Рішення № 26150410, 11.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.09.12 р. Справа № 5006/40/43/2012

за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м.Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь

про стягнення 62951,12 грн.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача - Білоножко Г.С., юрисконсульт, довіреність № 82 від 01.01.2012,

від відповідача - Плотникова К.О., юрисконсульт, довіреність № 09-18/2350 від 27.12.2011.

В судовому засіданні оголошувались перерви з 01.08.2012 по 13.08.2012,з 13.08.2012 по 28.08.2012, з 28.08.2012 по 11.09.2012.

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» (далі-позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі-відповідач) про стягнення 62951,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.04.2012 та 16.04.2012 зі станції Сартана Донецької залізниці відповідач, згідно з накладними №50545193, №50567155 у вагонах № 65255713, № 64181746 відправив вантаж - рейки металеві нові р-65, на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці. На станції призначення було виявлено, що відправником було невірно зазначено назва та поштова адреса одержувача у залізничних документах, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 61400 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати залізниці пов'язані із затримкою вагонів в сумі 1551,12грн, а саме: плата за користування вагонами-259,92грн; збір за зберігання вантажу-775,68грн; збір за маневрову роботу-436,44грн; збір за телеграфне повідомлення-79,08грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що відповідно до п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, акти загальної форми №11958 від 18.04.2012, №11989 від 20.04.2012р., №11988 від 20.04.2012 не є належним доказами по справі, оскільки вони не були підписані представником Публічного акціонерного товариства «МК «Азовсталь». Крім цього позивачем не надано документів, підтверджуючих факт здійснення ним маневрених робіт на ст. Запоріжжя з вказівкою часу на дану операцію, а також позивач не надав докази оплати за телеграфне повідомлення у розмірі 79,08грн.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

15.04.2012 та 16.04.2012 згідно з залізничними накладними відповідно №50545193, №50567155, Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (вантажовідправник) зі станції Сартана на станцію Запоріжжя -Ліве, відвантажив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест СМ-Ц», яке знаходиться за адресою: 01004, м.Київ, вул. Крутий Узвіз, б.7, вантаж рейки металеві нові р-65. Код вантажоодержувача 5068 (а.с.10,11).

На станції призначення було виявлено, що одержувач з такою назвою та адресою не значиться. За кодом 5068 по станції обліковується вантажоодержувач Відкрите акціонерне товариство «ЗМК «Запоріжсталь», яке знаходиться за адресою: 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шоссе,72.

Факт неправильного зазначення вантажовідправником адреси та назви вантажоодержувача засвідчено актом загальної форми №11958 від 18.04.2012, який був складений на станції Запоріжжя Ліве, відповідно до якого вагони № 65255713, №64181746 прибули за документом на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест СМ-Ц» м. Київ, вул. Крутий Узвіз, б.7, код 5068. Вагони поставлені на затриманий путь 18/04-12 о 18 год. 50 хв. до з'ясування вантажоодержувача. На станцію відправлення дано телеграфне повідомлення №1120 (а.с.12).

20.04.2012 на станцію Запоріжжя Ліве, надійшло телеграфне повідомлення №272, відповідно до якого в перевізних документах №50545193, №50567155 на вагони № 65255713, №64181746 вірним враховувати вантажоодержувача - Відкрите акціонерне товариство «Запоріжський металургійний комбінат «Запоріжсталь», адреса: 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шоссе,72 (а.с.14).

Після з'ясування вантажоодержувача, вантаж було видано належному одержувачу, про що було складено акт загальної форми №11988 від 20.04.2012 (а.с.12).

Також на станції Запоріжжя Ліве, був складений акт загальної форми №11989 від 20.04.2012, де зазначено, що вагони №65255713, №64181746 простоювали на путях станції з вини вантажовідправника чекаючи уточнення вантажоодержувача та його точної адреси з 18.04.12 18 год. 50 хв. до 20.04.12 13 год. 35 хв. Нараховані наступні платежі: плата за користування вагоном - 216,60 грн. (без ПДВ); збір за зберігання - 646,40 грн. (без ПДВ); збір за маневрову роботу - 363,70 грн. (без ПДВ); збір за телеграфне повідомлення - 65,90 грн. (без ПДВ); штраф за невірно вказаного вантажоодержувача та його адреси - 61400грн (а.с.13).

