Рішення № 26151713, 24.09.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2012 р.Справа № 5017/2235/2012

Господарський суд Одеської області

У складі судді -Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань -Цушко Я.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Аквавит" до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення 3 265,63 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Аквавит" (далі по тексту -ТОВ „Аквавит") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту -ОСОБА_2.) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 3 265,63 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3 152,16 грн., трьох відсотків річних в сумі 18,91 грн., пені в сумі 94,56 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням з боку відповідача прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором поставки № 1351-ОДЕ від 28.10.2011р. щодо своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної продукції.

Представник позивача жодного разу не з'явився в судові засідання по даній справі, незважаючи на належне його повідомлення про час та місце їх проведення, про причини неявки суд не повідомив.

На адресу відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у відповідності до витягу з цього реєстру від 16.07.2012р. /а.с. 13/, яка і була визначена ТОВ „Аквавит" у поданій ним позовній заяві, господарським судом, в порядку ст. 87 ГПК України, надсилались копії процесуальних документів, винесених в ході розгляду справи № 5017/2235/2012. Конверти з поштовими відправленнями, надіслані на адресу ОСОБА_2, були повернуті до господарського суду у зв'язку з неможливістю їх вручення адресату.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"). Водночас громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України (частина перша статті 128 названого Кодексу). Таким чином, у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку щодо належного повідомлення ОСОБА_2 про час та місце розгляду даної справи. Однак, незважаючи на це, даний відповідач жодного разу не скористався наданим законом правом на участь свого представника у судовому процесі, відзиву на позов не надав, у зв'язку з чим, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

28.10.2011р. між ОСОБА_2 (Покупець) та ТОВ „Аквавит" (Продавець) було укладено договір поставки № 1357-ОДЕ, у відповідності до п. 2.1 якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати на умовах і в порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень п.п. 3.1, 3.2, 5.1, 5.2, 5.4, 5.7 договору поставки № 1357-ОДЕ від 28.10.2011р. асортимент та кількість товару, що постачається, зазначається у накладних. Товар повинен відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним та іншим нормам, стандартам та правилам, встановленим чинним законодавством України для товарів даного виду. Поставка товару Постачальником Покупцю здійснюється окремими партіями, у кількості і у строк, визначений у замовленні на поставку Покупця, які узгоджуються з Постачальником, за цінами, вказаними у накладних. Поставка здійснюється Постачальником протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання замовлення, оформленого в усній або письмовій формі. Підписання Покупцем товарної (товарно-транспортної) накладної свідчить про те, що Покупець згоден з ціною на товар, вказаною в накладній, перевірив кількість, асортимент, тару поставленої партії товару та погоджується на прийняття всього товару як належно поставленого згідно цього договору з дотриманням строків його постачання.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткової накладної № 2125 від 13.04.2012р. позивачем на виконання умов договору поставки № 1357-ОДЕ від 28.10.2011р. було передано у власність ОСОБА_2 товар на загальну суму 3 152,16 грн., а відповідачем вказаний товар було прийнято, що підтверджується її підписом на даному первинному бухгалтерському документі.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору поставки № 1357-ОДЕ від 28.10.2011р. ціни на товар вказуються у накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків. Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого Постачальником товару не пізніше 21 дня з дати її поставки.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не було здійснено оплати вартості товару в сумі 3 152,16 грн., придбаного у позивача на виконання умов договору поставки № 1357-ОДЕ від 28.10.2011р., протягом двадцяти одного дня з моменту його прийняття, чим порушило прийняті на себе грошові зобов'язання за даною угодою, внаслідок чого на момент пред'явлення даного позову у ОСОБА_2 наявна заборгованість перед ТОВ „Аквавит" за договором поставки № 1357-ОДЕ від 28.10.2011р. на суму 3 152,16 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Аквавит" в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за придбаний товар в сумі 3 152,16 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В порядку ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 18,91 грн. на суму простроченого грошового зобов'язання. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань /а.с. 8/, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 трьох відсотків річних в сумі 18,91 грн.. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 6.6 договору поставки № 1357-ОДЕ від 28.10.2011р. передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків, визначених в п. 4.2 цього договору, Покупець оплачує Постачальникові неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовились про те, що неустойка за порушення Покупцем строків, вказаних в п. 4.2 цього договору, нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання Покупцем своїх зобов'язань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

З посиланням на п. 6.6 договору поставки № 1357-ОДЕ від 28.10.2011р., позивачем було додатково нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 94,56 грн. за прострочення виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань. Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 даного виду неустойки, проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок /а.с. 9/, господарський суд дійшов висновку про його обґрунтованість, відповідність вимогам чинного законодавства та умовам укладеної між сторонами по справі угоди, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 94,56 грн.. підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ „Аквавит" за договором поставки № 1357-ОДЕ від 28.10.2011р. в загальному розмірі 3 265,63 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3 152,16 грн., трьох відсотків річних в сумі 18,91 грн. та пені в сумі 94,56 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Будь-яких доказів, спростовуючих даний висновок, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, господарському суду вбачаються всі правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом присудження до стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ „Аквавит" суми основного боргу в розмірі 3 152,16 грн., трьох відсотків річних в сумі 18,91 грн. та пені в сумі 94,56 грн. згідно зі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 -612, 615, 617, 625, 629, 662, 662, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 -612, 615, 617, 625, 629, 662, 662, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями), ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 /АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Аквавит" /49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 36841030/ суму основного боргу в розмірі 3 152 грн. 16 коп. /три тисячі сто п'ятдесят дві грн. 16 коп./, три відсотки річних в сумі 18 грн. 91 коп. /вісімнадцять грн. 91 коп./, пеню в сумі 94 грн. 56 коп. /дев'яносто чотири грн. 56 коп./, судовий збір в сумі 1 609 грн. 50 коп. /одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 24.09.2012р.

Суддя Желєзна С.П.