Рішення № 26151598, 20.09.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2012 року справа № 5020-868/2012За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

„Торгова компанія „Мегаполіс-Україна",

ідентифікаційний код 30622532

(46020, м. Тернопіль, вул. Д. Лук'яновича, 1)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(99038, АДРЕСА_1)

про стягнення 6 544,20 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ТОВ „Торгова компанія „Мегаполіс-Україна") -Рубаненко А.Г. -представник, довіреність від 17.08.2012;

відповідач (ФОП ОСОБА_1.) -не прибув, явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

24.07.2012 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Мегаполіс-Україна" (далі -ТОВ „Торгова компанія „Мегаполіс-Україна", позивач) звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1, відповідач) про стягнення 6 544,20 грн, з яких: 5 405,40 грн -заборгованість за Договором поставки № 71-СВ/12 від 26.03.2012; 228,18 грн -пеня; 45,76 грн -3% річних; 864,86 грн -штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 71-СВ/12 від 26.03.2012 в частині своєчасного та повного здійснення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.07.2012 позовні матеріали було надіслано до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) за територіальною підсудністю /арк. с. 3-4/.

Ухвалою суду від 06.08.2012 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для правильного та своєчасного вирішення спору; розгляд справи призначено на 23.08.2012 /арк. с. 1-2/.

Через неявку відповідача у судове засідання 23.08.2012 та невиконання ним вимог суду розгляд справи в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України був відкладений на 20.09.2012.

У засіданні суду 20.09.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі -з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, наданим йому статтями 22, 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову не надав, у засідання суду не прибув, явку свого повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином /арк. с. 92-96/ за адресою, яка вказана у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 71-72/; про причини неявки суду не сповістив.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абзацу першого пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явились у засідання.

Водночас, за змістом абзацу третього підпункту 3.9.1 вказаного пункту, у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За викладених обставин, зважаючи на те, що ухвала від 06.08.2012 про порушення провадження у справі та ухвала від 23.08.2012 про відкладення розгляду справи надсилалися відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, але обидві повернулись до суду із відмітками підприємства поштового зв'язку „за закінченням терміну зберігання", суд вважає відповідача таким, що повідомлений про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

Також враховуючи те, що явка відповідача обов'язковою не визнавалась, а подальше відкладення розгляду справи суперечить міжнародному принципу вирішення спору протягом розумного строку та порушує відповідне право позивача, суд вирішив розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами -в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2012 між ТОВ „Торгова компанія „Мегаполіс-Україна" (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладено Договір поставки № 71-СВ/12 (далі -Договір) /арк. с. 14-17/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець зобов'язався передавати тютюнові або інші вироби (далі -Товар) у власність Покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати Продукцію на умовах, зазначених у цьому Договорі.

Асортимент, кількість, ціна Товару визначається Сторонами на кожну партію окремо (п. 1.2 Договору).

Із матеріалів справи убачається, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на підставі видаткової накладної № СВ12-000019150 від 28.03.2012 на суму 5 405,40 грн /арк. с. 19-20/.

Згідно з пунктом 4.8 Договору максимальний строк відстрочення оплати за тютюнові вироби становить шість календарних днів і обраховується з дати виписки накладної. День, наступний за днем виписки накладної, є першим днем при підрахунку строку, на який надано відстрочку. Останнім днем розрахунку є шостий календарний день.

Сторони дійшли згоди, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 25.03.2013 включно, а щодо платежів -до повного виконання Покупцем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару (пункт 1.3 Договору).

Судом установлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, зокрема поставив відповідачеві Товар на загальну суму 5 405,40 грн з ПДВ, що підтверджується вищевказаною накладною.

Причому, ця накладна підписана особою, уповноваженою відповідачем на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача, що убачається з Додатку 1 до Договору /арк. с. 18/.

Натомість, відповідач умови Договору в частині оплати отриманого Товару порушив, отриманий від позивача товар не оплатив.

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 13.06.2012 з вимогою погасити існуючу заборгованість /арк. с. 21-22/. Претензія була надіслана цінним листом, що підтверджується відповідними фіскальним чеком № 3899 від 13.06.2012 та описом вкладень до цінного листа від 13.06.2012 /арк. с. 25/.

Проте, зазначену вимогу фізична особа-підприємець ОСОБА_1 так і не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 5 405,40 грн.

Наведене спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними відносинами, що виникли з господарського договору, тому підпадають під правове регулювання норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як установлено судом, 26.03.2012 між сторонами укладений договір № 71-СВ/12 /арк. с. 14-17/, який за своєю правовою природою та ознаками є договором поставки.

Так, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, саме договір № 71-СВ/12 від 26.03.2012 є підставою виникнення у відповідача перед позивачем обов'язку оплатити отриманий товар.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено вище, пунктом 4.8 Договору встановлений строк виконання Покупцем зобов'язання щодо оплати отриманого товару на умовах відстрочки платежу на 6 календарних днів з дати виписки накладної.