Відповідно до ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача.

У відповідності до ст.23 Статуту залізниць України відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до ч.1,2 ст.24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно до ч. 1 ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Пунктами 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну). Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, встановлено, що відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, а саме вказуються відомості щодо одержувача: найменування, поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки).

Пунктом 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 закріплено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Частиною 1 статті 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Позивачем, за неправильно зазначену у залізничній накладних №50545193, №50567155 назву та адресу вантажоодержувача, нарахований штраф відповідачу в розмірі 61400грн. Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.

Вищий господарський суд України в оглядовому листі від 29.11.2007 №01-8/917 зазначив, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Відповідно до п. 2 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113 встановлено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Згідно п. 13, 14 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюються згідно з чинним законодавством.

Доводи відповідача, що акти загальної форми №11958 від 18.04.2012, №11989 від 20.04.2012р., №11988 від 20.04.2012 не є належним доказами по справі, так як вони не були підписані представником вантажовласника судом не приймаються, оскільки, відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Згідно п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.02.2010 № 01-08/71, обов'язкова участь вантажовласника у всіх випадках у складанні та підписанні актів загальної форми чинним законодавством не передбачена.

Враховуючи вищевикладене, позивачем обґрунтовано нарахована плата за користування вагонами в розмірі 259 грн. 92 коп.

Статтею 5 Статуту залізниць України встановлено, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів.

Правила перевезення вантажів - нормативний акт, що конкретизує передбачені цим Статутом положення, які регламентують участь та обов'язки сторін у процесі перевезення вантажів (ст.6 Статуту залізниць України).

Згідно ст. 46 Статуту залізниць України, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Термін вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.

Отже, виходячи з вищенаведених норм Статуту, встановлено обов'язок саме одержувача вантажу прийняти та вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, а Правилами встановлюється термін вивезення і порядок зберігання вантажів, що надійшли на адресу одержувача.

Посилання позивача на п.8 Правил зберігання вантажів, затверджений наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, відповідно до якого, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), не доводять що саме вантажовідправник повинен сплачувати збір за зберігання вантажу у разі його затримки.

Згідно п.1.8 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317, збір за маневрову роботу нараховується за роботу, що виконується локомотивом залізниці, на вимогу вантажовласника у розмірі 292,6 грн. за кожні півгодини роботи локомотива. Позивачем не надано доказів того, що від відповідача надходила така вимога. Крім того, позивачем не доведено, що саме така ставка збору повинна застосовуватись і до маневрових робіт які залізниця вимушена робити з вини вантажовідправника.

Згідно п. 10 (№ з/п 3) розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317, ставка збору за надання одержувачам інформації про вантажі, що прибули на їхню адресу на станції призначення телеграфом, становить 53 грн. за повідомлення. В матеріалах справи відсутні докази надсилання повідомлення телеграфом відповідачу, а є лише телеграфне повідомлення зі станції Запоріжжя Ліве на станцію відправлення Сартана (а.с.14).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача плати за користування вагоном та штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній назву та адресу вантажоодержувача, в іншій частині, а саме в задоволенні вимог про стягнення збору за маневрову роботу, збору за зберігання вантажу, збору за надання інформації телеграфом, суд відмовляє.

Відповідно до ч.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3) ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, а також приймаючи до уваги той факт, що фактична маса вантажу виявилась меншою за масу вантажу, яка зазначена в накладній, то суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу на 1,5 провізної плати кожного вагону.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82 - 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (м.Маріуполь, вул. Лепорського, б.1, ЄДРПОУ 00191158) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, б.108, ЕДРПОУ 01073828) 42980 грн. штрафу, 259 грн. 92 коп. плати за користування вагонами та 1576 грн. 49 коп. витрат з оплати судового збору.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 17 вересня 2012 року.

Суддя Говорун О.В.