Рішення № 26150080, 24.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.09.12 р. Справа № 5006/43/84/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В.,

при секретарі судового засідання Лагодіні Д.С.

за участю:

Від прокурора: Шаталова О.О. за посвідченням №4521

Від позивача: Затворницька О.М. за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Іллічівського району м. Маріуполя Донецької області в інтересах держави України в особі Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Маріуполь Донецької області

про стягнення заборгованості з внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення спеціальної конструкції зовнішньої реклами, яка виникла на підставі договору №408/7 від 21.12.2005р. у розмірі 10 155,65 грн.; розірвання договору № 408/7 від 21.12.2005р. та зобов'язання демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами - рекламний сітілайт розміром 3,0*6,0м. за адресою: пр.Луніна/ вул. Гагаріна,-

Прокурор Іллічівського району м. Маріуполя Донецької області в інтересах держави України в особі Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області (далі- Позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Маріуполь, Донецької області (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості з внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення спеціальної конструкції зовнішньої реклами, яка виникла на підставі договору №408/7 від 21.12.2005р. у розмірі 10 155,65 грн.; розірвання договору №408/7 від 21.12.2005р. та зобов'язання демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами - рекламні сітілайти розміром 3,0*6,0м. у кількості 3 одиниці за адресами: пр.Луніна/вул.Гагаріна; вул. 60 років СРСР; бул.Шевченка/пр. Металургів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №408/7 від 21.12.2005р., у зв'язку з чим утворилась стягувана заборгованість, з огляду на що Позивач просить розірвати договір та зобов'язати відповідача демонтувати спеціальні конструкції зовнішньої реклами - рекламні сітілайти.

Нормативно свої вимоги Прокурор обґрунтовує ст.ст. 610, 611, 612, 622, 526, 651, 653, 785, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 188 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2, 12, 13, 15, 29, 54, 55, 56, 57, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України.

18 вересня 2012р. Позивач надав заяву про відмову від позовних вимог в частині розірвання договору №408/7 від 21.12.2005р. з огляду на закінчення терміну дії договору.

Виходячи зі змісту ст.78 ГПК України, відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній позивачем та долучається до справи. До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Судом проаналізовано зміст заяви позивача про відмову від позову та встановлено її відповідність вищевказаним вимогам: зазначена заява підписана представником Позивача, уповноваженим на вчинення таких дій довіреністю.

Відповідно до п.4 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відмова позивача від позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує права інших осіб, тому має бути прийнята судом.

Таким чином провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору №408/7 від 21.12.2005р. підлягає припиненню у зв'язку з відмовою позивача від позову.

24 вересня 2012р. Позивач надав клопотання, в якому уточнив позовні вимоги в частині демонтування конструкцій у зв'язку з фактичним розміщенням однієї конструкції та просив суд демонтувати конструкцію зовнішньої реклами за адресою: м. Маріуполь, пр. Луніна/вул. Гагаріна.

Таким чином, суд розглядає позовні вимоги з урахуванням вищевикладеного клопотання.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги Прокурора підтримав з урахуванням письмових уточнень та часткової відмови від позовних вимог.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, своєї позиції до відома суду по суті заявлених вимог не довів, хоча повідомлявся про судові засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, встановленою за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с.53-54).

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши у судовому засіданні Прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Пунктами 4.13, 6.1 Положення про порядок розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та елементів зовнішнього художнього оформлення на території м. Маріуполя, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради №151 від 14.04.2004р. передбачено укладання договору на розміщення рекламної конструкції на підставі наданого дозволу і здійснення платежів за ним до міського бюджету.

21 грудня 2012р. на підставі рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 408/7 (а.с.14) Приватному підприємцю ОСОБА_3. виданий дозвіл на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

21.12.2005р. між Маріупольською міською радою (далі - Адміністрація) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 (далі - «Розповсюджувач зовнішньої реклами) укладено договір № 408/7 (далі-Договір, а.с13).

Відповідно до п.1. договору, адміністрація надає, а розповсюджувач приймає в тимчасове користування місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами: рекламні щити розміром 3,0*6,0м - 3шт. пр.Луніна/ вул.Гагаріна; вул. 60 років СРСР; б. Шевченка/пр. Металургів.

Термін договору становить 5 років. Розповсюджувач зовнішньої реклами повинен протягом 5 діб після закінчення терміну демонтувати спеціальні конструкції та привести місце розміщення у належний вигляд. Якщо по закінченні цього терміну розповсюджувач зовнішньої реклами викаже бажання продовжити термін дії цього договору, він зобов'язаний подати заяву на ім'я керівника робочого органу за 30 діб до закінчення терміну.(розділ 2 договору).

