Рішення № 26149710, 20.09.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

20 вересня 2012 р. Справа 16/55/2012/5003

за позовом: публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м.Вінниця

до: комунальної установи Жмеринської центральної районної лікарні, м.Жмеринка Вінницької області

про стягнення 80516,10 грн. заборгованості згідно договору про постачання природного газу

Головуючий суддя Нешик О.С.

Секретар судового засідання Снігур О.О.

Представники сторін:

позивача - Дідичук А.В. (довіреність №118/12-Д від 16.07.2012 року; паспорт АВ 170931);

відповідача - Пітков Л.Л. (довіреність б/н від 06.09.2012 року; посв. №80/8881)

ВСТАНОВИВ :

Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" заявлено позов до комунальної установи Жмеринської центральної районної лікарні Вінницької області про стягнення 80516,10 грн. заборгованості за природний газ згідно договору №ЖБ-12-28 від 22.02.2012 року, з яких: 77496,893 грн. - сума основного боргу; 503,20 грн. - 3% річних; 2516,10 грн. - пеня в розмірі подвійної ставки НБУ.

Ухвалою суду від 03.08.2012 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 20.09.2012 року.

18.09.2012 року до суду через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву №1264/01-05 від 17.09.2012 року (вх.канц. №08-46/10240/12), в якому відповідач просить позов задовольнити частково, а саме в сумі 78000,93 грн., не стягуючи пеню в сумі 2516,10 грн.

В судовому засіданні 20.09.2012 року представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача під час судового засідання подав клопотання від 20.09.2012 року (вх.канц. №08-46/10390/12), в якому просив суд зменшити розмір пені до однієї гривні в зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, посилаючись на обставини, викладені у поданому до суду відзиві, а саме повідомив, що відповідач є бюджетною установою і фінансується з державного бюджету. Недостатнє фінансування призвело до виникнення заборгованості перед позивачем. Для сплати нарахованої пені відсутній додатковий кошторис та фінансування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22.02.2012 року між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (в договорі "постачальник") та комунальною установою Жмеринською центральною районною лікарнею (в договорі "споживач" ) було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № ЖБ-12-28 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг в розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.3. договору постачальник забезпечує постачання газу в пункти призначення в обсягах, підтверджених оператором, де передає газ споживачу.

Відповідно до п. 2.6 договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку № 1 до договору.

Відповідно до п. 2.7 договору постачальник до 5 числа, наступного за звітним за місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника.

Відповідно до п. 4.6 договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем 100% авансовим платежем, який має бути здійснений споживачем не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку місяця поставки газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу. У раз збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому договором порядку.

Відповідно до п. 6.2.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі вищезазначеного договору відповідачу було поставлено природний газ, а саме: в січні 2012 року - 45,728 куб.м газу; в лютому 2012 року - 62,069 куб.м. газу; в березні 2012 року - 38,357 куб.м газу; в квітні 2012 року - 14,949 куб.м газу.

Таким чином, на протязі січня - квітня 2012 року відповідачем було спожито 161,103 куб.м газу.

Відповідно до п. 4.2 договору сторони погодили, що вартість 1000 куб.м природного газу становить 4707,936 грн.

Загальна вартість природного газу, спожитого відповідачем, складає 758462,613 грн.

Свої зобов'язання з постачання природного газу позивач виконав, що підтверджується: актом № УГГ - 000232 від 31.01.2012 року подачі-прийому та реалізації природного газу; актом № УГГ - 000451 від 29.02.2012 року подачі-прийому та реалізації природного газу; актом № УГГ - 000665 від 31.03.2012 року подачі-прийому та реалізації природного газу, актом № УГГ - 000829 від 25.04.2012 року подачі-прийому та реалізації природного газу, які обопільно підписані сторонами та скріплені печатками.

Відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ виконав частково, сплативши 680965,72 грн., що підтверджується банківськими виписками та актом звірки взаємних розрахунків від 17.07.2012 року (а.с. 17), наявними в матеріалах справи.

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ складає 77496,893 грн. (758462,613 грн. - 680965,72 грн.).

Несплата відповідачем боргу в сумі 77496,893 грн. спонукала позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з Договору, між сторонами склались правовідносини щодо постачання та транспортування природного газу, що регулюються параграфом 3 глави 54, главою 63 Цивільного кодексу України "Поставка" та главою 32 Господарського кодексу України.

Частинами 1,2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України, транспортування продукції трубопроводами відноситься до господарської діяльності з перевезення вантажів.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноважений на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 307 ГК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ЖБ-12-28 від 22.02.2012 р., актами звірки взаємних розрахунків, актами подачі-прийому та реалізації газу.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості за спожитий природний газ у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 77496,893 грн. боргу є обгрунтованими, заявленими правомірно та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань пред'явлено до стягнення з відповідача 503,20 грн. 3% річних за період з 06.05.2012 року по 23.07.2012 року; 2516,10 грн. пені в розмірі подвійної ставки НБУ за цей же період.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6.2.2. Договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Надані позивачем розрахунки пені і 3-х відсотків річних здійснені відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Разом з цим, з врахуванням встановлених обставин та клопотання відповідача, суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, враховуючи наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.19994 року № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки, суд взяв до уваги те, що фактично причиною прострочення за отримані послуги є неналежне фінансування відповідача з Державного бюджету.

Враховуючи викладені обставини в сукупності, суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, і зменшує розмір заявленої до стягнення пені до 1,00 грн.

При перевірці правильності нарахування 3 % річних за період з 06.05.2012 року по 23.07.2012 року судом не виявлено помилок, а тому позов в частині стягнення 503,20 грн. 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України. При цьому суд враховує п.6.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", в якому вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 82, 83, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір підлягаючої до стягнення пені до 1,00 грн.

3. Стягнути з комунальної установи Жмеринської центральної районної лікарні Вінницької області (23100 Вінницька область, м.Жмеринка, вул.Київська, 288, код ЄДРПОУ 01982525) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21012 м.Вінниця, пров.Щорса, 24, код ЄДРПОУ 03338649) 77496,893 грн. основного боргу; 503,20 грн. 3% річних; 1,00 грн. пені; 1609,50 грн. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованими листами.

Повне рішення складено 25 вересня 2012 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21012 м.Вінниця, пров.Щорса, буд.24);

3 - відповідачу - КУ Жмеринській центральній районній лікарні (23100 Вінниця, м.Жмеринка, вул.Київська, буд.288)