Ухвала суду № 261455, 26.07.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

“26” липня 2006 р.                                                                               Справа № 23/66-05-2432

                                                                                                                                к/с № К-9335/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                          Нечитайла О.М.

Суддів                                                                      Пилипчук Н.Г.

Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Степашка О.І.

при секретарі судового засідання                       Буряк І.В.

за участю представників:

позивача:                                                                не з’явився

відповідача                                                             не з’явився

розглянувшиу відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу                                                 Державної податкової інспекції у Київському                   

                                                                                 районі м. Одеси

наухвалу                                                               Одеського апеляційного

                                                                                 господарського суду

від                                                                           06.10.2005р.

та рішення                                                            господарського суду Одеської області

від                                                                           30.06.2005р.

у справі                                                                  № 23/66-05-2432

за позовом                                                             Приватного підприємства фірми

                                                                               «Агроуніверсал»

до                                                                             Державної податкової інспекції у Київському

                                                                                 районі м. Одеси

про                                                                           визнання недійсними податкових повідомлень-

                                                                                  рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма «Агроуніверсал» (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Державної у податкової інспекції Київському районі м. Одеси про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя - Владимиренко С.В.) від 30.06.2005р.,(з урахуванням уточненених позовних вимог) залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий – Жукова А.М., судді Поліщук Л.В., Туренко В.Б.), від 06.10.2005р. у справі №23/66-05-2432 позов задоволено частково:

- визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Одеса від 08.09.2004р. № 0004642301/1, від 30.07.2004р. № 0004642301/0, від 11.01.2005р. № 0004642301/3, від 05.10.2004р. № 0004642301/2;

- податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 10.08.2004р. № 0004662301/0, від 08.09.2004р. № 0004662301/1, від 11.01.2005р. № 0004662301/3, від 05.10.2004р. № 0004662301/2 визнати недійсними в частині застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 237240,5 грн.

Зазначені судові рішення мотивовані в частині задоволення позовних вимог тим, що висновки акту перевірки на підставі якого відповідачем прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства України, а в іншій частині судами встановлено, що податкові накладні на підставі яких було сформовано податковий кредит суперечать вимогам, встановленим Законом України «Про податок на додану вартість».

Державна податкова інспекція у Київському районі м.Одеси не погоджуючись з рішенням господарського суду Одеської області від 30.06.2005р. та ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2005р. у справі №23/66-05-2432 звернулась до Вищого адмінстативного суду України із касаційною скаргою від 01.11.2005р. № 31078/9/10-0, в якій просить вказані судові рішення скасувати, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання суду касаційної інстанції не з’явились, своїм процесуальним правом, що предбачене ст.49 КАС України не скористались, про причини не явки суду не вказали, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.  

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, судова колегія Вищого адміністративного суду України з’ясувала наступне.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0004642301/0 від 30.07.04р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок на прибуток у розмірі 13 489,00грн., у тому числі 9 264,00 грн. основного платежу та 4 225,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0004662301/0 від 10.08.04р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 948962,00грн., у тому числі 474481,00 грн. основного платежу та 474481,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

За результатами апеляційного узгодження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0004642301/1 від 08.09.04р., №0004642301/2 від 05.10.04р.,№0004642301/3 від 11.01.05р., якими позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок на прибуток у розмірі аналогічному первинному податковому повідомленню-рішенню;

- №0004662301/1 від 08.09.2004р., №0004662301/2 від 05.10.04р., №0004662301/3 від 11.01.05р., якими позивачу визначено податкове повідомлення-рішення за платежем податок на додану вартість у розмірі аналогічному первинному податковому повідомленню-рішенню.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси «Про результати документальної перевірки вимог податкового та валютного законодавства приватним підприємством «Агроуніверсал» 28.07.2004р. №2202/23-116-25828941/199» та довідки «Про результати документальної перевірки вимог податкового та валютного законодавства приватним підприємством «Агроуніверсал» від 28.07.04р. №112/26-25828941, якими встановлено наступні порушення вимог чинного законодавства України:

- п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, пп 7.2.3 п.7.2 ст.7, пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- п.п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судова колегія Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги та проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин, приходить до висновку про необгрунтованість правової позиції скаржника, виходячи з наступного.

