Постанова № 26149337, 20.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2012 р. Справа № 5009/1053/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.за участю представників сторін: позивача: відповідача: розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Пастарнак В.С. -директор, Берчук С.Г.- дов. від 03.01.12, Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна"на постанову відДонецького апеляційного господарського суду 12.06.12у справі Господарського суду №5009/1053/12 Запорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дієг-Авіастар"доПублічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна"простягнення 10729328,52 грн. Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 05.09.12 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.09.12 розгляд справи відкладався до 20.09.12.

Товариство з обмеженою відповідальністю Дієг-Авіастар" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позову) до Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" про стягнення з нього 9 827 225,88 грн. заборгованості за поставлені феросплави та інші матеріали, 338376,55 грн. пені, 65492,16 грн. -3% річних, 17470,96 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позову, позивач наголошував на несплаті відповідачем повної вартості поставленої продукції за договором поставки №11110776 від 25.06.11.

Господарський суд Запорізької області рішенням від 18.04.12 (суддя Яцун О.В.) позов задовольнив. Стягнув з Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" 9 827 225,88 грн. боргу, 338 376,55 грн. пені, 65 492,16 грн. -3% річних, 17 470,96 грн. інфляційних втрат. Місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи факту несплати відповідачем повної вартості поставленої за спірним договором продукції, а відтак визнав підставним стягнення пені, річних та інфляційних втрат. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 509, 526, 530, 546, 549, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, статей 175, 193 Господарського кодексу України, статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.12 (судді: Марченко О.А., Мартюхіна Н.О., Татенко В.М.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову про стягнення 67 668,53 грн. пені, 13 097,07 грн. - 3% річних та відмовлено у позові в цій частині. Абзац другий резолютивної частини рішення Господарського суду Запорізької області від 18.04.12 викладено в іншій редакції. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Електрометалургійний завод „Дніпроспецсталь" ім.А.М. Кузьміна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дієг-Авіастар" 9 827 225,88 грн. боргу, 270 708,02 грн. пені, 52 395,09 грн. - 3% річних та 17 470,96 грн. інфляційних втрат. В решті рішення господарського суду залишено без змін з тих же підстав. Апеляційний господарський суд, з урахуванням строків оплати спірної продукції, визнав підставним стягнення з відповідача 270 708,02 грн. пені, 52 395,09 грн. - 3% річних (період прострочення з 26.10.11 до 09.02.12).

Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою (з урахуванням доповнень), в якій просить скасувати повністю судові рішення у справі, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом статей 254, 551, 612 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статей 43, 47, 83 Господарського процесуального кодексу України. Він стверджує про непоставку товару у відповідності до умов спірного договору. Водночас товариство вказує на помилковому, на його думку, розрахунку судом апеляційної інстанції сум пені і 3% річних, оскільки судом не було враховано, що останній день строку оплати припадає на неробочий день. Разом з тим, скаржник посилається на неврахування апеляційним господарським судом того, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тобто, сума внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається з наступного місяця. Окрім того, товариство вважає, що суд, з огляду на приписи статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, повинен був зменшити розмір заявленої до стягнення пені.

Від позивача надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу -без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю Дієг-Авіастар" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" 9 827 225,88 грн. заборгованості за поставлені феросплави та інші матеріали, 338376,55 грн. пені, 65492,16 грн. -3% річних, 17470,96 грн. інфляційних втрат. Як на підставу позову, позивач посилався на несплату відповідачем повної вартості поставленої продукції за договором поставки №11110776 від 25.06.11. Зміст позовних вимог включає предмет і підстави позову. Позовні вимоги обґрунтовуються певними обставинами до яких відносяться: обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, які становлять предмет доказування у справі. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача і факти приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача. З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами фактично стосується виконання умов договору поставки від 25.06.11. Отже, до предмету доказування у цій справі входить ступінь виконання зобов'язань сторонами за спірним договором, проведення оплати за поставлений товар. За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами частини 1 статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом у вигляді сплати неустойки (штраф, пеня). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (стаття 625 Цивільного кодексу України). За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо. Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як вже зазначалося, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 9 827 225,88 грн. заборгованості за поставлені феросплави та інші матеріали, 338376,55 грн. пені, 65492,16 грн. - 3% річних, 17470,96 грн. інфляційних втрат. Між тим, розглядаючи спір, господарські суди попередніх інстанцій не дослідили усі обставини справи, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Так, господарськими судами не було надано оцінки доводу відповідача про те, що за договором від 25.06.11 поставлялася не уся продукція (тобто мала місце позадоговірна поставка); що за зазначеним договором була поставлена продукція не в повному обсязі. Водночас без оцінки залишився і довід відповідача про ненастання строків оплати за поставлену продукцію. На дослідженні цих обставин відповідач-1 наголошував упродовж розгляду усього спору, проте, ці доводи у повному обсязі судами не оцінювалися. Окрім того, судами не було враховано і те, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Таким чином, для правильного вирішення даного спору судові необхідно врахувати викладене, встановити усі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, з'ясувати дійсні правовідносини, які склались між сторонами, та виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими вони регулюються. З огляду на зазначене, визнається передчасним висновок господарських судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позову. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню, із скеруванням справи на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.12 у справі №5009/1053/12 та рішення Господарського суду Запорізької області від 18.04.12 скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" задовольнити.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

С у д д і Т.Гоголь

В.Швець