Ухвала суду № 26153064, 20.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2993/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Літвіної Н.М.,

суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрим»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000476/2308, № 0004772308/0 від 04 листопада 2011 року податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

В березні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000476/2308, №0004772308/0 від 04 листопада 2011 року податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2012 року - позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва № 000476/2308 та № 0004772308/0 від 04 листопада 2011 року щодо донарахування податку на додану вартість в розмірі 178 706, 00 грн. та штрафних санкцій 44 677, 00 грн.; щодо донарахування податку на прибуток підприємств на суму 223 382, 00 грн., штрафних санкцій - 55 846, грн. Податкову вимогу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва №3377 від 16 листопада 2011 року визнано протиправною і скасовано. Рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про опис майна ТОВ «Газтрим»у податкову заставу від 16 листопада 2011 року - визнано протиправним і скасовано. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Державна податкова інспекція у Соломянському районі м. Києва, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Газтрим»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25 лютого 2010 року по 30 червня 2011 року, про що складено акт № 11913/23-08/36980223 від 21 жовтня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення податкового законодавства, яке полягає у безпідставному віднесенні до валових витрат витрати позивача з транспортування нафтопродуктів залізничним транспортом до покупців (за другий квартал 2010 року в сумі 893 528, 00 грн.).

Послуги з транспортування нафтопродуктів, включаючи послуги експедитора, були понесені внаслідок укладеного договору № 7/ДЕ від 17 березня 2010 року з ТОВ «Нафтаукртранс». Відповідач посилається на те, що, оскільки, витрати на транспортування нафтопродуктів залізничним транспортом до покупців не пов'язані з веденням господарської діяльності, а тому віднесено до валових витрат безпідставно в зв»язку з чим валові витрати і податковий кредит, які виникли за наслідком реалізації умов Договору, були зняті податковою службою та донараховано податкових зобов'язань з податку на прибуток і додану вартість, включаючи штрафні санкції, про що винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 000476/2308 та № 0004772308/0 від 04 листопада 2011 року.

Додатково податковою службою також була винесена податкова вимога № 3377 від 16 листопада 2011 року, з якою не погоджується позивач та рішення про опис майна позивача в податкову заставу від 16 листопада 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач у 2010 році здійснював гуртовий продаж нафтопродуктів третім особам.

Всі договори купівлі-продажу таких нафтопродуктів є однаковими за своїм змістом.

Так, зокрема, ТОВ «Газтрим»було укладено договір з ТОВ «ЛЕК-ОІЛ»№ 10/0310-2 від 10 березня 2010 року.

Згідно до п. п. 1.1.1. п. 1 вказаного договору асортимент/номенклатура товару визначається сторонами згідно додаткової угоди до цього договору або за заявкою покупця, прийнятою до виконання постачальником.

Пунктом 2.1. вказаного договору встановлено, що ціна за одиницю товару та загальна вартість кожної партії визначається в додаткових угодах до договору або заявках покупця, прийнятих постачальником до виконання.

Згідно до п. 3 визначено умови поставки. Такі умови передбачають три варіанти: EXW, CPT, FCA.

Вказані варіанти поставки відповідають ІНКОТЕРМС - Офіційним правилам тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) видання МТП N 560, введені в дію з 01 січня 2000 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 256 ГК України - умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».

Згідно з нормами правил «Інкотермс»- термін СРТ - «фрахт/перевезення оплачено до...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення.

Як вбачається судом з додаткової угоди № 1 до договору № 10/0310-2 від 10 березня 2010 року позивачем з покупцем узгоджено ціну товару. Згідно до п. 2 договору в ціну товару включено вартість залізничного тарифу до станції призначення.

Аналогічні умови мають місце у всіх договорах позивача з третіми особами на продаж і поставку товару нафтопродуктів за перевіряємий період, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР - господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За змістом визначення, наведеного в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Згідно до п. 5.1. ст. 5 Закону - валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. п. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно до п. п.7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 1.18. ст. 1 Закону - під звичайними цінами розуміються та застосовуються правила, визначені пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно до п. п. 1.20.1. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Враховуючи, що позивач здійснював продаж товару (нафтопродуктів) на умовах які передбачають поставку товару на відповідну станцію призначення залізниці, а тому він не міг не понести витрати у зв'язку з такою поставкою.

Витрати з поставки нафтопродуктів нерозривно пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки, як вбачається з доказів наданих позивачем вона для нього є регулярною, постійною та суттєвою та призвела до зміни в структурі капіталу товариства.

Таким чином, вони є такими, що пов'язані з їх подальшим використанням у господарській діяльності позивача, а тому належним чином віднесені останнім до валових витрат та сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність винесення податкової вимоги № 33377 вд 16 листопада 2011 року, оскільки як вбачається з матеріалів справи вона була винесена під час процедури адміністративного оскарження, за наслідком початку якої відсутній факт узгодження податкового зобов'язання і набуття останнім стану податкового боргу.

Відповідно до п. 89.3 ст. 89 ПК України - майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Враховуючи, що податкова вимога була винесена безпідставно, а податковий борг на день її винесення був відсутній, а тому жодних підстав для прийняття рішення про опис майна позивача в податкову заставу не було.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Коротких А. Ю.