Рішення № 26150562, 19.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/10868-2012 19.09.12Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО", м.Київ

до відповідача Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду

"ЖИТЛО-СЕРВІС", м. Київ

про стягнення 364 641,11 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Марковська В.В. -юрисконсульт; Цурка Н.О. - юрисконсульт

від відповідача: Титаренко О.Є. -юрисконсульт

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "ЖИТЛО-СЕРВІС" про стягнення основного боргу в сумі 343 385,48 грн., інфляційних в сумі 12 285,09 грн. та трьох процентів річних в сумі 8 970,54 грн. відповідно до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560260 від 11.12.2007 року.

Позивач стверджує, що його права та охоронювані законом інтереси порушено, в зв'язку з чим наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач письмово на листі надав заперечення проти позову, в яких проти позову заперечує в повному обсязі та вказує на відхилення Публічним акціонерним товариством "КИЇВЕНЕРГО" при постачанні теплої енергії від параметрів енергоносія з посиланням на п. 36 "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 1198. Одночасно зазначає, що Комунальне підприємство "ЖИТЛО-СЕРВІС" не отримує кошти від населення, не користується ними та не накопичує їх.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 11.12.2007р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго", далі Постачальник, та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "ЖИТЛО-СЕРВІС", далі Споживач, було укладено Договір № 7560260 на постачання теплової енергії у гарячій воді, далі Договір, предметом якого (п. 1.1., 2.2.1.) є постачання, користування та своєчасна оплата спожитої теплової енергії у гарячій воді. Термін дії договору визначений у п. 4.1. Договору.

Пунктами 2.2.1 та 2.2.2 Договору встановлено обов'язок Постачальника безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 та щомісячно оформляти Споживачу величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком Споживача за розрахунковий період (місяць).

Відповідно до п. 2.3.1. Договору Споживач зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії терміни та за тарифами, зазначених у додатку 2.

Додатком 2 "Тарифи та порядок розрахунків" до Договору визначені тарифи на оплату Споживачем теплової енергії на рівні 94, 33 за кожну відпущену Гігакалорію для розрахунків із опалення та гарячого водопостачання, без урахування ПДВ. Також Споживач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, що зазначено у п. 10 вказаного додатку. Листом № 048-2105703/7560260/2 від 27.05.2009р. позивач повідомив відповідача про затвердження тарифів на теплову енергію в зв'язку з введенням в дію розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.04.2009р. № 519 "Про погодження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів" та від 29.04.2009 № 520 "Про погодження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення", згідно яких вводяться в дію так тарифи:

· бюджетні установи - 364, 85 грн. за 1 Гкал разом з ПДВ;

· інші споживачі - 364, 85 грн. за 1 Гкал разом з ПДВ;

· житлово-експлуатаційні організації усіх форм власності - 158, 48 грн. за 1 Гкал разом з ПДВ;

Як вбачається з наданої позивачем до матеріалів справи довідки про надходження коштів за спожиту теплову енергію від відповідача, останнім погашено частину основної заборгованості на загальну суму 86 422, 09 грн., що в судовому засідання також підтвердив представник відповідача, а саме:

· 30.04.2012р. в сумі 44 277, 50 грн.;

· 31.05.2012р. в сумі 36 402, 45 грн.;

· 13.06.2012р. в сумі 2 706, 02 грн.;

· 19.07.2012р. в сумі 2 653, 82 грн.;

· 24.07.2012 в сумі 382, 30 грн.

Припинення провадження у справі -це форма завершення судової процедури, за якою рішення по суті не виноситься.

Законодавець зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України), зокрема у таких випадках:

· припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

· спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки відповідачем погашено частину основної заборгованості за Договором № 7560260 на постачання теплової енергії у гарячій воді в сумі 42 144, 59 грн. вже після звернення кредитора з позовом, провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "ЖИТЛО-СЕРВІС" щодо стягнення з останнього основного боргу в зазначеній сумі слід припинити за ознаками п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

З урахуванням викладеного, свої зобов'язання за Договором відповідач виконав частково, тому за ним за період з 01.08.2010р. по 01.04.2012р. рахується заборгованість за використану теплову енергію в сумі 256 963, 39 грн. Факт виникнення заборгованості підтверджено відомостями обліку, обліковими картками та довідкою про розрахунок основного боргу, долучених до матеріалів справи.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього додатково три проценти річних в сумі 8 970, 54 грн. за період прострочення грошового зобов'язання з 01.08.2010р. по 01.04.2012р., та інфляційні в сумі 12 285, 09 грн. за вказаний період.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого ж договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види. У Цивільному кодексі України 2003р. договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), а тому можливо керуватися вимогами про договір купівлю-продаж, коли інше не встановлено договором, законом або витикає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Тобто, положення про порядок оплати товару, ціні, тарі, споживчої теплової енергії потрібно брати із загальних положень присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. 655-697 ЦК України.

