Ухвала суду № 261353, 01.08.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

01.08.2006 р.                                                                                                     Справа № 07/1682

                                                                                                                                   № К-11434/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Нечитайла О.М.,

суддів:                       Конюшка К.В.,

                                   Ланченко Л.В.,

                                   Пилипчук Н.Г.

                                          Степашка О.І

при секретарі  Буряк І.В.

за участю представників:

позивача–     не з'явився     

відповідача№1  –      не з'явився

відповідача№1  –      не з'явився

розглянувши касаційну скаргуЧеркаської об’єднаної державної податкової інспекції

на рішення      Господарського суду Черкаської області від 23.05.2005р.

та постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.08.2005р.

у справі №        07/1682

за позовомЧеркаського учбово – виробничого підприємства УТОСдо1. Черкаської об’єднаної державної податкової інспекції

2. Відділення державного казначейства України в м. Черкасипростягнення 27 619, 99 грн.

В С Т А Н О В И В :

У березні 2005 року Черкаське учбово – виробниче підприємство УТОС (далі по тексту – позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту – відповідач №1, Черкаська ОДПІ) та відділення Державного казначейства України в м. Черкаси (далі по тексту – відповідач №2, ВДК України в м. Черкаси) про стягнення, з урахуванням зміни позивачем розміру позовних вимог, бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 23 244 грн. та 543,34 грн. процентів.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 23 травня 2005р. позов Підприємства задоволено повністю та стягнуто з Державного бюджету України через відділення Державного казначейства України у м. Черкаси на користь позивача 23 244 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість і 543, 34 грн. процентів.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.08.2005р. рішення господарського суду Черкаської області від 23.05.2005р. залишено без змін.

Черкаська ОДПІ, не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, яку останній передав ухвалою від 16 листопада 2005р. Вищому адміністративному суду України у зв’язку із зміною підвідомчості спору, пов’язаної із набуттям чинності Кодексом адміністративного судочинства України.

В касаційній скарзі Черкаська ОДПІ просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 23.05.2005р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.08.2005р. у справі №07/1682 , та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому відповідач №1 стверджує, що для підтвердження заявленої до відшкодування суми за поданою позивачем декларацією, згідно Наказу ДПА України від 24.04.2003р. №196 ДСК “Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичними особами”, податковою  інспекцією були надіслані запити в Державні податкові інспекції інших регіонів України по контрагентах позивача, по яких на день слухання справи відповіді не надійшли.

Також у касаційній скарзі міститься твердження про те, що:

- оскільки остаточних висновків за результатами проведення зустрічних перевірок перевіряючим органом не було зроблено, то і правомірність відшкодування не підтверджена;

- п. п. 7.7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не містить положення щодо обов’язку відшкодувати з державного бюджету проценти, які нараховуються на суму бюджетної заборгованості у розмірі 120 % від облікової ставки НБУ.

Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу Черкаської ОДПІ, в якому міститься прохання залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.

Сторони не скористались своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції .

 Перевіривши повноту встановлення обставин  справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях попередніх  інстанції , колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку , касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з таких підстав . 

Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, 19.01.2005р. позивачем було подано до Черкаської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2004 рік, в рядку 21 якої було відображено суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду у розмірі 29 805 грн.

В рядку 25  податкової декларації позивачем визначено суму ПДВ у розмірі 2 420 грн., що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов’язань платника протягом трьох наступних звітних періодів.

До податкової декларації позивачем було додано розрахунок бюджетного відшкодування.

Черкаською ОДПІ проведено “попередню” документальну перевірку заявленої до відшкодування суми ПДВ у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2004р., за результатами якої було складено акт №378/23-408/03967955 від 09.02.2005р., в якому зазначено, що від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань позивача підлягає зменшенню на 4 141грн. через подвійне включення до податкового кредиту суми по податковій накладній, яка була виписана ТОВ ПромАгроПостач”.

Податковим повідомленням – рішенням №0000192304/0 від 09 лютого 2005р. Черкаська ОДПІ, на підставі висновків вищевказаного акту перевірки, повідомила позивача про зменшення суми відшкодування з податку на додану вартість на суму 4 141грн.

В матеріалах справи міститься акт взаємної звірки №1879/10-017 від 22.08.2005р., підписаний першим заступником начальника Черкаської ОДПІ, яким засвідчено, що на розрахунковий рахунок було повернено 23 244грн. та що станом на 19.08.2005р. залишок невідшкодованого ПДВ по декларації за грудень 2004 р. складає 2 420грн., що відповідає обліковим даним між платником та Черкаською ОДПІ.

Черкаська ОДПІ оскаржуючи  прийняті у справі судові рішення посилається на те, що, на час прийняття судових рішень, не було отримано остаточних висновків за результатами проведення зустрічних перевірок перевіряючим органом і правомірність відшкодування не підтверджена.

Таке твердження контролюючого органу є безпідставним через наступне.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Підпунктом 7.7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

Підпунктом 7.7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством. Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Отже, положення чинного законодавства України взагалі не ставлять права платника податку на отримання відшкодування йому податку на додану вартість в залежність від наявності будь – яких обставин, окрім правомірності цього відшкодування та відповідності даних податкової декларації платника податку вимогам податкового законодавства.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що відповідачами не наведено жодного доказу, який би свідчив про невідповідність сум, заявленим позивачем до стягнення дійсним обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку про те,  що суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку щодо необхідності стягнення на користь позивача з Державного бюджету України сум бюджетної заборгованості та процентів, нарахованих на неї.

При цьому слід зазначити, що пунктом 7 “Положення про Державне казначейство”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.1995р. №590 встановлені функції відділення Державного казначейства, до яких віднесено, зокрема, розподілення між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також перерахування місцевим бюджетам належних їм сум коштів від зазначених відрахувань, здійснення за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов’язкових платежів та інші.

Пунктом 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.1997року за №209/72 (у редакції наказу Державної податкової  адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001року №200/86, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 червня 2001року за №489/5680) передбачено, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що місцевий та апеляційний господарські суди повно з’ясували обставини справи і дали їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які потягли б за собою скасування чи зміну прийнятих у справі судових рішень, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України ,-

Ухвалив :

1. Касаційну скаргу Черкаської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.08.2005 р. та рішення господарського суду Черкаської області від 23.05.2005 р. у справі № 07\1682 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.08.2005р.та рішення господарського суду Черкаської області від 23.05.2005 р. у справі №07/1682 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена , крім випадків , встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий:                                                                       Нечитайло О.М.

Судді:                                                                                  Конюшко К.В.,

                                                                                                         Ланченко Л.В.,

                                                                                                         Пилипчук Н.Г.

                                                                                                         Степашко О.І.

З оригіналом вірно

Суддя                                                                                                Нечитайло О.М.