Постанова № 26140948, 14.09.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2012 року 2а-3305/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Будз Б.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1,

від відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 -фізичної особи -підприємця

Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення в частині,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 -фізична особа - підприємець з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування частково податкового повідомлення-рішення від 03.07.2012 № 1242/000640171/91 у сумі 21260,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит, проте як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладеного між позивачам та ТОВ «ВКП Омега -Спектр» правочину, а тому на думку, позивача, податковий орган неправомірно донарахував податкове зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень пояснив, що перевіркою господарської діяльності позивача встановлено, що контрагент позивача відсутній за місцезнаходженням, стан платника -порушено провадження у справі про банкрутство, підприємство не має власних та орендованих складських приміщень, транспортних засобів, до перевірки не надано товаросупровідних документів, а саме товарно-транспортних накладних, що засвідчують факт перевезення товару від продавця до покупця.

Таким чином, на думку відповідача, позивачем необґрунтовано сформовано податковий кредит на підставі первинних бухгалтерських документів виписаних даним контрагентом позивача, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

У жовтні 2010 року між позивачем та ТОВ «ВКП Омега -Спектр»укладено договір поставки від 01.10.2010 № ДГ -0000105, згідно з яким позивач придбав ламель, фанеру і планку -ламель на суму 102052,56 грн.

Посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ОСОБА_3 -фізичною особою -підприємцем за період з 12.04.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено Акт від 18.06.2012 № 1535 (далі -Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що суми податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару у ТОВ «ВКП Омега -Спектр»включено позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2010 року.

Як вбачається з акта перевірки, Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «ВКП Омега -Спектр»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України, за результатами якої складено Акт від 22.07.2011 № 1596/23-4/37211582. Перевіркою встановлено, що дане підприємство має стан «4»- «порушено провадження у справі про банкрутство».

Крім того, згідно службової записки ВПМ Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби від 07.07.2011 № 1379/26-01-6 ТОВ «ВКП Омега -Спектр»не знаходиться за юридичною адресою.

Також, згідно даних Акта перевірки Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби ТОВ «ВКП Омега -Спектр»у 2010 році звіт 1 -ДФ і додаток до декларації з податку на прибуток підприємств К-1 до податкового органу не подавався.

Таким чином, посадовими особами Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби було встановлено, що у ТОВ «ВКП Омега -Спектр»відсутні матеріальні активи, складські приміщення, трудові ресурси і транспортні засоби.

За результатами перевірки Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби дійшла висновку про те, що господарські операції позивача з ТОВ «ВКП Омега -Спектр» є нікчемними.

При цьому, податковий орган встановив порушення позивачем вимог підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим, встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 17008,67 грн. за грудень 2010 року, а також вимог частини першої, частини другої статті 215, частини другої статті 228, частини першої статті 236 Цивільного кодексу України.

На підставі Акта перевірки Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.07.2012 № 1242/0006480171/91, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 23961,03 грн., з них -17008,67 грн. за основним платежем та 6952,36 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Непогоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині донарахування 21260,81 грн., позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно з частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною першою статті 207 Господарського кодексу України встановлено, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Таким чином, неправомірними вважаються правочини, які за своїм змістом, формою та іншими елементами в імперативній формі визначаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини).

Спеціальні вимоги встановлені статтею 207 Цивільного кодексу України для письмових правочинів юридичних осіб. Вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплені печаткою.

Визначена особа наділена виключним правом на складання та підписання документів від імені юридичної особи.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(надалі -Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За вимогами підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до пункту 18 наказу ДПА України від 30.05.97 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій надано суду копії податкових накладних від 20.12.2010 № 20124 і від 27.12.2010 № 27124, видаткових накладних від 20.12.2010 № 20124 і від 27.12.2010 № 27124.

Як вбачається із вказаних документів, від імені ТОВ «ВПК Омега -Спектр»їх підписано гр. ОСОБА_4, в той час, як згідно даних Акта від 22.07.2011 № 1596/23-4/37211582 Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби директором ТОВ «ВКП Омега -Спектр»є ОСОБА_5

Під час судового розгляду представник позивача не надав суду будь-яких пояснень, а також доказів з приводу того, чи був гр. ОСОБА_4 директором ТОВ «ВКП Омега -Спектр»і чи була дана особа уповноважена підписувати бухгалтерські документи від імені вказаного контрагента.

Таким чином, у податкових накладних, складених та підписаних від імені ТОВ «ВКП Омега -Спектр», були відсутні обов'язкові реквізити, а саме: дійсні посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинних документів.

Тобто, вищевказані податкові накладні не можна вважати належним підтвердженням здійснення господарських операцій ТОВ «ВКП Омега -Спектр», оскільки вони підписані не керівником цього підприємства ОСОБА_5, а іншою, невстановленою особою, яку неможливо ідентифікувати. Також, слід відмітити, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом з'ясовувалась реальність здійснення таких операцій.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податку на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Так, позивач на підтвердження реальності здійснення операцій надав суду договір поставки продукції від 25.05.2010, укладений між ЗАТ «БРВ Київ»та позивачем, згідно з яким останній зобов'язаний поставляти вклад-ламель до ліжка на підтвердження того, що придбаний у ТОВ «ВКП Омега -Спектр»товар був використаний у господарській діяльності.

Як вбачаться з видаткових і податкових накладних виписаних ТОВ «ВКП Омега -Спектр», зазначений у них товар, не відповідає назві та асортименту товару, який зазначено у вказаному договорі, а тому суд не може ідентифікувати його.

Крім того, під час судового розгляду представником позивача не надано суду будь-яких пояснень щодо наявності у ОСОБА_3 виробничих і складських приміщень, транспортних засобів.

При цьому, представник позивача пояснив, що придбаний позивачем у ТОВ «ВКП Омега -Спектр»товар поставлявся останнім власними транспортними засобами.

Проте, як вбачається з постанови Господарського суду Запорізької області від 30.11.2011 у справі № 21/5009/3741/11, судом встановлено, що відповідно до довідки Орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»від 12.10.2011 № 15509 право власності на об'єкти нерухомості за ТОВ «ВКП Омега -Спектр»не зареєстровано.

Також, згідно з даними довідки ВРЕР № 3 УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області від 12.10.2011 № 10/пв-2353 за ТОВ «ВКП Омега -Спектр»транспортні засоби не зареєстровано.

Вказане свідчить про те, що у позивача і його контрагента були відсутні трудові ресурси, основні засоби і виробничі потужності для виконання укладеного правочину з ТОВ «ВКП Омега - Спектр», які б підтверджували реальність виконання господарських операцій.

Отже, встановлені за результатами проведеної перевірки податковим органом порушення вимог підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»призвело до заниження позивачем сум податку на додану вартість на суми податку, що були сплачені ТОВ «ВКП Омега -Спектр» за поставку товару без документального підтвердження фактичного виконання правочину.

З огляду на викладене, донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій, відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 19 вересня 2012 р.