Ухвала суду № 261462, 16.08.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

“16” серпня 2006 р. Справа № 5/789-25/725

к/с № 9363/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Нечитайла О.М.

Судді Гордійчук М.П.

Костенко М.І.

Маринчак Н.Є.

Шипуліна Т.М.

при секретарі судового засідання Буряк І.В.

за участю представників:

позивача: не зявився

відповідача: 1) не зявився

2) не зявився

розглянувшикасаційну скаргу Державної податкової інспекції у

Галицькому районі м. Львова

напостанову Львівського апеляційного

господарського суду

від 03.10.2005р.

та рішення господарського суду Львівської області

від 15.06.2005р.

у справі № 5/789-25/725

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Терітал»

до 1. Державної податкової інспекції у

Гальцькому районі м. Львова

2. Відділення Державного казначейства у м.

Львові

про про стягнення 702643,00грн. бюджетного

відшкодування з податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Терітал» (надалі позивач, ТОВ «Терітал») звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (надалі відповідач-1, ДПІ у Галицькому районі м. Львова) та Відділення Державного казначейства у м. Львові (надалі відповідач-2, ВДК у м. Львові) про стягнення 702 643,00грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.06.2005р. у справі № 5/789-25/725 (суддя Якімець Г.Г.) позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Терітал» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 698 943,00грн., в решті позовних вимог відмовлено, стягнуто з Державного бюджету України на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Терітал» державне мито в сумі 6 989,43 грн.

Господарський суд своє рішення мотивував тим, що фактичні обставини справи свідчать про наявність бюджетної заборованості з податку на додану вартість перед позивачем.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2005р. у справі № 5/789-25/72 (головуючий суддя - Дубник О.П, судді: Бобеляка О.М., Орищин Г.В.) підтверджено правильність правової позиції господарського суду першої інстанції та залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 15.06.2005р. у справі № 5/789-25/72, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова без задоволення.

Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 15.06.2005р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2005р. у справі № 5/789-25/72 звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить вказані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи.

Заперечень на касаційну скаргу від позивача не надійшло.

Представники сторін у судове засідання суду касаційної інстанції не зявились, своїм процесуальним правом, що передбачене ст.49 КАС України не скористались, про причини не явки суду не зазначили, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановила наступне.

Позивачем було надано до ДПІ у Галицькому районі м. Львова податкові декларації за листопад та грудень 2004р. Вказані декларації передбачали відшкодування ТОВ «Терітал» відповідно 346479,00 грн. та 356164,00 грн., що разом складає 702643,00 грн.

07.02.2005р. ДПІ у Галицькому районі м. Львова було проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «Терітал» за наслідками якої складено акт №26/23-410/32127198/46 від 07.02.2005р. «Про наслідки позапланової документальної перевірки ТзОВ «Терітал» по питанню достовірності визначення податкового зобовязання та податкового кредиту по податку на додану вартість за листопад грудень 2004р (надалі акт від 07.02.2005р.).

Вказаним актом зафіксовано, що від'ємне значення по податку на додану вартість виникло за рахунок придбання товаро-матеріальних цінностей та їх експорту, основну частину податкового кредиту підприємства складають витрати повязані із придбанням шкіри ВРХ у ТОВ МПЗ «Добробут»: у листопаді 2004р. на суму ПДВ 344679,00грн, у грудні 2004р. на суму ПДВ 354169,00грн.

Як зазначається у акті від 07.02.2005р., для підтвердження розрахунку експортного відшкодування підприємством було представлено до перевірки експортні ВМД, заповнені відповідно до вимог чинного законодавства, та копії платіжних доручень, завірених оригінальною печаткою банку про оплату податкового кредиту, задекларованого у декларації по ПДВ.

Відповідачем встановлено, що по вказаним вище операціям позивачем у листопаді грудні 2004р. віднесено до податкового кредиту згідно книги обліку придбання товарів послуг та податкової декларації з ПДВ суми податку на додану вартість по податкових накладних, заповнених з порушенням вимог чинного законодавства.

Господарські суди першої та апеляційної інстанції обгрунтовуючи власну правову позицію посилались на те, що фактичні обставини справи свідчать про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки матеріалах справи є експортні вантажно-митні декларації, що підтверджують відповідність вимогам закону проведених ТОВ «Терітал» господарських операцій.

Крім того, господарські суди попередніх інстанцій в частині підтвердження даних податкових накладних, виписаних продавцем ТОВ «Мясопереробний завод «Добробут» ТОВ «Терітал», та на підставі яких останнім включено суми ПДВ до складу податкового кредиту за оспорюваний період, посилались на відомості довідки Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції від 07.02.2005р. № 23-125/539 «Про результати зустрічної перевірки ТзОВ «Мясопереробний завод «Добробут» з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Терітал» та відповідності податкових зобовязань по ПДВ згідно податкових накладних фактичним податковим зобовязанням продавця за період листопад-грудень 2004р.». За даними останньої по всіх проведених операціях купівлі-продажу продукції ТзОВ «Мясопереробний завод «Добробут» надало контрагенту належним чином оформлені податкові накладні та включило відповідні суми податку на додану вартість до складу податкових зобовязань із вказаного податку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Згідно з пп.7.7.1, пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (зі змінами та доповненнями) у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Держбюджету України протягом місяця наступного після подачі декларації.

