Ухвала суду № 26135551, 25.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-816/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Маслія В.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2011 року адміністративний позов КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал» до Білоцерківської ОДПІ Київської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень -задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Білоцерківської ОДПІ Київської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27 грудня 2007 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 27 грудня 2007 року по 30 вересня 2010 року, про що складено Акт від 24 січня 2011 року № 199/23-2/35615226/19.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 3.1 статті 3, п.п. 4.1.1 п. 4.1 статті 4, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.3 п. 7.4 статті 7, п. 10.1 статті 10, п.п. 11.2.1 п. 11.2 і п.п. 11.3.1 п. 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 4 371 884, 00 грн., в тому числі за 2009 рік на 4 371 884, 00 грн., завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 3 квартали 2010 року на суму 3 856 223, 00 грн.

Крім того, позивачем, згідно позиції податкового органу, також порушено вимоги п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7, п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого безпідставно завищено суму податкового кредиту за березень 2008 року на 135 942, 00 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки Білоцерківською ОДПІ Київської області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 04 лютого 2011 року № 122, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2010 року у сумі 478 676, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 119 669, 00 грн.;

- від 04 лютого 2011 року № 123, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2010 року у сумі 3 377 547, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 844 387, 00 грн.;

- від 04 лютого 2011 року № 124 00000902232/0, згідно з яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 56 359, 00 грн., з них 45 087, 00 грн. - основного платежу та 11 272, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- від 04 лютого 2011 року № 126 0000080232/0, згідно з яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 5 408 496, 00 грн., з них 4 326 979, 00 за основним платежем, 1 081 699, 00 штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за перевіряємий період включено до складу валових витрат кошти в сумі 25 000 000, 00 грн.. що були сплачені авансом за поставку торфу сільськогосподарського на підставі договору від 04 вересня 2007 року № 04/09-07, укладеного між КОКП ВКГ «Київоблводоканал», правонаступником якого є позивач, та ТОВ «Магнолія».

Податковим органом було встановлено завищення задекларованих позивачем амортизаційних відрахувань на загальну суму 1 748 854, 00 грн. сталося внаслідок придбання КОКП ВКГ «Київоблводоканал», правонаступником якого є позивач, обладнання «Аквахлор 500»у кількості 11 шт. за безпідставно завищеною ціною, тобто більшою за звичайні ціни.

Крім того, відповідачем встановлено, що позивачем не підтверджено суму проведених позивачем коригувань в сторону збільшення валових доходів за 2 квартал 2009 року в сумі 219 747,00 грн.

Також, позивачем не підтверджено суму проведених коригувань в сторону збільшення валових витрат у розмірі 4002, 00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Рудмаг»за 3 квартал 2009 року.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 статі 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат.

Згідно з п.п. 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Відповідно до п.п. 7.4.3 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- витрати платника податку, понесені по сплаті процентів по депозитах, орендних платежах, цивільно-правових договорах пов'язаним з платником податку особам, визначаються виходячи із договірних цін (процентних ставок за депозит), але не вищих за звичайні ціни (звичайні процентні ставки за депозит).

Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 1.20.8 п. 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п.п. 1.20.2 п. 1.20 статті 1 Закону, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей: закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, податковий орган не надав суду доказів співставлення цін на обладнання для очищення та дезінфекції води «Аквахлор 500», придбаних позивачем на подібних умовах, що свідчить про те, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений п.п. 1.20.8 п. 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не здійснив аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, укладених на момент продажу такого товару, що позбавило його можливості врахувати відповідні умови договорів, що можуть вплинути на ціну товару, як того вимагає зазначена правова норма цього Закону.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при здійсненні відповідачем перевірки даної фінансово-господарської операції, в тому числі і вартості ввезеного на територію України обладнання «Аквахлор 500», порушень ведення позивачем податкового обліку не виявлено.