Втім, потрібно дотримуватися статті 55 ГК України, де зазначено, що сторонами договору поставки можуть бути лише суб'єкти господарювання. Частиною 6 статті 265 ГК України законодавець ще раз підтвердив принцип, за яким різняться договір купівлі-продажу та поставки, а саме реалізація суб'єктами господарювання товарі негосподарським суб'єктам здійснюється за правилами про договір купівлі-продажу.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції -теплової енергії, зокрема договір постачання. Пункт 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статтях 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 24, 25, 26, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведені обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, і те що зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача. Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за договором суду не надав.

Відносно заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне:

Так, абзацом 1 пункту 36 "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 1198 теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором. Додатком 2А до договору сторони погодили температурний графік теплової мережі "Київенерго".

Проте, суд дійшов висновку, що посилання відповідача щодо невідповідності температур не ґрунтуються на умовах договору, оскільки його пунктом 2.4.5. сторонами диспозитивно надано право Постачальнику на введення в односторонньому порядку обмеження Споживачу встановленої кількості теплової енергії шляхом зниження температури в подавальному трубопроводі в разі зменшення постачання обсягу палива на теплові джерела Постачальника, викликаного заборгованістю за спожиту теплову енергію. Вказане кореспондується з положеннями п. 1.11 Додатку 5 До договору та обов'язком Споживача, викладеним у п. 2.3.1 Договору.

Посилання відповідача на укладений між ним та Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Договір № 7637 про надання послуг від 02.01.2009р. щодо обробки, розщеплення та перерахування платежів населення за житлово-комунальні послуги, суд приймає до уваги. Втім, відповідно до п. 2.3.5. Договору саме на Споживача покладено обов'язок забезпечення своєчасного щомісячного надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію та прийняття всіх заходів (в т. ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України.

Одночасно суд зазначає що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями (ст. 96 ЦК України), а положеннями ст. 617 ЦК України визначено право особи, яка порушила зобов'язання, довести, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Зобов'язання з боку відповідача не припинилося виконанням належним чином і позивачем доведений факт неналежного виконання ним зобов'язання за Договором. Основний борг в сумі 256 963, 39 грн., який позивач намагається стягнути з відповідача, підтверджено обставинами справи та доказами на їх підтвердження, а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню. Відповідач доказів виконання зобов'язань за Договором, в т. ч. з урахуванням приписів ст. 617 ЦК України, суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

Оскільки погашення відповідачем основного боргу в сумі 44 277, 50 грн. відбулося до звернення позивача з позовом до суду, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині як необґрунтовано заявлених.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок річних відповідає вимогам вказаної статті.

Оскільки мало місце прострочення оплати послуг за договором, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 8 970, 54 грн. та інфляційних в сумі 12 285, 09 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно вимог частини п'ятої статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.09.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання", ст. ст. 96, 525, 526, 599, 617, 625, 655, 712 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 193, 194 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 43, ст. ст. 44, 80, 82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "ЖИТЛО-СЕРВІС" щодо стягнення з останнього основного боргу в сумі 42 144, 59 грн. припинити.

2. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "ЖИТЛО-СЕРВІС" задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "ЖИТЛО-СЕРВІС", 02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 25-Б, код ЄДРПОУ на користь:

- Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО", 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд 5, код ЄДРПОУ 00131305, заборгованість в сумі 256 963, 39 грн., три проценти річних в сумі 8 970, 54 грн., інфляційні в сумі 12 285, 09 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 6407, 27 грн., видавши наказ.

4. У задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "ЖИТЛО-СЕРВІС" щодо стягнення боргу в сумі 44 277, 50 грн. -відмовити.

5. Витрати по сплаті судового збору в сумі 885, 55 грн. покладаються на Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено -24.09.12р.

Суддя Ю.О. Підченко