Правові підстави формування податкового кредиту встановлені, зокрема, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до змісту ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачені наступні підстави для виникнення у платника податку права на відшкодування податку на додану вартість при здійсненні експортних операцій та наступний механізм його отримання отримання:

- п.п 8.1. платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:

а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України;

б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України.

п.п 8.2. Для визначення суми експортного відшкодування згідно з пунктом 8.4 цієї статті до складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені платником податку - експортером коштами у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), у інших платників податку - постачальників таких товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) або підлягає амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування, включаючи такий день, а при ввезенні (імпортуванні) таких товарів (робіт, послуг) - суми податку, сплачені у такий самий період до бюджету у зв'язку із таким ввезенням (імпортуванням) або визначені у податковому векселі, виданому протягом такого місяця згідно з пунктом 11.5 статті 11 цього Закону, але не погашеному до дня подання такого розрахунку.

Вимоги щодо оформлення митної вантажної декларації містить: Положення "Про вантажну митну декларацію", яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р.№ 574, за змістом якої визначено, що вантажна митна декларація - заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.

В пункті 8 даного положення вказано, що вантажна митна декларація вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Відповідно до п.7 «Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України», затвердженого наказом Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 21.03.2002р. № 163/21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.03.2002р. № 295/6583 за відсутності зауважень та на підставі підтвердження про фактичне вивезення товарів за межі митної території України в повному обсязі, одержаного від митного органу, через який здійснювалось вивезення товарів, митним органом на пятому основному аркуші (примірник для декларанта») ВМД форми МД-2 (МД-3) вчиняється запис «задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі» та зазначається дата фактичного вивезення.

Наведеними нормами вказаного закону визначається предмет доказування в судовому процесі під час розгляду справи за позовом про відшкодування ПДВ, в т.ч. експортне, до якого, зокрема, входять обставини щодо сум податкових зобовязань та сум податкового кредиту платника у відповідному звітному періоді, здійснення платником податку придбання товарів (робіт, послуг), витрати на які входять до складу валових витрат або підлягають амортизації, правильності розрахунку платником експортного відшкодування, що знаходиться в прямій залежності від суми ПДВ, перерахованої платником іншому платнику податку у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), останнє ж підтверджується копіями платіжних доручень, завірених банком.

Задовольняючи позов, господарські суди виходили з того, що за даними податкових декларацій з ПДВ за листопад-грудень 2004 року у позивача виникло право на бюджетне відшкодування в сумі 698943,00грн грн., оскільки факт експортування позивачем товарів за межі митної території України підтверджуються копіями вантажних митих декларацій, наявними в матеріалах справи.

Разом з тим, судами не був встановлений факт надання позивачем податковій інспекції разом з розрахунками експортного відшкодування завірених банком копій платіжних доручень про перерахування коштів постачальникам, не були встановлені обставини щодо здійснення позивачем придбання товарів (робіт, послуг) у вказаних звітних податкових періодах, у звязку з чим і на підставі яких документів, зокрема, договорів, платіжних доручень, податкових накладних тощо, був сформований податковий кредит і в якій сумі, а також належним чином не проаналізовано відповідність ВМД, наданих позивачем вимогам чинного законодавства України, крім того в матеріалах справи відсутні завірені копії податкових накладних, що підтверджують право платника податку на формування податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Невстановлення зазначених обставин призвело до того, що залишилось не вирішеним питання щодо правильності формування податкового кредиту, віднесення витрат позивача до складу валових, а, отже, і включення ПДВ до складу податкового кредиту. Останнє обумовлюється положеннями п.1.32 ст.1 та п.5.1 ст.5 та Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” стосовно звязку валових витрат з власною господарською діяльністю та сутністю останньої як такої, що направлена на отримання доходу.

Висновок Львівського апеляційного господарського суду про наявність в матеріалах справи усіх документів, що підтверджують господарські операції позивача щодо яких заявлено до відшкодування суми податку на додану вартість, а саме експортні вантажно-митні декларації, платіжні доручення, контракти - не відповідає дійсності.

З аналізу оспорюваних судових рішень вбачається, що господарськими судами попередніх інстанцій, правила податкового обліку, встановлені вищезазначеними нормами чинного законодавства, взяті до уваги не були, що, на думку судової колегії, призвело до неправильних висновків щодо прав і обовязків сторін у даному спорі.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі та всебічно, повно й обєктивно встановити обставини справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про наявність порушення норм матеріального права та підстав для часткового задоволення касаційної скарги зі скасуванням рішень господарських судів першої та апеляційної інстанцій та направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова від 02.11.2005р. № 18187/10-007 задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2005р. та рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2005р. у справі № 5/789-25/725 скасувати.

3. Справу направити на новий судовий розгляд до господарського суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Нечитайло О.М.

Судді Гордійчук М.П.

Костенко М.І.

Маринчак Н.Є.

Шипуліна Т.М.

З оригіналом вірно

Суддя Нечитайло О.М.