Рішення № 26144735, 01.08.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Справа № 2/0544/2143/2012

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2012 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Якуша Н.В.

При секретарі Дручиніна О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній плати, середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2012 року до Слов'янського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній плати, обґрунтувавши свої вимоги тим, що з 1964 року по 2002 рік він працював у відповідача Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" на різних посадах. При звільнені з підприємства відповідач не провів з нею повного розрахунку, у результаті чого заборгованість підприємства перед позивачем станом на червень 2012 року складає 4108 грн. 30 коп., у зв'язку з чим ставить питання про стягнення з відповідача зазначеної суми, а також середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні та моральної шкоди.

В судове засіданні позивач ОСОБА_1 не з»явився про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с.14) , надав суду заяву в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив її задовольнити, одночасно просив суд розглядати справу за його відсутністю, не заперечував проти винесення заочного рішення ( а.с. 18).

Представник відповідача Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи у суді повідомлявся належним чином (а.с. 13,16). Оскільки наслідки ст. 224 ЦПК України зрозумілі, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача, що відповідає вимогам ст. 169 ЦПК України.

Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 22.08.1964 року по 13.12.2002 рік працював у відповідача Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" (а.с.4-7). При звільненні з ним не було проведено повного розрахунку і заборгованість по заробітній платі станом на червень 2012 року склала 4108 грн. 30 коп., що підтверджується довідкою відповідача № 25-8041 від 26.06.2012 року (а.с.3).

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Донецької області від 04.09.2003 року по справі № 5/174Б ВАТ «Содовий завод»визнано банкрутом. Відповідно до ухвали Господарського суду Донецької області від 21.02.2012 року по справі № 5/174Б за заявою Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Слов'янськ до боржника відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»м. Слов'янська про визнання банкрутом, продовжено строк ліквідаційної процедури по справі № 27/174Б про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»м. Слов'янська та повноваження ліквідатора -арбітражного керуючого Котенєвої О.О. до 26.07.2012 року.

Відповідно до п. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди. Пункт 4 ст. 12 зазначеного Закону передбачає заборону стягнення на підставі виконавчих документів та заборону нарахування неустойки, інших санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язань, тобто в даному випадку Законом не передбачено заборону винесення судових рішень про стягнення належних працівникам сум в разі порушення їх трудових прав.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд виходить з того, що згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року, положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільнені сум, фактично з ним розрахувався.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 своєї постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Визначення розміру середнього заробітку, має відповідати вимогам абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, згідно якого у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, а згідно п. 8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилаєкься як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ч.3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для постановлення рішення по справі і за якими між сторонами виникає спір.

Однак у порушення вимог ст. 60-65 ЦПК України позивач не надав суду належних доказів, в даному випадку, довідку з кількістю фактично відпрацюваних календарних днів, що унеможливлює правильний та законний розрахунок середньоденного заробітку позивача за останні два повні місяця роботи та визначення середнього заробітку

За наведених обставин, позовні вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні - задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просить стягнути на його користь 6 000 грн. моральної шкоди з мотивів, викладених у позовній заяві.

Позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Судом встановлено, що Відповідач діяв недобросовісно. Зокрема, не провів виплату всіх сум, які підлягали до сплати, при звільненні Позивача із займаної посади. Тому судом приймається до уваги той факт, що діями Відповідача Позивач була поставлена у скрутне матеріальне становище (а.с.9). Зважаючи на характер та обсяги душевних страждань Позивача, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд визначає відшкодування моральної шкоди у розмірі 1500 грн.

При ухваленні рішення, суд, відповідно до вимог статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, допускає негайне виконання рішення в частині присудження Позивачеві заборгованості по заробітній платі за один місяць.

На підставі викладеного, суд вважає, що своїми діями відповідач порушивши вимоги законодавства про працю, що, в свою чергу, потягло порушення законних прав позивача при звільненні

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, а саме судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись Рішенням Конституційного суду України №4-рп/2012 від 22.02.2012 року, ст.ст. 116,117,237-1 КЗпП України, Законом України від 14.05.1992 року із змінами і доповненнями "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній плати, середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", розташованого за адресою: м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, заборгованість по заробітній платі станом на червень 2012 року за період з липня 2002 року по травень 2012 року у розмірі 4108 грн. 30 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", розташованого за адресою: м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, моральну шкоду у розмірі 1500 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", розташовано за адресою: м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91 судовий збір на користь держави у розмірі 214 грн. 60 коп. на р/р 31210206700075, код ЄДРПОУ (суд) -26503448, отримувач -УДКС у м. Слов'янську (м. Слов'янськ), код ЄДРПОУ (банку) -34686605, банк отримувача -ГУДКСУ у Донецькій області, МФО -834016, код класифікації доходів бюджету -22030001.

В іншій частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити, у зв'язку з відсутністю підстав.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 -денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.В. Якуша