Постанова № 26142335, 10.09.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3182/2012

10 вересня 2012 року 14год. 25хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Любежаніної Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився,

відповідача: представник Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДСОЯ"

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДСОЯ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 24.04.2012 року №0001832342 та №0001842342.

В судовому засіданні 23.08.2012 року судом за клопотанням позивача здійснено заміну первинного відповідача - Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області, належним відповідачем - Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

В судові засіданні 23.08.2012 року, 30.08.2012 року, 10.09.2012 року представник позивача не з'являвся. У судовому засіданні 06.09.2012 року позовні вимоги підтримав. Пояснив суду, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийнято за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Західсоя" щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Кваркон" та ПП "Комфорт" за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року. Під час даної перевірки орган державної податкової служби прийшов до висновків про неправомірне формування платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з контрагентом ПП "Комфорт", які на думку відповідача, не знайшли свого підтвердження.

Представник позивача з такими висновками відповідача не згідний. Зазначив, що господарські операції по придбанню товару - сої, у названого контрагента фактично мали місце, що підтверджується всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку та податковими накладними, які було надано посадовим особам органу державної податкової служби під час перевірки. Вказав, що решта первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій під час перевірки не надавались, проте є у наявності. Надання таких документів утруднюється тимчасовою непрацездатністю головного бухгалтера товариства. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив. На обґрунтування заперечень зазначив, що під час перевірки було виявлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-V від 02.12.2010 року. Причиною вказаних порушень вважає відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товару в контрагента ПП "Комфорт". Вказав, що платником податків під час перевірки не надано докази транспортування товарів. Крім того, представник відповідача зазначив, що податкові накладні від імені даного контрагента підписувалися невстановленою особою, згідно пояснень засновника та директора ПП "Комфорт" ОСОБА_2. господарської діяльності дане товариство не здійснювало. В задоволенні позову просить відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Західсоя" щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Кваркон" та ПП "Комфорт" за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року. Результати перевірки оформлено актом №74/22-100/36650544 від 09.04.2012 року (а.с. 10-18).

На підставі матеріалів та акту перевірки органом державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.04.2012 року:

- №0001832342, згідно якого товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 186933,75 грн., а саме 149547,00 грн. за основним платежем та 37386,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 8);

- №0001842342, згідно якого товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, задекларованого у податковій декларації за грудень 2011 року №9014245889 від 20.01.2011 року, на 17120,00 грн. (а.с. 9).

В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про порушення платником податку п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-V від 02.12.2010 року, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2011 року на суму 166666,67 грн., внаслідок включення до його складу сум ПДВ, сплачених в межах господарських операцій ТОВ "Західсоя" з контрагентом ПП "Комфорт", які відповідач вважає безтоварними.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що факт здійснення господарської операції фіксується первинними документами.

Наведені ознаки господарської операції кореспондують з нормами Податкового кодексу України №2755-V від 02.12.2010 року (надалі - Податковий кодекс України), що регулюють порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зокрема, згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, суми ПДВ для цілей формування податкового кредиту мають бути фактично сплачені платником податків при придбанні товарів (послуг). При цьому, факт придбання товарів (послуг) повинен підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність здійснення такої господарської операції та, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку.

Для дослідження судом факту здійснення господарських операцій позивачем в судове засідання надано Договір №01/12/11 від 01.12.2011 року, укладений між ТОВ "Західсоя" (Покупець) та ПП "Комфорт" (Продавець), предметом якого стала поставка товару - сої у кількості 335 т. за ціною 3000,00 грн./т., що в загальному складає 100500,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 167000,00 грн. (а.с. 49-50).

Крім того, позивачем надано наступні видаткові накладні, в яких продавцем зазначено ПП "Комфорт": №270 від 02.12.2011 року на сою у кількості 91,700 т. загальною вартістю 275100,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 45850,00 грн.; №272 від 05.12.2011 року на сою у кількості 87,300 т. загальною вартістю 261900,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 43650,00 грн.; №275 від 06.12.2011 року на сою у кількості 21,000 т. загальною вартістю 63000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 10500,00 грн.; №278 від 07.12.2011 року на сою у кількості 19,700 т. загальною вартістю 59100,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 9850,00 грн.; №280 від 08.12.2011 року на сою у кількості 19,870 т. загальною вартістю 59610,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 9935,00 грн.; №283 від 09.12.2011 року на сою у кількості 19,920 т. загальною вартістю 59760,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 9960,00 грн.; №287 від 12.12.2011 року на сою у кількості 19,350 т. загальною вартістю 58050,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 9675,00 грн.; №289 від 13.12.2011 року на сою у кількості 18,640 т. загальною вартістю 55920,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 9320,00 грн.; №293 від 13.12.2011 року на сою у кількості 18,550 т. загальною вартістю 55650,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 9275,00 грн.; №295 від 15.12.2011 року на сою у кількості 17,303 т. загальною вартістю 51910,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 8651,67 грн. (а.с. 51-60).

Загальна вартість товару, згідно наданих позивачем видаткових накладних, складає 1000000,00 грн., в тому числі ПДВ сумі 166666,67 грн. Як вбачається з акту перевірки, станом на 29.03.2012 року розрахунки між сторонами не проведено, заборгованість ТОВ "Західсоя" перед контрагентом ПП "Комфорт" складає 1000000,00 грн. (ст. акту 5, а.с. 12).

Враховуючи кількість товару, наведену у видаткових накладних та відстань від місцезнаходження Продавця (м. Київ) до місцезнаходження Покупця (м. Рівне), доставка такого товару повинна була здійснюватись шляхом транспортування.