В частині донарахувань з податку на прибуток.

Згідно п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції із врахуванням змін та доповнень) об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.4.1 ст.4 названого закону валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до даних банківських виписок про рух коштів по особовому рахунку позивача вбачається помилкове зарахування на рахунок позивача ПП "Розвиток" 06.05.03р. 20000,00 грн. (у т.ч. ПДВ-3333,ЗЗгрн.), як "оплату за с/г продукцію згідно рах.506/1 від 06.05.03р.", які були повернуті позивачем ПП "Розвиток" 08.05.03р., аналогічно ПП "Фокус" 24.10.03р. помилково було перераховано на розрахунковий рахунок позивача 1503грн. (без ПДВ), як "оплата за ремонт маг.м.Котовськ, згідно акта викон.робіт б/н від 24.10.03р.", які були повернуті позивачем ПП "Фокус" 27.10.03р.

Крім того, судами також встановлено, що надані позивачем, довіреності на отримання ПП Светкіним В.В. від позивача ТМЦ у серпні та вересні 2003р., банківські виписки про рух коштів по рахунку позивача, інші документи бухгалтерського та податкового обліку (а.с.184-188, 193, 196,197, 200-244, 247-258) свідчать про правомірність відображення позивачем валових доходів у 3-ому кв. 2003р. на загальну суму 1349600грн.  тоді як докази, надані відповідачем на підтвердження висновків акту перевірки про заниження позивачем валових доходів за 3-ій кв. 2003р. на суму 12960грн. внаслідок не тотожності даних бухгалтерського та податкового обліку не заслуговують на увагу з вищезазначених підстав, які свідчать про відсутність порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4 названого закону.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтримує правову позицію господарськимх судів попередніх інстанцй щодо неправомірності визначення відповідачем податкових зобов'язань по податку на прибуток на суму 9264,00грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку на суму 4225,00 грн.

В частині донарахувань з податку на додану вартість.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції із врахуванням змін та доповнень) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом п 7.4.1.п7.4 ст.7 вказаного закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно нормативно-правового припису п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 цитованого нормативно-правового акту, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно ососбам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього закону.

В матеріалах справи міститься рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.03.2004 р., яким визнано недійсними з моменту реєстрації статутні документи ПП '"Енергетик" та свідоцтво № 21835520 видане 29.11.2002р. державною податковою інспекцією Овідіопольського району про реєстрацію ПП "Енергетик" платником податку на додану вартість, зі скасуванням держреєстрації ПП "Енергетик" Овідіопольською райдержадміністрацією 22 листопада 2002р. Дане рішення набрало законної сили 27.04.2004р.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при рогзгляді інших справ, у яих беруть участь ті самі особи, або особа щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вимоги зазначених нормативно-правових актів, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку щодо недійсності податкових накладних виписаних ПП "Енергетик" та відсутності у позивачу права на віднесення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, в частині правомірності нарахування штрафних (фінансових) санкцій податковими повідомленнями-рішеннями №0004662301/1 від 08.09.2004р., №0004662301/2 від 05.10.04р., №0004662301/3 від 11.01.05р., то відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. (із змінами та доп.), яким встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує обгрунтованість правової позиції господарських судів попередніх інстанцій про неправомірність визначення позивачу штрафних санкцій з податку на додану вартість на загальну суму 474481,00 грн. замість 237240,05 грн.

З огляду на викладене судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі № 23/66-05-2432 господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

За таких обставин, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 01.11.2005р. № 31078/9/10-0 підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 30.06.2005р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2005р. у справі № 23/66-05-2432 – без змін. 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 01.11.2005р. № 31078/9/10-0 на рішення господарського суду Одеської області від 30.06.2005р та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2005р. у справі № 23/66-05-2432  залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 30.06.2005р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2005р. у справі № 23/66-05-2432 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючого                                                                                                Нечитайла О.М.

Суддів                                                                                                            Пилипчук Н.Г.

                                       Конюшка К.В.

                                       Ланченко Л.В.

                                       Степашка О.І.

З оригіналом вірно

Суддя                                                                                                              Нечитайло О.М.