ТНК-ВР Коммерс»(клієнт) та ТОВ «УкрРосТрансОйл»(експедитор) укладено договір транспортної експедиції №3/ТЭО, згідно з яким клієнт доручає, а експедитор забезпечує організацію транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних із перевезенням світлих нафтопродуктів залізничним транспортом по території України (а.с.25-32).

Відповідно до додатків до цього договору від 01.09.2009 року №15, від 01.09.2009 року №16, від 14.09.2009 року №17, від 18.09.2009 року №18, від 01.10.2009 року №20 та від 01.10.2009 року №21 експедитор зобов'язувався забезпечити клієнту транспортно-експедиційне обслуговування вантажу (бензину А-92 та дизельного палива) залізним транспортом у вересні та жовтні 2009 року (а.с.33-34, 35-36, 37-38, 39-40, 41-42, 43-44).

Між ТОВ «УкрРосТрансОйл»(клієнт), в особі директора А.В. Кравчук та ТОВ «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логістикс»(експедитор), в особі директора ОСОБА_7 укладено договір про транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів від 01.08.2008 року №01/08-ДЭ, згідно з яким клієнт доручає, а експедитор забезпечує організацію транспортно-експедиційних послуг вантажів клієнта (а.с.48-51).

На підтвердження виконання умов договору від 01.08.2008 №01/08-ДЄ позивачем надані копії:

- договору транспортної експедиції від 01.08.2008 №3/ТЄО із додатками №15, №16, №17, №18, №20, №21;

- копії листів ТОВ «ТНК-ВР Коммерс»на адресу ТОВ «УкрРосТрансОйл»щодо переадресації бензину від 25.08.2009 року №5.1-2430, від 27.08.2009 року №5.1, від 31.08.2009 року №5.1;

- копію договору по транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів від 01.08.2008 року №01/08-ДЄ із додатками №1 від 01.08.2008 року і від 01.08.2009 року та додатковими угодами до цього договору від 24.03.2009 року №1, від 01.07.2009 року №2;

- копії актів приймання-передачі послуг по договору №01/08-ДЄ від 31.10.2009 року, 30.09.2009 року;

- копії листів ТОВ «УкрРосТрансОйл»на адресу ТОВ «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс»без номерів та без дат; копії податкових накладних від 30.09.2009 року №108, від 31.10.2009 року №85, виписка по рахунку ТОВ «УкрРосТрансОйл»без печатки банку.

З наведеного вбачається, що позивачем не надано докази отримання від ТОВ «ТНК-ВР Коммерс», клієнта за договором транспортної експедиції від 01.08.2008 року №3/ТЄО, відповідного погодження щодо передачі інформації по вантажу, який підлягав перевезенню, ТОВ «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс». Оскільки, умовами договору №01/08-ДЭ від 01.08.2008 року по транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів, передбачено наявність таких документів, підтверджуючих походження вантажу, наявність письмових заявок клієнта ТОВ «УкрРосТрансОйл», актів звірки послуг та розрахунків.

Разом з цим, судом першої та апеляційної інстанції встановлено те, що:

- листи ТОВ «УкрРосТрансОйл»на адресу ТОВ «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс», не містять необхідних реквізитів первинних документів (номеру та дати); виписка по рахунку ТОВ «УкрРосТрансОйл»не містить печатки банку;

- податкові накладні від 30.09.2009 року №108, від 31.10.2009 року №85 та акти приймання-передачі послуг по договору №01/08-ДЄ від 31.10.2009 року, 30.09.2009 року з боку ТОВ «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс»підписані ОСОБА_8 та документів, які б підтверджували повноваження цієї особи щодо права підпису зазначених документів позивачем суду не надано;

- документи по взаємовідносинам позивача із контрагентом -ТОВ «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логистикс», містять розбіжності в найменуванні цього контрагента.

Також, при розгляді справи в суді першої інстанції, позивачем було зазначено, що інших первинних документів, ніж ті, що додані до позовної заяви на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТЕК «Київ-Логистикс»-не має. Вказане підтверджується і листом ТОВ «УкрРосТрансОйл»від 05.06.2012 року № 05/06 (а.с.108).

Таким чином, податковим органом зроблено правильний висновок про те, що господарські операції між ТОВ «УкрРосТрансОйл»та ТОВ «ТЕК «Київ-Логистикс» не спричиняють реального настання правових наслідків, порушують вимоги ст. 228 Цивільного кодексу України, а тому, в силу ст. 216 ЦК України, є нікчемними.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Так, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З аналізу зазначеного слідує, що виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникає по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Так, відповідно до ст. 16 Закону, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 ст. 18 Закону визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій не надано первинні документи оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем неправомірно з дотриманням норм податкового законодавства сформовано податковий кредит з ПДВ по вищезазначених господарських операціях. Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 05.12.2011 року №1578/23-10/30574594 про порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, а отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрРосТрансОйл» -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 липня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено: 21 вересня 2012 року.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.