Рішення № 26149631, 24.09.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.09.2012Справа №5002-16/2453-2012

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Севастополь

до відповідача Фізичної особи - підприємця Дарчіняна Мгера Артаваздовича, м. Алушта

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного підприємства Ялтинський морський торговельний порт, м. Ялта

про стягнення суми боргу та розірвання договору оренди № 1208 від 13.07.2011

Суддя М.О.Білоус

Представники:

Від позивача - Панна О.О., д/п № 5 від 23.02.2012.

Від відповідача - не з'явився.

Від третьої особи - не з'явився.

Суть спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача Фізичної особи - підприємця Дарчіняна Мгера Артаваздовича, в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості з орендної плати у розмірі 75 499,94 грн., суму пені у розмірі 4 904,71 грн., суму штрафу 10 % у розмірі 7 549,99 грн. та суму 3 % річних у розмірі 966,63 грн., а також просить суд розірвати договір оренди індивідуального визначеного (нерухомого) майна, що належить державній власності № 1208 від 13.07.2011.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч вимогам укладеного між сторонами договору оренди № 1208 від 13.07.2011, відповідачем не сплачується орендна плата за приміщення, яке знаходиться на балансі ДП Ялтинський морський торговельний порт, м. Ялта, а відтак позивач простить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати, штрафні санкції, 3 % річних та розірвати договір відповідно до вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Позивач заявою від 09.08.2012, в порядку статті 22 ГПК України, у зв'язку з технічною помилкою в п. 2 прохальної частини позову просив суд розірвати договір № 1208 від 13.07.2011, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі та фізичною особою - підприємцем Дарчіняном Мгером Артавадзовичем. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Позивач у судовому засіданні 24.09.2012 підтримав позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача 88 921,21 грн. та розірвати договір № 1208 від 13.07.2011, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі та фізичною особою - підприємцем Дарчіняном Мгером Артавадзовичем. При розрахунку суми боргу позивач посилався на пункт 3.7 договору, яким передбачено, що нарахування пені за несвоєчасну або не в повному обсязі перераховану орендну плату припиняється через один рік від дня, коли орендна плата повинна була бути сплачена.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією за адресою державної реєстрації, а також за фактичною адресою, вказаною позивачем у своїй позовній заяві.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, письмових пояснень на позов не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Під час розгляду справи судом з'ясовано, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців числиться запис про стан фізичної особи - підприємця Дарчіняна Мгера Артавадзовича - «в стані припинення підприємницької діяльності».

Згідно письмових пояснень державного реєстратора виконавчого комітету Алуштинської міської ради Дарчінян Мгер Артавадзович знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, але підприємницька діяльність відповідно до законодавства не припинена, про що свідчать надані копії реєстраційної справи (а.с. 88-106).

Отже, відсутні підстави для застосування положень частини 1 пункту 6 статті 80 ГПК України, а відтак суд не бачить перешкод для розгляду справи по суті.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатньої мірі характеризують взаємовідносини сторін, у зв'язку з неодноразовою неявкою відповідача, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України та строк вирішення спору продовжено в порядку статті 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2011 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіки Крим та м. Севастополі (Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Дарчіняном Мгером Артавадзовичем (Орендар) був укладений договір № 1208, згідно з пунктом 1.1. якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в термінове платне користування об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення № 1-18 -1-20, № 1-22 - 1-34 загальною площею 238,8 кв.м. на першому поверсі адміністративно - виробничої будівлі літ. А (реєстровий номер будівлі 01125591.84ЖЛКХЯП101), розташованої за адресою: м. Ялта, вул. Рузвельта, 3, що перебуває на балансі Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» (Балансоутримувач), вартість об'єкта нерухомого майна визначена згідно зі звітом про оцінку на 01.12.2010 і становить без врахування ПДВ 1223700,00 грн. (а.с. 14-16).

Майно передається в оренду з метою розміщення Інтернет - кафе (п. 1.2. договору).

Орендна плата порядок її нарахування та сплати встановлений розділом 3 договору.

Згідно з п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку, затвердженої постановою КМУ № 786 від 04.10.1995, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку оренди - травень 2011 року - 10 850,14 грн.

Розрахунок орендної плати до договору оренди № 1208 від 13.07.2011 є додатком № 1 до договору (а.с. 17).

Орендна плата за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно, при цьому її розмір визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата перераховується в державний бюджет і Балансоутримувачу в співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що випливає за звітним. Платежі орендної плати розподіляються у спосіб, визначений п. 3.6. договору.

Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців і діє з 13 липня 2011 року до 13 червня 2014 року включено (п. 10.1 договору).

Об'єкт оренди переданий відповідачеві за актом прийому - передачі орендованого майна від 13 липня 2011 року (а.с. 18).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує на те, що відповідачем порушуються умови договору та не сплачується орендна плата, що призвело до виникнення заборгованості перед Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в сумі 75 499,94 грн. за період з 13.07.2011 по 30.06.2012 включено, що підтверджується розрахунком (а.с. 11).