Судом установлено, а матеріалами справи підтверджено, що партія товару за видатковою накладною № СВ12-000019150 від 28.03.2012 на суму 5 405,40 грн отримана відповідачем 28.03.2012 /арк. с.19-20/.

Отже, отриманий за вказаною накладною Товар відповідач був зобов'язаний оплатити в строк до 03.04.2012 включно.

Натомість, як убачається з матеріалів справи, ані у встановлені строки, ані пізніше відповідач отриманий Товар не оплатив та існуючу заборгованість не погасив. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 405,40 грн, що, серед іншого, підтверджується також Довідкою позивача про залишкову суму боргу /арк. с. 85/.

Доказів зворотного в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано.

Враховуючи те, що оплата позивачеві отриманого товару є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 5 405,40 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги у зазначеній частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 45,76 грн.

На виконання ухвали суду від 06.08.2012 позивачем здійснений новий розрахунок 3% річних з урахуванням того, що 2012 рік є високосним, а отже має 366 календарних днів, а не 365, за яким загальна сума 3% річних від простроченого зобов'язання (5 405,40 грн) становить 45,64 грн, що на 0,12 грн менше ніж заявлено у позові /арк. с. 7-9/.

Перевіривши уточнений розрахунок 3% річних, наданий позивачем /арк. с. 88/, суд вважає його вірними. Проте, відповідної процесуальної дії щодо зменшення розміру позовних вимог (ч. 4 ст. 22 ГПК України) позивачем вчинено не було.

За викладених обставин суд задовольняє позовну вимогу про стягнення 3% річних в розмірі 45,64 грн. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 0,12 грн є необґрунтованими та задоволенню судом не підлягають.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 228,18 грн та штрафу в сумі 864,86 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання.

З цього приводу суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, пеня є мірою відповідальності боржника за порушення ним строків виконання грошового зобов'язання.

Згідно із пунктом 6.2 Договору, у разі прострочення Покупцем строків оплати вартості отриманого товару він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 228,18 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені /арк. с. 24/ суд зазначає, що, в основному, він є правильним. Утім, позивачем невірно визначений період прострочення та, відповідно, -кількість днів прострочки.

З огляду на викладене, судом здійснений власний розрахунок пені за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати отриманого товару, що наведений нижче.

НакладнаПеріод нарахуванняКількість днівСума заборгованості, грнПодвійна облікова ставка НБУ, %Сума пені, грн№ СВ-12-000019150 від 28.03.201204.04.2012-16.07.20121045405,4015,5230,39РАЗОМ: 230,39Таким чином, за розрахунком суду сума пені становить 230,39 грн, що є більшим, ніж заявлено позивачем (228,18 грн).

Відповідно до пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Обчислена судом сума пені (230,39 грн) виходить за межі заявлених позовних вимог (228,18 грн). Утім, клопотання позивача про вихід суду за межі позовних вимог в матеріалах справи відсутнє.

За таких обставин суд позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у визначеній судом сумі 230,39 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у заявленій позивачем сумі -228,18 грн.

Щодо стягнення штрафу в сумі 864,86 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6.3 Договору, у випадку прострочення платежу понад три календарні дні Покупець сплачує на користь Продавця одноразовий штраф у розмірі 16% від суми неоплаченого в строк товару.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взято суму неоплаченого товару (5 405,40 грн); загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 864,86 грн (5 405,40 *16%).

Судом установлено, що станом на 16.07.2012 прострочка становить 104 календарні дні, що є більше ніж 3 календарні дні. Отже, нарахування штрафу є правомірним.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу суд зазначає, що він є вірним.

Зважаючи на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у сумі 864,86 грн підлягає задоволенню повністю.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 6 544,08 грн, з яких: 5 405,40 грн -заборгованість за Договором поставки № 71-СВ/12 від 26.03.2012; 45,64 грн -3% річних; 228,18 грн -пеня; 864,86 грн -штраф.

За правилом частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на нього в повному обсязі -в розмірі 1 609,50 грн і підлягає стягненню на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; 99038, АДРЕСА_1; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Мегаполіс-Україна" (ідентифікаційний код 30622532; 46020, м. Тернопіль, вул. Д. Лук'яновича, 1; п/р 260004734 в Тернопільській обласній дирекції ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 338501, або на інші рахунки) 6 544,08 грн (шість тисяч п'ятсот сорок чотири грн 08 коп.), з яких: 5 405,40 грн -основний борг; 45,64 грн -3% річних; 228,18 грн -пеня; 864,86 грн -штраф, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 3% річних в розмірі 0,12 грн -в позові відмовити.

Повне рішення складено 25.09.2012.

Суддя підпис В.О. Головко