Рішення № 26149771, 20.09.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.09.12р. Справа № 5/5005/6197/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізоформ", м. Київ

До відповідача: Приватного підприємства "Сімор", м. Дніпропетровськ

Про: стягнення 5421,77 грн.

Суддя: Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: Чуєв В.І., довіреність №09/2012 від 12.09.2012 року, представник

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізоформ" звернулося до господарського суду з позовом, яким просить стягнути з Приватного підприємства "Сімор" заборгованість по договору в сумі 4 008,48 грн., пеню в розмірі 998,28 грн., інфляційні втрати в розмірі 220,46 грн., 3% річних в розмірі 194,55 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №03/04-П від 03.04.2010 року в частині своєчасних розрахунків за поставлений товар. У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Також приватне підприємство "Сімор" відзиву на позовну заяву до суду не надало, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Розгляд справи був відкладений з 08.08.2012 року на 21.08.2012 року, 06.09.2012 року та 20.09.2012 року. У судовому засіданні 20.09.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

03 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізоформ" (Постачальник) та Приватним підприємством "Сімор" (Покупець) був укладений договір поставки №03/04-П, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупець зазначений товар у Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Передача товару від постачальника покупцю здійснюється на основі довіреностей від покупця та підтверджується видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору постачальник відвантажує товар на адресу покупця на умовах DDP (доставка товару постачальником у пункт, зазначений покупцем) відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2000 протягом 5 робочих днів після замовлення. Покупець відправляє факсимільним зв'язком або електронною поштою замовлення з обов'язковим вказанням асортименту, кількості товару, його отримувача та строку поставки. Рахунок-фактура від продавця на партію товару є підтвердженням до виконання замовлення покупця, та відправляється факсимільним зв'язком на адресу покупця в термін 2 (двох) робочих днів з дня отримання заявки (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору кількість та асортимент кожної партії товару узгоджується в заявці на постачання товару і вказується в накладних на товар. Суму договору складає сума всіх видаткових накладних на товар, поставлений за цим договором (п.4.1 договору).

Термін дії договору встановлюється з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2010 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань по ньому (п. 8.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізоформ" на виконання умов договору поставки №03/04-П від 03.04.2010 року здійснило поставку Приватному підприємству "Сімор" товару, що підтверджується видатковими накладними: №6788 від 27.10.2010 року на суму 2 004,24 грн. та №7136 від 10.11.2010 року на суму 2 004,24 грн., а всього за вказаними накладними на суму 4 008,48 грн. (копії видаткових накладних знаходяться в матеріалах справи -а.с. 15, 16).

Відповідно до п.4.2 договору Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту постачання товару. Розрахунки здійснюються в національній валюті (п. 4.3 договору).

Приватне підприємство "Сімор" своєчасно не здійснило розрахунки за поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, що і є причиною спору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України). З огляду на положення п.4.2 договору, строк оплати поставленого товару за видатковими накладними №6788 від 27.10.2010 року та №7136 від 10.11.2010 року є таким, що настав.

Позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 4 008,48 грн.

18.04.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізоформ" звернулося до Приватного підприємства "Сімор" з претензією №02-06/1922, якою просив у семиденний термін з моменту отримання даної претензії сплатити заборгованість по договору з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 5 283,95 грн.

Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Доказів оплати поставленого товару в сумі 4 008,48 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 4 008,48 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.5.2 договору у випадку прострочення оплати покупцем поставленого товару останній сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5%, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення оплати товару.

За несвоєчасну оплату поставленого товару позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню:

- за видатковою накладною № 6788 від 27.10.2010 року за період з 28.11.2010 року по 16.07.2012 року у сумі 504,67 грн.;

- за видатковою накладною №7163 від 10.11.2010 року за період з 11.12.2010 року по 16.07.2012 року у сумі 493,61 грн.

Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, законом чи договором може бути встановлено інший період для нарахування неустойки (менший чи більший за 6 місяців). Однак, умови договору поставки №03/04-П від 03.04.2010 року не містять застереження (у розумінні частини 6 статті 232 Господарського кодексу України) щодо іншого конкретного строку нарахування неустойки в разі прострочення оплати товару більш як на 6 місяців. Нарахування пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання є її суттю, що визначається у частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України, тому не змінює передбаченого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України порядку. Таким чином, в даному випадку, строк нарахування неустойки за несвоєчасну оплату поставленого товару має узгоджуватися з нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України як з нормою спеціального закону.

Також суд звертає увагу, що згідно договору останній день оплати вартості товару по видатковій накладній № 6788 від 27.10.2010 року -26.11.2010 року, однак позивач не просить стягнути пеню за перший день прострочення -27.11.2010 року, що є правом позивача.

На підставі викладеного, з урахуванням приписів ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 309,80 грн. (за видатковою накладною № 6788 від 27.10.2010 року за період з 28.11.2010 року по 27.05.2011 року у сумі 154,05 грн.; за видатковою накладною №7163 від 10.11.2010 року за період з 11.12.2010 року по 11.06.2011 року у сумі 155,75 грн.).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За видатковою накладною № 6788 від 27.10.2010 року позивач нарахував та просить стягнути з відповідача суму втрат від інфляції, розрахованої з застосуванням індексів інфляції за період з 28.11.2010 року по 16.07.2012 року (з грудня 2010 року по липень 2012 року) у сумі 110,23 грн. та 3% річних за період з 28.11.2010 року по 16.07.2012 року у сумі 98,35 грн.

За видатковою накладною №7163 від 10.11.2010 року позивач нарахував та просить стягнути з відповідача суму втрат від інфляції, розрахованої з застосуванням індексів інфляції за період з 11.12.2010 року по 16.07.2012 року (з грудня 2010 року по липень 2012 року) у сумі 110,23 грн. та 3% річних за період з 11.12.2010 року по 16.07.2012 року у сумі 96,20 грн.

Позивачем при розрахунках 3% річних було допущено арифметичну помилку, зокрема не враховано, що у 2012 році 366 днів, а не 365. Тому з відповідача підлягають стягненню 3% річних по видатковій накладній № 6788 від 27.10.2010 року у розмірі 98,26 грн., а по видатковій накладній №7163 від 10.11.2010 року у розмірі 96,11 грн., а разом 194,37 грн.

Також при перевірці розрахунку втрат від інфляції встановлено, що їх розмір становить 106,01 грн. по кожній з видаткових накладних, а не 110,23 грн., як підрахував позивач. Тому втрати від інфляції також підлягають стягненню частково -у розмірі 212,02 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном «власність»розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

За викладеного з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 4724,67 грн. (4008,48 грн. -основний борг + 309,80 грн. -пеня + 194,37 грн. -3% річних + 212,02 грн. -інфляційне збільшення).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам -у розмірі 1 402,56 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Сімор»(49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Адміральська, 79, ідентифікаційний код 19146901) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізоформ»(01042, місто Київ, пров. Новопечерський, 19/3, корпус 3, каб. 3, ідентифікаційний код 34937637) суму основного боргу в розмірі 4008,48 грн., пеню в розмірі 309,80 грн., 3% річних в розмірі 194,37 грн., інфляційні втрати в розмірі 212,02 грн. та судовий збір у розмірі 1 402,56 грн.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М. Крижний

Повне рішення складено - 24.09.2012 року