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли з приводу виконання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно положень частини 2 статті 759 ЦК України при розгляді цього спору слід також керуватися положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Договір оренди № 1208 від 13.07.2011 містить всі істотні умови, які передбачені статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до частини 3 статті 285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний, в тому числі своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Аналогічний обов'язок орендаря міститься в пункті 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»

Частиною 1 статті 19 цього Закону визначено, що Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Отже, у чинність наведених норм та умов договору, відповідач був зобов'язаний вносити орендну плату у строки та розмірі, визначеному розділу 3 договору № 1208.

Проте, відповідач неналежним чином виконував обов'язки щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим, за період з 13.07.2011 по 30.06.2012 за фізичною особою - підприємцем Дарчиняном Мгером Артавадзовичем перед Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіки Крим та м. Севастополі утворилась заборгованість у розмірі 75 499,94 грн., що підтверджується розрахунком (а.с. 11).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до даних позивача сума 75 499,94 грн. (а.с. 111) відповідачем під час розгляду справи не сплачена, а відтак підлягає стягненню з відповідача, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплаті орендованого приміщення за договором від 13.07.2011, через що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В пункті 3.7. договору сторони обумовили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати. Нарахування пені за несвоєчасну або не в повному обсязі перераховану оренду плату припиняється через один рік від дня, коли орендна плата повинна була бути сплачена.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, позивач за період з 16.08.2011 по 16.07.2012 просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 904,71 грн., що підтверджується розрахунком.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що сума пені обчислена правомірно, через що що підлягає стягненню з відповідача у розмірі 4 904,71 грн.

Пунктом 3.8. договору встановлено, що у разі, якщо заборгованість з орендної плати становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості у співвідношенні, визначеному в п. 3.6. договору.

За розрахунком позивача (а.с. 13), сума штрафу, яка підлягає стягенню з відповідача, становить 7 549,99 грн. Суд погоджується з розрахунком, здійсненим позивачем, а відтак сума штрафу - 7 549,99 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України (постанова Верхового суду України від 27 квітня 2012 року у справі № 3-24гс12).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача сума 3 % річних за період з 16.08.2011 по 16.07.2012, складає 966,63 грн.

Суд вважає, що заявлена позивачем сума 3 % річних підлягає стягненню з відповідача, оскільки відповідач допустив порушення грошових зобов'язань.

Разом з тим, позивачем заявлена вимога про розірвання договору № 1208 від 13.07.2011.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В матеріалах справи є претензія від 02.03.2012, яка спрямована на адресу відповідача, про сплату суми 38 679,66 грн. та розірвання договору оренди № 1208 від 13.07.2011 (а.с. 19-20).

Відповідь на претензію від 21.05.2012 свідчить про те, що відповідач згодний з сумою заборгованості, але, у зв'язку з тяжким матеріальним станом просить надати відстрочку з оплати боргу на місяць (а.с. 21).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Слід мати на увазі, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору, причому вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Суд вважає, що допущені відповідачем порушення умов договору є істотними, оскільки в повній мірі позбавили позивача права на отримання орендних платежів та подальшого розпорядження ними.

При цьому суд також виходить з того, що можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору у позасудовому порядку, передбачена статтею 782 Цивільного кодексу України є правом, а не обов'язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, встановлене частиною 1 статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Саме такої думки дотримувався Верховний суд України у постанові від 08.05.2012 у справі № 3-26 гс12.

Відповідно до статті 111-28 ГПК України рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного суду України.

Невиконання судових рішень Верховного суду України тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, вимога позивача щодо розірвання договору застосована на нормах чинного законодавства, підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

За таких обставин, вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіки Крим та м. Севастополі про стягнення з відповідача 88 921,27 грн., в тому числі 75 499,94 грн. основної суми боргу за договором, 4 904,71 грн. пені; 7 549,99 грн. штрафу; 966,63 грн., що становлять 3 % річних, а також вимоги щодо розірвання договору оренди № 1208 від 13.07.2011 є правомірними, заснованими на нормах чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

При цьому, суд враховує, що відповідач не представив суду доказів погашення заборгованості з орендної плати у сумі 75 499,94 грн., участі у звірці взаємних розрахунків з позивачем не прийняв, а також не надав письмового відзиву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, що передбачено статтею 33 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

В судовому засіданні 24.09.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 25.09.2012.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Дарчіняна Мгера Артавадзовича на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіки Крим та м. Севастополі суму боргу із орендної плати у розмірі 75 499,94 грн., 4904,71 грн. - пені; 10 % штрафу у розмірі 7549,99 грн.; 3 % річних в сумі 966,63 грн., а всього 88 921,27 грн., а також судовий збір у розмірі 2 851,43 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Розірвати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1208 від 13 липня 2011 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіки Крим та м. Севастополі та фізичною особою - підприємцем Дарчіняном Мгером Артавадзовичем.

Суддя М.О. Білоус