На користь вказаної обставини свідчать також положення, закріплені у п. 2.1, п. 2.2 Договору поставки №01/12/11 від 01.12.2011 року, згідно яких Продавець відвантажує товар для Покупця на автомобільний транспорт (вантажні автомобілі).

Таким чином, перевезення товарів повинно було здійснюватись автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України за №128/2568 від 20.02.1998 року (надалі - Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з п. 1 вказаних Правил, єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи є товарно-транспортна накладна.

Пунктом 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Пунктами 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні встановлено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Тому, товарно-транспортна накладна є основним документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень. Одночасно з цим, товарно-транспортна накладна виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Отже, перевезення товару від ПП "Комфорт" до ТОВ "Західсоя" повинно було супроводжуватись оформленням товарно-транспортних накладних.

Оскільки, факт придбання товару, що є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, підлягає детальному дослідженню, то ненадання позивачем доказів оплати вартості товару та його транспортування спростовує фактичний рух активів в межах зазначеної господарської операції.

Позивачем для дослідження судом також надано податкові накладні, в яких продавцем зазначено ПП "Комфорт": №270 від 02.12.2011 року на суму 275100,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 45850,00 грн.; №272 від 05.12.2011 року на суму 261900,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 43650,00 грн.; №275 від 06.12.2011 року на суму 63000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 10500,00 грн.; №278 від 07.12.2011 року на суму 59100,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 9850,00 грн.; №280 від 08.12.2011 року на суму 59610,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 9935,00 грн.; №283 від 09.12.2011 року на суму 59760,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 9960,00 грн.; №287 від 12.12.2011 року на суму 58050,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 9675,00 грн.; №289 від 13.12.2011 року на суму 55920,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 9320,00 грн.; №293 від 13.12.2011 року на суму 55650,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 9275,00 грн.; №295 від 15.12.2011 року на суму 51910,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 8651,67 грн. (а.с. 61-70).

Вказані податкові накладні позивачем включені до відповідного реєстру, податок на додану вартість у загальній сумі 166666,67 грн., на підставі цих податкових накладних, включено до складу податкового кредиту у грудні 2011 року, що відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року та в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2011 року, який подано до органу державної податкової служби у лютому 2012 року (а.с. 71-93).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна підписується від імені платника податків уповноваженою особою.

Надані позивачем податкові накладні від імені ПП "Комфорт" підписано ОСОБА_3 Водночас, зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.08.2012 року вбачається, що засновником та керівником підприємства є ОСОБА_2 (а.с. 37-39).

В акті перевірки позивача міститься посилання на службову записку ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва №919/26-05 від 27.02.2012 року, в якій зазначається, що згідно пояснень, наданих громадянином ОСОБА_2, останній протягом діяльності підприємства документів (договорів, податкових накладних) від імені ПП "Комфорт" не підписував, доручень на представлення своїх інтересів в органах державної влади - не надавав (ст. акту 6, а.с. 12).

Посилання на вказану службову записку також наведене в акті про результати позапланової невиїзної перевірки ПП "Комфорт" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року №153/23-3/31486677 (а.с. 96-103).

Абзацом 2 пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової служби України №984 від 22.12.2010 року, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України за №34/18772 від 12.01.2011 року визначено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені правопорушення.

Відомостей щодо відношення ОСОБА_3 до господарської діяльності ПП "Комфорт" та підстав, з яких останнього уповноважено на підписання податкових накладних від імені даного товариства, позивач ні під час перевірки, ні в судовому засіданні не надав.

Таким чином, податкові накладні, виписані ПП "Комфорт", не можуть вважатись належним чином оформленими в силу їх підписання невстановленою особою. У зв'язку із наявністю інших фактів, що ставлять під сумнів реальність придбання позивачем товарів у вказаного контрагента, формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі таких податкових накладних є неправомірним. Позиція аналогічного характеру викладена у постанові Верховного суду України від 21.01.2011 року по справі №21-37а10.

Крім того, з акту перевірки позивача вбачається, що результати, відображені у даних податкового обліку ТОВ "Західсоя" не відповідають даним податкового обліку ПП "Комфорт". Зокрема, податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2011 року даним контрагентом подано із відсутністю обсягів постачання-придбання. Уточнюючий розрахунок від 30.01.2012 року до такої декларації не визнано податковою звітністю (ст. акту 4, а.с. 11).

З огляду на наведене, дослідивши надані позивачем для перевірки та в судове засідання документи, суд приходить до висновку, що з урахуванням специфіки господарських взаємовідносин між ТОВ "Західсоя" та ПП "Комфорт", придбання товару не знаходить свого фактичного підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Тому, сама по собі наявність окремих документів не є підставою для висновків про фактичне здійснення господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місця. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам не знаходить підтвердження належними доказами, не може свідчити про реальність господарської операції.

Отже, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з контрагентом ПП "Комфорт" були безтоварними, а документи, на яких базується їх здійснення, не можуть вважатися первинними документами бухгалтерського обліку.

Будь-яких інших доказів на обґрунтування позовних вимог позивач на вимогу суду без поважних причин не надав і не зазначив їх місцезнаходження.

У зв'язку із відсутністю об'єкту оподаткування податком на додану вартість по господарських операціях ТОВ "Західсоя" із контрагентом ПП "Комфорт", позивачем безпідставно сформовано податковий кредит, а отже збільшення йому грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшення розміру від'ємного значення та нарахування штрафних санкцій є обґрунтованим.

За наведених обставин, податкові повідомлення-рішення №0001832342, №0001842342 від 24.04.2012 року є правомірними, а в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати на користь позивача з Державного бюджету України не присуджуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДСОЯ" у задоволенні адміністративного позову до Державної податкової інспекції у м. Рівне Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001832342, №0001842342 від 24.04.2012 року - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шарапа В.М.