Рішення № 26150328, 19.09.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/86/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.12 Справа № 5009/2886/12

За позовом Корпорації "РOLONINA USA, Inc" (США, штат (співдружність) Пенсільванія, 142 Grandview Drive, Iveland, РА 18974) в особі Представництва "Полоніна Ю Ес Ей, Інк." (69057, м. Запоріжжя, вул. О.Матросова, буд. 13)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цоколь" (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 71)

про визнання недійсним правочину підряду на виконання ремонтних робіт

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача -Белікова К.І. (дов. № 375 від 19.08.2012 р.);

Від відповідача -не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про визнання недійсним правочину підряду на виконання ремонтних робіт № 30/07, укладеного 30.07.2009 р. між Корпорацією "РOLONINA USA, Inc" в особі Представництва "Полоніна Ю Ес Ей, Інк." та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цоколь".

Ухвалою суду від 31.07.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/2886/12, справі присвоєно номер провадження 20/86/12, судове засідання призначено на 16.08.2012р. На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 19.09.2012р. Справу розглянуто 19.09.2012р., оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві. Просить на підставі ст.ст. 203, 215, 216, 234, 626, 629, 638 ЦК України позов задовольнити, визнати недійсним правочин підряду на виконання ремонтних робіт № 30/07, укладений 30.07.2009р. між Корпорацією "РOLONINA USA, Inc" в особі Представництва "Полоніна Ю Ес Ей, Інк." та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цоколь". Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що 30.07.2009 р. між сторонами у справі було укладено договір підряду на виконання ремонтних робіт № 30/07, згідно з умов якого відповідач зобов'язався своїми силами і засобами виконати і здати позивачу будівельні роботи на об'єкті м. Запоріжжя, вул. О.Матросова, 13. Додатковою угодою від 31.05.2010р. було змінено вартість виконаних будівельних робіт. Протягом періоду з жовтня 2009 р. по липень 2010 р. ТОВ "Цоколь" на об'єкті Корпорації проводилися будівельні роботи, про що складені акти приймання виконаних підрядних робіт, а також довідки вартості виконаних підрядних робіт на загальну суму 540877,01 грн. Роботи були прийняті позивачем без претензій щодо їх якості, розрахунок був проведений в безготівковому порядку грошовими коштами, про що свідчать відповідні банківські виписки. Також згідно з актом приймання-передачі векселів від 04.10.2010р. Представництво в рахунок погашення своїх зобов'язань перед ТОВ "Цоколь" передало останньому прості векселя, вказані в реєстрі. Кредиторська заборгованість перед відповідачем відсутня. В період з 11.05.2012р. по 22.06.2012р. ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2012 р., за підсумками якої складено акт від 27.06.2012 р. № 145/2232-18/26574081. В акті зазначено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Цоколь" здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Цоколь" та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників за період 01.04.2010 р. по 31.08.2010 р., що свідчить про те, що правочини між ТОВ "Цоколь" та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Жодних первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності відповідачем за період 01.04.2010 р. по 31.08.2010 р. посадовими особами підприємства до перевірки не надано. Від надання пояснень щодо діяльності підприємства посадові особи відмовились. У відповідача відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками, відсутнє право на формування валових витрат по операціях з підприємствами-постачальниками. Крім того, операції ТОВ "Цоколь" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Також в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ "Цоколь" до підприємств-покупців у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Таким чином, перевіркою встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Цоколь" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних право чинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України. Означені висновки акту перевірки від 27.06.2012 р. полягли в основу донарахування позивачу суми грошового зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість. Враховуючи викладені висновки акту перевірки, позивач вважає, що наявні підстави для подання позову щодо визнання недійсним договору підряду на виконання ремонтних робіт № 30/07 від 30.07.2009 р., укладеного між сторонами у справі, з обставин та обґрунтуванням, наведеним в акті перевірки від 27.06.2012 р. № 145/2232-18/26574081, складеним ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя. Позивач не вимагає повернення коштів, сплачених за виконані підрядні роботи по договору підряду на виконання ремонтних робіт № 30/07, оскільки замовлені підрядні роботи були реально проведені на об'єкті позивача, претензій щодо їх якості до відповідача немає.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав. Про причини своєї неявки відповідач суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань від нього не надійшло. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, ухвали суду направлялися на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у Спеціальному витязі з ЄДРЮОтаФОП станом на 06.08.2012 р..