Згідно з п.п. 1.1. розділу 3 договору, розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язаний, в тому числі, внести протягом 10 робочих днів, із дня підписання договору, до міського бюджету встановлену договором плату в повному обсязі, або при наданні розстрочки платежу, перший платіж.

Розділом 4 договору передбачено, що за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності, розповсюджувач зовнішньої реклами протягом п'яти років (щорічно до 21.12) сплачує на рахунок міського бюджету Маріуполя 5 788 грн. 13 коп., загальна сума 28 940 грн. 62 коп.

Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, здійснював платежі по Договору несвоєчасно та не в повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи.

На адресу Відповідача 22.01.2010р. Позиваем надіслана претензія №137 від 21.01.2010р. з вимогою ліквідувати заборгованість із внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами в сумі 10 155,65грн.

28.02.2010р. Позивач вдруге надіслав претензію від 21.02.2010р. з вимогою ліквідувати заборгованість із внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

Посилаючись на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором №408/7 від 21.12.2005р., Позивач звернувся до суду з розглядуваним Позовом.

Суд розглядає справу в контексті заявлених вимог Прокурора та Позивача, оскільки їх об'єднання в одному позові цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення зобов'язань за договором).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Прокурора такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань за договором, а також - у примушенні до виконання обов'язку з демонтажу рекламного засобу.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні регулюються насамперед положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про рекламу", Постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003р. інших нормативних актів, та умовами укладеного між ним договору.

Відносно позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 10 155,65 грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України „Про рекламу" порядок розміщення зовнішньої реклами визначається Кабінетом Міністрів України. В свою чергу, п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29 грудня 2003р. N 2067, передбачає, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування. Наразі, згідно п. 32 Типових правил та п. 33 Положення означена плата визначається договором, що укладається з Розповсюджувачем реклами.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою укладений між Позивачем та Відповідачем договір №408/7 від 21.12.2005р. подібний до договору найму, адже визначає тимчасове платне користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на земельних ділянках комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежів за тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності у відповідності до умов договору щорічно до 21.12 відповідно до розділу 4 Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання за загальним правилом припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем не були виконані належним чином грошові зобов'язання із сплати за користування місцем для розміщення зовнішньої реклами -належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного до справи не надано. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а Відповідач -таким, що прострочив грошове зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Враховуючи закінчення терміну дії договору та викладену вище позицію суду щодо можливості застосування за аналогією закону до спірних правовідносин норм законодавства, які регулюють правовідносини з найму (оренди), у світлі ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, за приписами якої у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути майно наймодавцеві, вимоги про зобов'язання здійснити демонтаж спеціальної конструкції зовнішньої реклами є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в даному випадку -демонтувати конструкції) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи що Договорм встановити 5-ти денний строк демонтування спеціальних конструкцій після закінчення терміну дії договору, суд вважає за доцільне встановити 5-денний строк з моменту набрання рішенням законної сили.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача та підлягають стягненню на користь бюджету, оскільки Прокурор звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 29, 33, 34, 43, 49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Прокурора Іллічівського району м. Маріуполя Донецької області в інтересах держави України в особі Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості з внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення спеціальної конструкції зовнішньої реклами, яка виникла на підставі договору №408/7 від 21.12.2005р. у розмірі 10 155,65 грн.; розірвання договору №408/7 від 21.12.2005р. та зобов'язання демонтувати спеціальну конструкцію зовнішньої реклами - рекламний сітілайт розміром 3,0*6,0м. за адресою: пр.Луніна/вул. Гагаріна задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (87537, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (міський бюджет м. Маріуполя, р/р 31413544700051 у банку ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код платежу 24060300, ЄДРПОУ 34686694) заборгованість з внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення спеціальної конструкції зовнішньої реклами, яка виникла на підставі договору №408/7 від 21.12.2005р. у розмірі 10 155,65 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (87537, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) протягом 5 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили демонтувати спеціальну конструкцію зовнішньої реклами - рекламний сітілайт розміром 3,0*6,0м. за адресою: пр.Луніна/вул. Гагаріна.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (87537, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход державного бюджету витрати по сплаті судового збору в розмірі 2682,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в часині позовних вимог про розірвання договору №408/7 від 21.12.2005р., укладеного між Маріупольською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Чернова О.В.