Рішення № 26150856, 24.09.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.09.12 Справа № 6/5014/2205/2012

За позовом

Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, м. Донецьк

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Лутугине Луганської області

про стягнення 15 695 грн. 40 коп.,

Суддя Василенко Т.А.

в присутності представників сторін:

від позивача - Сакун С.А., дов. № 21/1-47Мщ від 01.03.2012;

від відповідача -не прибув;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за договором про здійснення пропускного режиму № 168/Ам від 15.12.2008 основного боргу в сумі 5 656 грн. 00 коп. по оплаті замовлених (наданих) послуг та штрафу в сумі 10 039 грн. 40 коп. за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення. Так, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою відповідача є: АДРЕСА_1, що є і адресою мешкання фізичної особи, у зв'язку з чим, позовна заява та процесуальні документи по справі направлялися відповідачу саме за вказаною адресою.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин справу слід розглянути в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне. Між УДСО при ГУМВС України в Донецькій області (позивач) і Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) був укладений договір на здійснення пропускного режиму від 15.12.2008 № 168Ам. При підписанні договору сторони досягли згоди щодо усіх його істотних умов. За умовами договору позивач зобов'язався надавати позивачу відповідні послуги, а останній, в свою чергу -оплатити надані послуги на умовах договору.

Відповідно до пунктів 6.3, 6.4, 6.6 договору відповідні послуги надаються на умовах попередньої оплати відповідно до розрахунку узгодженого сторонами за дислокацією, що є додатком до договору.

Незважаючи на те, що позивачем умови надавалися в повному обсязі, відповідачем оплата здійснювалася невчасно та не в повному обсязі. Так, за розрахунком позивача, за відповідачем утворилась заборгованість за надані послуги за період січень -червень 2012 року в сумі 5 656 грн. 00 коп. За неналежне виконання умов договору, позивач відповідно до п. 8.2 за несвоєчасну оплату наданих послуг нарахував відповідачу штраф в сумі 10 039 грн. 40 коп. за період з 25.12.2011 по 25.05.2011. Оскільки відповідач в добровільному порядку не оплатив вказані суми, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, позовні вимоги не оспорив.

Оцінивши матеріали справи та доводи представників позивача у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

15.12.2008 між позивачем та відповідачем був укладений договір про здійснення пропускного режиму № 168Ам. За умовами вказаного договору виконавець (позивач) на кошти отримані від замовника (відповідача) приймає на себе зобов'язання забезпечити співробітникам міліції здійснення пропускного режиму до приміщення магазину «Оптовий», розташований за адресою м. Торез м-н №1, б. 1,.

Згідно п. 1.2 пропускний режим здійснюється у час визначений в дислокації згідно з розробленою замовником і погодженою з виконавцем інструкцією.

Відповідно до п. 3 договору виконавець приймає на себе зобов'язання виділити належним чином оснащеного співробітника та забезпечити в межах наданих повноважень виконання пропускного режиму на об'єкті.

Згідно п. 4 замовник приймає на себе зобов'язання виконувати умови договору та здійснювати оплату за надані послуги у визначені договором строки.

Згідно п. 6 договору сума договору та вартість послуг визначена і узгоджена сторонами в дислокації, що є додатком до договору.

Оплата замовлених послуг здійснюється на умовах попередньої оплати шляхом виплати виконавцю щомісячно сум зазначених в дислокації. Платежі здійснюються не пізніше п'яти днів до кінця кожного поточного місяця. Тобто, за п'ять днів до кінця поточного місяця замовник повинен оплатити замовлені ним охоронні послуги, які будуть надані в наступному місяці.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до акту виставлення посту охорони від 15.12.2008 сторони узгодили факт виставлення відповідного працівника міліції для забезпечення охорони громадського порядку та здійснення пропускного режиму до магазина «Оптовий», розташованого за адресою -м. Торез, м-н №1 б.1.

Крім цього, сторонами був підписаний протокол узгодження договірної ціни та дислокації до договору.

Відповідно до п. 9.3 договору в разі коли за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не висловить бажання припинити його дію, термін дії договору вважається продовженим ще на один рік. Продовження терміну дії договору оформляються сторонами шляхом підписання дислокації та протоколу узгодження ціни. Як свідчать матеріли справи сторонами було підписано дислокацію на 2012 рік.

За розрахунком позивача, відповідачем оплата наданих послуг здійснювалася не в повному обсязі та не у встановлені договором строки. У зв'язку з чим за період з травня по червень 2012 року утворилась заборгованість в сумі 5 656 грн. 00 коп.

Згідно з пунктами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем доказів оплати вказаної вище суми заборгованості не надано, а також не спростовано доводів позивача щодо надання відповідних послуг.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 5 656 грн. 00 коп. слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 10 039 грн. за період з 25.12.11 по 25.05.12 слід зазначити наступне.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.2 договору від 15.12.2008 № 168Ам передбачено, що у разі порушення зобов'язання відносно оплати послуг замовника, обумовлених пунктами 4.1.5, 6.3, 6.4, 6.6, 6.8, 7.1 договору, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 10 % від суми порушеного зобов'язання, а у разі коли такі порушення будуть систематичні (два і більш рази) замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 50 % від суми своєчасно не виконаного зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, відповідач оплату наданих послуг здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі та останнім не надано доказів, що спростовують вказані обставини. Крім цього, відповідач, оплату замовлених послуг в період з травня 2012 по червень 2012 року взагалі не здійснював.

Однак, слід зазначити, що при підрахуванні позивачем загальної суми штрафу, нарахованої відповідно до умов договору, допущено арифметичну помилку. Так, позивач в розрахунку суми штрафу вказує, що за січень 2012 року підлягає сплаті штраф у розмірі 424,20 грн., за лютий 2012 року - 424,20 грн., за березень 2012 року -2121,00 грн., квітень 2012 року - 2121,00 грн., за травень 2012 року - 2121,00 грн., за червень 2012 року -707,00 грн., що разом складає 10039,40 грн. (л. с. 17). Але при здійсненні підсумку нарахованої суми штрафу встановлено, що його загальний розмір складає 7918,40 грн. Відтак, сума штрафу за договором становить 7918,40 грн. У зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу слід задовольнити саме у вказаній сумі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, всупереч положенням вказаних статей відповідач не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Виходячи з наведеного позовні вимоги щодо стягнення штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в постанові від 03.02.2010 у справі № 14/10-45/133.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача основний борг в сумі 5 656 грн. 00 коп. та штраф в сумі 7918 грн. 40 коп.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, на користь:

- Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк, вул. Ходаковського, 10 «а», ідентифікаційний код 08596860, заборгованість в сумі 5 656 грн. 00 коп., штраф в сумі 7918 грн. 40 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 609 грн. 50 коп.

3. В решті вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 26.09.2012.

Суддя Т.А. Василенко