Тобто, відповідач не заперечував правильність визначення позивачем ціни вищевказаного обладнання, що дає підстави для висновку про те, що ціна обладнання «Аквахлор 500», визначена сторонами контракту № 0007-05 від 16 травня 2007 року, відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Білоцерківською ОДПІ Київської області на підставі п. 50.3 статті 50 Податкового кодексу України повторно проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за той самий період (з 27 грудня 2007 року по 30 вересня 2010 року) у зв'язку з поданням позивачем 15 серпня 2011 року уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік, в якій позивач самостійно відкоригував показники валового дохід доходу за 2008-2009 роки, 9 місяців 2010 року і валові витрати за 2009 рік та 9 місяців 2010 року.

За результатами вказаної позапланової перевірки відповідачем складено Акт від 20 грудня 2011 року за № 637323-2/35615226/259, з висновку якого вбачається, що позаплановою перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 27 грудня 2007 року по 30 вересня 2010 року з урахуванням показників проведених коригувань податкових зобов'язань у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок та з урахуванням показників уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 71 495, 00 грн., в тому числі за 2009 рік на 71 495, 00 грн. та завищення об'єкта оподаткування за 3 квартали 2010 року на суму - 633 487, 00 грн.

Таким чином, позивач самостійно зменшив витрати в частині попередньої оплати за торф ТОВ «Магнолія»на суму 20 833 333 грн., в результаті чого позивачем було задекларовано прибуток до оподаткування, нараховано 3 % штрафних санкцій та пеню.

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції під час судового розгляду, на підставі зазначеної уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток, за 2010 рік на суму 4 065 611, 00 грн., податковим органом було подано позов про стягнення з позивача заборгованості з податку на прибуток.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року у справі № 2а-4218/11/1070 адміністративний позов Білоцерківської ОДПІ задоволено, стягнуто з КП БМР «Білоцерківводоканал»до Державного бюджету України податковий борг з податку на прибуток підприємства в сумі 3 948 867, 00 грн.

Колегія суддів зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 126 0000080232/0 стосується, зокрема, епізоду по завищенню позивачем валових витрат в сумі 20 833 333, 00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Магнолія»по закупівлі торфу сільськогосподарського.

Проте, як було вже зазначено, позивач самостійно відкоригував валові витрати та зняв з їх складу передоплату за торф, тобто, підстави для визначення завищення позивачем валових витрат відсутні.

Крім того, оскільки Київським окружним адміністративним судом 30 вересня 2011 року з КП БМР «Білоцерківводоканал»до Державного бюджету України стягнуто податковий боргу з податку на прибуток підприємства в сумі 3 948 867, 00 грн. згідно уточнених податкових декларацій, то на момент розгляду даної справи за одне і те ж порушення вимог податкового законодавства до позивача було застосовано одночасно дві підстави для стягнення, тобто, податкове повідомлення-рішення № 126 0000080232/0, згідно якого позивачу донараховано податкових зобов'язань з податку на прибуток та постанова суду про стягнення з позивача податкової заборгованості з податку на прибуток.

Крім того, як встановлено судом, відповідачем у податкових повідомленнях рішеннях від 04 лютого 2011 року № 122 та № 123 визначено завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п.п. 54.3.2. п. 54.3. статті 54, п. 58.1. статті 58, п. 123.1. статті 123 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 1 розділу XIX «Прикінцевих положень»Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2011 року.

Відповідно до п. 2 розділу XIX «Прикінцевих положень»цього Кодексу з 01 січня 2011 року втратив чинність Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі якого до 01 січня 2011 року застосовувались штрафні (фінансові) санкції за актами перевірок з питань дотримання податкового законодавства.

Оскільки положеннями зазначеного Закону, чинного до 01 січня 2011 року, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток не визначалось як правопорушення і за його вчинення не передбачалась юридична відповідальність, то застосування до позивача податковим органом штрафних санкцій на підставі Податкового кодексу України у даному випадку є неправомірним.

З урахуванням викладеного, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином вірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Маслій В.І.

Чаку Є.В.