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.07.2009р. між Корпорацією "РOLONINA USA, Inc" в особі Представництва "Полоніна Ю Ес Ей, Інк." (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цоколь" (підрядник за договором) був укладений договір підряду № 30/07 на виконання ремонтних робіт, за умовами якого (п. 1.1) підрядник взяв на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати і здати замовнику будівельні роботи на об'єкті за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, 13 відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і в обумовлений договором строк, а замовник зобов'язався забезпечити своєчасне фінансування будівельних робіт, прийняти виконані будівельні роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів.

Відповідно до п.п. 1.3, 5.2 підрядник має право залучати до виконання вказаних робіт інші організації на умовах договорів субпідряду.

За умовами договору, замовник не пізніше 2 днів після підписання договору передає підряднику будівельний майданчик і проектно-кошторисну документацію (п. 2.1). У розділі 3 договору сторони встановили розмір оплати і порядок розрахунків. Вартість виконання будівельних робіт складає 500000,00 грн., в тому числі ПДВ 83333 грн. (п. 3.1). Оплата виконаних робіт проводиться замовником після приймання виконаних робіт та оформлення підрядником актів здавання-приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість робіт (форма КБ-3) протягом 5-ти банківських днів, а також розрахунки між сторонами можуть проводитися шляхом видачі простих векселів (п. 3.2). Остаточний розрахунок за будівництво об'єкта замовником проводиться не пізніше 30 банківських днів після прийому виконаних будівельних робіт комісією замовника (п. 3.3). Додатковою угодою № 1 від 31.05.2010 р. сторонами змінено вартість виконання будівельних робіт, яка склала 70000,00 грн. в тому числі ПДВ 116666,66 грн.

Згідно з п. 4.1 договір вступає в дію в день його підписання сторонами і є чинним до повного виконання зобов'язань по цьому договору.

Надані позивачем матеріали справи свідчать, що в період з жовтня 2009р. по липень 2010р. ТОВ "Цоколь" (відповідач) виконав передбачені договором № 30/07 ремонтні роботи на загальну суму 540877,01 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в, довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3 від 31.10.2009р., 13.11.2009р., 20.11.2009р., 30.12.2009р., 26.02.2010р., 31.03.2010р., 30.04.2010р., 31.05.2010р., 30.06.2010р., 12.07.2010р., 30.07.2010р. Усі акти приймання та довідки про вартість виконаних підрядних робіт підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств. У зазначених документах мається посилання на договір підряду № 30/07 від 30.07.2009 р.

Згідно з представленими суду банківськими виписками (а.с.8-12 т. 3) позивачем здійснювалася оплата за виконані роботи. Відповідно до акту приймання-передачі векселів від 04.10.2010 р. позивачем на погашення своїх зобов'язань в сумі 634600,65 грн., які виникли за договором підряду № 30/07 від 30.07.2009 р., передані відповідачу вісім простих векселів загальною вартістю 634600,65 грн. На виконання робіт за кожним актом виконавцем виписувалися податкові накладні, копії яких залучено до матеріалів справи (а.с.15-39 т. 3). Позивачем до матеріалів справи долучено фотокартки приміщень об'єкту, в якому виконувалися будівельні роботи відповідачем (а.с. 46-76 т. 3).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні" (в редакції, чинній на момент складення акту приймання-передачі векселів від 04.10.2010 р.) зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи. Видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги (ст. 4 зазначеного Закону).

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Господарсько-договірними зобов'язаннями за приписами ст. 179 ГК України є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 ГК).

Статтею 837 ЦК визначено поняття договору підряду -за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК). Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Проаналізувавши норми законодавства, суд прийшов до висновку, що між сторонами у справі укладеного договір будівельного підряду, до якого застосовуються приписи глави 61 ЦК України, зокрема, параграфу 3, та глави 33 ГК України.

Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено документальну планову виїзну перевірку Представництва "Полоніна Ю Ес Ей, Інк" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складеного Акт № 145/2232-18/26574081 від 27.06.2012 р. (а.с. 21-59 т. 1), який позивач вказує як єдину підставу визнання оспорюваного договору недійсним. Відповідно до змісту цього Акту (6-7 аркуш акту, том 1 а.с.26-27) перевіркою було встановлено, що за період з 01.10.09 по 31.12.2010 р.р. Представництво мало взаємовідносини з ТОВ "Цоколь" на підставі договору від 30.07.09 № 30/07. Згідно з викладеним на 9 аркуші акту (том 1 а.с.29), листом ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 15.05.2012 р. № 713/7/23-2, на запит ДПІ у Орджонікідзевському районі від 25.05.2012 р. № 1516/8/2233-11 щодо дотримання ТОВ "Цоколь" вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2012 р., надано інформацію, що в результаті проведених невиїзних документальних перевірок ТОВ "Цоколь" (акт № 95/23-2/31950123 від 11.06.10 та акт № 150/23-02/31950126 від 31.08.2010 р.) встановлено, зокрема, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Цоколь" здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Цоколь" та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 ЦК України). Жодних первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ "Цоколь" за період 01.04.2010 р. по 31.08.2010 р. посадовими особами підприємства до перевірки не надано. Від надання пояснень щодо діяльності підприємства посадові особи відмовились. Операції ТОВ "Цоколь" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів (відповідно до розрахунку суми комунального податку -кількісний склад працівників за перевіряємий період складав 2 особи), виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадова особа ТОВ "Цоколь" не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ "Цоколь" до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ "Цоколь" підприємствам-покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "Цоколь" та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, на думку посадових осіб податкової інспекції, зазначені правочини відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, п. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю (11-12 аркуш акту, а.с. 31-32 т. 1). У зв'язку з чим, в Акті зроблено висновок, що Представництвом завищено валові витрати за ІІІ квартал 2010 року у зв'язку з включенням до їх складу операцій з придбання товарів у ТОВ "Цоколь", що проведені на підставі нікчемного правочину. Зазначено, що перевіркою встановлено порушення: ч.5 ст. 203, ч.ч., 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Цоколь" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України. Таким чином, Представництвом завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Цоколь" (28 аркуш акту, а.с. 48 т. 1).

Враховуючи викладене у вищезазначеному Акті, позивач звернувся до суду з позовом, за яким порушено провадження у даній справі, та просить суд визнати недійсним укладений між ним та відповідачем правочин підряду на виконання ремонтних робіт № 30/07 від 30.07.2009 р. із обставин та обґрунтуванням, наведеним в акті перевірки від 27.06.2012 р. № 145/2232-18/26574081, складеним ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши дослідженні докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають на наступних підставах.

Статтею 3 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема: свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Розглядаючи спір про визнання правочину недійсним, необхідно дослідити всі обставини, з якими закон пов'язує визнання його недійсним, оскільки недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі -невідповідність волі та волевиявлення.

Оскільки в Акті перевірки, який вказаний позивачем як підстава позову, є посилання на те, що оспорюваний правочин не спрямований на реальне настання наслідків і у зв'язку з чим є нікчемним, суд вважає за необхідне дослідити усі зазначені обставини, що стосуються правовідносин сторін та надати їм оцінку.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Частинами 1, 3 ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Відповідність чи невідповідність вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення оспорюваного правочину.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Як зазначено вище, статтею 875 ЦК України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Спірний договір укладений між сторонами у передбаченій законом письмовій формі. Позивач підтвердив, що відповідачем у повному обсязі було виконано будівельні (ремонтні) роботи на виконання умов договору підряду № 30/07 від 30.07.2009 р. та на які виконавцем робіт (відповідачем) були виписані відповідні податкові накладні. Також надав банківські виписки та акт приймання-передачі векселів, які підтверджують оплату ним виконаних робіт за договором. Крім того, суду також надано копію ліцензії (а.с. 19-20 т. 1), виданої ТОВ "Цоколь" Державною архітектурно-будівельною інспекцією на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, зокрема, зведення несучих та огороджуючих конструкцій будівель і споруд, будівництво та монтаж інженерних транспортних мереж. Строк дії ліцензії: з 27.02.2009 р. по 04.08.2011 р., тобто ліцензія діяла на момент укладення сторонами оспорюваного правочину (договору підряду).

Отже, досліджені судом документи (договір підряду, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, банківські виписки тощо) дають змогу зробити висновок, що між сторонами виникли підрядні правовідносини, оформлено необхідні документи, вчинені усі необхідні дії, спрямовані на реальне виконання правочину.

Таким чином, судом не встановлено наявності умислу сторін, а отже його фіктивності та підстав для визнання його у зв'язку з цим недійсним.

Враховуючи вищевикладене, висновки, наведені в Акті перевірки Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя щодо недійсності правочину, вчиненого сторонами, не знайшли свого підтвердження та сам по собі Акт не є достатньою підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним. Викладені в Акті перевірки факти стосуються лише сфери податкових зобов'язань суб'єктів господарської діяльності і вищенаведені висновки не тягнуть за собою наслідків визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Згідно з ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Відповідно до приписів п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

У зв'язку з викладеним, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними, тому у задоволенні позову з підстав, які заявлено, відмовляється у повному обсязі.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 24.09.2012 р.

Суддя Л.П. Гандюкова