Рішення № 26150423, 18.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/9164-2012 18.09.12

За позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування"

до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про стягання 7 887,92 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі -відповідач) про стягнення 7 887,92 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 16.12.2010 р. між позивачем та Дубровіном Олександром було укладено договір страхування № АТП 001305 майнових інтересів власника автомобіля "Mitsubishi Lancer", реєстраційний номер АХ2871ВС. Оскільки 20.09.2010 р. в м. Харкові на перехресті вул. Якутська та пр.-ту 50 років ВЛКСМ відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Mitsubishi Lancer", реєстраційний номер АХ2871ВС, під керуванням Дубровіна Олександра, та транспортного засобу "ВАЗ-2102", реєстраційний номер АХ8543ВІ під керуванням Волосніка Віктора Вікторовича, який постановою Московського районного суду міста Харкова від 11.11.2010 р. був визнаний винним в порушенні п. 16.11 ПДР України, позивач виплатив Дубровіну О. 7 887, 92 грн. страхового відшкодування на підставі платіжного доручення № 18012 від 16.12.2010 р. Враховуючи те, що цивільна відповідальність водія транспортного засобу "ВАЗ-2102", реєстраційний номер АХ8543ВТ, була застрахована відповідачем за полісом ВС/6260146, позивач звертався до останнього з регресною вимогою про виплату страхового відшкодування, однак зважаючи на відсутність відповіді відповідача, вирішив у судовому порядку вимагати сплати відповідного відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/9164-2012 та призначено її до розгляду на 26.07.2012 р.

20.07.2012 р. до початку судового засідання від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов, в якому він зазначає про те, що при виплаті страхового відшкодування не враховується податок на додану вартість, проте як позивачем надано до матеріалів справи звіт про оцінку вартості матеріального збитку, відповідно до якого сума вартості матеріального збитку (калькуляція) вказаний з врахуванням ПДВ. Враховуючи зазначене, відповідач вказує на необхідність вирахування ПДВ в сумі 1 577, 59 грн. з суми страхового відшкодування. При цьому, просить відмовити у задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 26.07.2012 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 05.09.2012 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 05.09.2012 р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Ломака В.С., вирішено передати справу № 5011-5/9164-2012 на розгляд судді Коткову О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2012 р. суддею Котковим О.В. справу № 5011-5/9164-2012 прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 18.09.2012 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 06.09.2012 р., у зв'язку з виходом з відпустки судді Ломаки В.С., вирішено передати справу № 5011-5/9164-2012 для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2012 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 5011-5/9164-2012 до свого провадження.

18.09.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких він вказує на безпідставність посилання відповідача на включення оцінювачем суми ПДВ до розміру матеріального збитку, оскільки це не підтверджується ні звітом, ні калькуляцією. Також, позивач зазначає про те, що розмір матеріального збитку в сумі 8 137, 92 грн. розрахований з урахуванням зносу, та крім того просить суд розглядати справу без його представника.

Представники сторін в судове засідання 18.09.2012 р. не з'явились, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 18.09.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2010 р. між позивачем та Дубровіном Олександром було укладено Договір добровільного страхування транспортних засобів № АТП 001305 відносно автомобіля "Mitsubishi Lancer", реєстраційний номер АХ2871ВС.

Відповідно до п. 1.5. Договору страхуванню підлягає ризик "пошкодження" -пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу, його складових частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме: виключно внаслідок зіткнення з іншим встановленим транспортним засобом, та за умови реєстрації ДТП органами державтоінспекції. ДТП -подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Згідно з п. 1.7. Договору страховим випадком є подія, зазначена в п. 1.5. цього Договору, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування (страхову виплату).

Страхова сума за вказаним Договором визначена у розмірі 25 000, 00 грн. (п. 1.8.), франшиза -250 грн., а при здійсненні виплати на умовах "Повна загибель -5 % від страхової суми, зазначеної в п. 1.8. цього Договору (п. 1.10.).

Відповідно до п. 1.12. Договору строк його дії з 17.12.2009 р. по 16.12.2010 р.

Територією дії (місцем дії) цього договору є територія України (п. 1.13.).

З матеріалів справи вбачається, що 20.09.2010 р. о 18.00 год. в м. Харкові на перехресті вул. Якутська та пр.-ту 50 років ВЛКСМ відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Mitsubishi Lancer", реєстраційний номер АХ2871ВС, під керуванням Дубровіна Олександра, та транспортного засобу "ВАЗ-2102", реєстраційний номер АХ8543ВІ під керуванням Волосніка Віктора Вікторовича, внаслідок ненадання останнім переваги у русі автомобілю "Mitsubishi Lancer", який рухався по головній дорозі.

Постановою Московського районного суду міста Харкова від 11.11.2010 р. у справі № 3-5221 Волоснік Віктор Вікторович визнаний винним в порушенні п. 16.11 ПДР України та притягнутий до адміністративної відповідальності.

При цьому, суд враховує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. № 01-8/1427 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до Полісу № ВС/6260146 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність Волосніка Віктора Вікторовича (автомобіль "ВАЗ-2102", реєстраційний номер АХ8543ВІ) була застрахована у НАСК "Оранта" на строк з 18.11.2009 р. по 17.11.2010 р.

Розмір завданих власнику автомобіля "Mitsubishi Lancer" матеріальних збитків в результаті пошкодження автомобіля в ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових визначений на підставі Звіту дослідження спеціаліста-автотоварознавця № 307/10 2010 від 13.11.2010 р., складеного ТОВ "Сател Груп" (суб'єктом оціночної діяльності) в особі Авдєєва Сергія Володимировича (свідоцтво № 614 від 01.11.2003 р.), та становить 8 137, 92 грн.

02.12.2010 р. позивачем було складено страховий акт та вказана пригода була визнана страховим випадком і визначено розмір страхового відшкодування в сумі 7 887, 92 грн. у зв'язку з вирахуванням франшизи.

Вказана сума була сплачена на підставі платіжного доручення № 18012 від 16.12.2010 р.

Листом від 24.02.2012 р. позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою на суму 7 887, 92 грн., яка однак була залишена останнім без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 7 887, 92 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи Волосніка Віктора Вікторовича встановлена у судовому порядку, а його відповідальність застрахована відповідачем.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір І типу).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, відновлювальний ремонт -комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики -це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Матеріалами справи, а саме: Звіту дослідження спеціаліста-автотоварознавця № 307/10 2010 від 13.11.2010 р. підтверджено, що розмір завданих збитків власнику автомобіля "Mitsubishi Lancer" в результаті його пошкодження в ДТП становить 8 137, 92 грн.

Слід зазначити, що дані, зазначені у Звіті, відповідають вимогам, встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року.

Так, згідно з п. 8.5.9. Методики кількість та вартість необхідних для ремонту матеріалів визначаються за інформацією довідкової літератури та комп'ютерних програм, розроблених за даними виробника КТЗ або за даними виробника лакофарбових (основних) і допоміжних матеріалів (додаток 8).

Відповідно до платіжного доручення № 18012 від 16.12.2010 р. позивач сплатив страхове відшкодування в сумі 7 887, 92 грн.

Як зазначив Вищий господарський суд України в постанові від 23.08.2011 у справі № 42/92 звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Водночас, як вбачається зі змісту Полісу № ВС/6260146, розмір франшизи становить 0, 00 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності зобов'язання перед позивачем щодо сплати вказаної суми боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Жилянська, будинок 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Герцена, будинок 10, код ЄДРПОУ 24745673) 7 887 (сім тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 92 коп. відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.09.2012 р.

Суддя В.С. Ломака