Ухвала суду № 261416, 06.07.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2006 року № К-8989/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів Усенко Є.А. (доповідача)

Карася О.В.

Шипуліної Т.М.

Пилипчук Н.Г.

при секретарі

судового засідання Павлушко Р.С.

розглянувши

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 р.

у справі № 32/562 господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, розпоряджень про зменшення сум бюджетного відшкодування

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.02.2005 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від25.05.2005 р., позов задоволено частково: визнано недійсним розпорядження ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26.03.2003 р. № 13-23/11 та від 31.03.2003 р. № 18-23/11 про зменшення в картці особового рахунку ТОВ "Крокус" бюджетного відшкодування за липень та серпень 2001 року на загальну суму 117 138, 00 грн.; податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 16.07.2004р. №00000892309/0 про зменшення в картці особового рахунку позивача суми бюджетного відшкодування на 1 055 988, 00 грн., перша та друга податкові вимоги цієї ж ДПІ від 07.09.2004 р. № 1/4306 та від 25.10.2004 р. № 2/4925 відповідно про сплату податкового боргу з ПДВ в сумі 11 977, 00 грн.

В частині позовних вимог про скасування обтяження активів у вигляді податкової застави провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю спору, а в позові про зобовязання відповідача відновити в скарзі особового рахунку позивача податковий кредит в сумі 1 173 126, 00 грн. відмовлено з огляду на невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права чинному законодавству.

Судові рішення в частині задоволених позовних вимог вмотивовані висновком про дотримання позивачем при формуванні сум податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за липень, серпень, жовтень листопад 2001 року, квітень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2002 року, січень та квітень 2003 року вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та про невідповідність дій відповідача щодо проведення позапланової документальної перевірки ТОВ "Крокус", за результатами якої складено акт від 16.07.2004 р. № 339-23/09-31351731 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.07.2004 р. № 00000892309/0, частині 2 ст. 19 Конституції України, ст. 3 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" від 23.07.1998 р. № 817/98 та пунктам 1.3, 1.6, 1.7 порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 р. № 429.

В касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з врахуванням уточнень представника відповідача в судовому засіданні касаційної інстанції просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі,посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, пунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та на порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення, як необґрунтовану.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в податкових деклараціях з ПДВ за липень та серпень 2001 року до суми податкового кредиту включив ПДВ в сумах 76 000, 00 грн. та 41 138, 00 грн. відповідно, включені в ціну придбання основних засобів у ЗАТ "Пирятинська птахофабрика" на загальну суму 702 827, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 117 138, 00 грн.) на підставі договорів купівлі-продажу та актів прийому-передачі:

Визнаючи недійсними розпорядження ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 26.03.2003 р. № 13-23/11 та від 31.03.2003 р. № 18-23/11 про зменшення позивачу бюджетного відшкодування за липень серпень 2001року на загальну суму 117138, 00 грн., суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що позивач сплатив вказану суму ПДВ в ціні придбання в повному обсязі, пославшись при цьому на наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії платіжних доручень. Разом з тим такий висновок суду не відповідає наявним у справі доказам, оскільки в матеріалах справи містяться копії платіжних доручень позивача на перерахування грошових коштів ЗАТ «Пирятинська птахофабрика» лише на суму 478 142, 08 грн. у тому числі ПДВ 79689, 69 грн. (т. 3 а.с. 3, 8, 22, 43).

Посилання суду на підтвердження факту повної оплати вартості придбаних основних засобів на акт перевірки від 26.03.2003 р. також не відповідає матеріалам справи, оскільки, як вбачається із зазначеного акту, в останньому цей факт не констатується.

Відповідно до пункту 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За змістом наведеної норми право платника податку на відшкодування за рахунок бюджету сум ПДВ стосується лише реальних витрат платника по сплаті сум податку у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що висновок судів попередніх інстанцій щодо розрахунку позивача із ЗАТ «Пирятинська птахофабрика» на повну суму придбання, а отже і щодо витрат позивача по сплаті ПДВ на суму 117138, 00 грн. не підтверджуються наявними у справі доказами, а зазначена обставина в силу пункту 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» має істотне значення у справі, постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позову про визнання недійсними розпоряджень ДПІ у Голосіївському районі м. Києва підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають наявним у справі доказам, з передачею справи у цій частині позовних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення в картці особового рахунку ТОВ "Крокус" бюджетного відшкодування на суму 1055988, 00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 16.07.2004 р. № 00000892309/0 слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті позапланової перевірки від 16.07.2004 р. № 339-23/09-31351731, про завищення позивачем в податкових деклараціях з ПДВ, поданих за жовтень, листопад 2001 року, квітень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2002 року, січень, квітень 2003 року, задекларованого до відшкодування з бюджету ПДВ в загальній сумі 1 055 988, 00 грн. внаслідок непідтвердження позивачем під час перевірки сум податкового кредиту, задекларованих в цих деклараціях, документами бухгалтерського та податкового обліку.

Такий висновок контролюючого органу був зроблений з посиланням на відсутність ТОВ "Крокус" за місцем знаходження: м. Київ, проспект 40-річчя жовтня, 124.

Встановивши факт обізнаності відповідача до початку зазначеної перевірки про зміну позивачем місцезнаходження на м. Київ, вул.Попудренка, 88/3 та дослідивши надані позивачем письмові докази (копії платіжних доручень, податкових накладних, виписки з книг обліку придбання товарів (робіт, послуг)), на підставі яких був встановлений факт придбання позивачем впродовж вказаних звітних періодів товарів (робіт, послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, на загальну суму 6 335 928, 00 грн., в тому числі ПДВ - 1 055 988, 00 грн., суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали неправомірним зменшення позивачу задекларованого до відшкодування ПДВ в сумі 1 055 988, 00 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Обґрунтованим та відповідаючим встановленим у справі обставинам є висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для направлення позивачу першої та другої податкових вимог на суму податкового боргу з ПДВ 11 977, 00 грн., оскільки згідно актів перевірок від26.03.2003 р. та від 16.07.2004 р. позивачу не були донараховані податкові зобовязання з ПДВ, а лише зменшені суми бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене судові рішення в частині задоволення позову про визнання недійсними оспорюваних податкового-повідомлення-рішення, першої та другої податкових вимог, а також в частині відмови в задоволенні позову та часткового припинення провадження у справі підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 227, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 р. та рішення господарського суду міста Києва від 23.02.05 в частині визнання недійсними розпоряджень ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 26.03.03 № 13-23/11 та від 31.03.03 № 18-23/11. Справу в цій частині позовних вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2005р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Конюшко К.В.

Судді Усенко Є.А.

Карась О.В.

Шипуліна Т.М.

Пилипчук Н.Г.