Ухвала суду № 26133684, 11.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 25/277 Головуючий у 1-й інстанції: Морозов С.М.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 12 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Київський ремонтно-механічний завод»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2004 року Казенне підприємство «Київський ремонтно-механічний завод»(далі - Позивач, ДП «КРМЗ») звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі -Відповідач, ДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.06.2004 року №0003432301/0-19190.

Постановою Господарського суду м. Києва від 12 травня 2011 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено правомірність включення до складу податкового кредиту 4 506 616,83 грн. податку на додану вартість, а тому позовні вимоги є повністю обґрунтованими. Крім того, суд зауважив, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладених Позивачем з ТОВ «Юніон», ТОВ «Вектор плюс», ТОВ «Технокомплект», ТОВ «Флавіо», ПП «Промінвестбуд», ВАТ «Торговий дім «Азарія», ТОВ «Мікроплан», ПП «Рубірон»договорів, на підставі яких ДП «КРМЗ»було сформовано податковий кредит.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом не було взято до уваги факти та докази, на які посилався Відповідач у ході розгляду справи по суті.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у червні 2004 року посадовими особами ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було проведено позапланову документальну перевірку Казенного підприємства «КРМЗ»з питань правильності формування від'ємного значення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період жовтень, листопад, грудень 2001 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2002 року, січень, лютий, квітень, травень 2003 року на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2003 року №2014 «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість». У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення чистої суми по ПДВ, заявленого до відшкодування з Державного бюджету України КП «КРМЗ»на загальну суму 4 506 616,83 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 29 червня 2004 року №1437/2301-14302667. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми від 29 червня 2004 року №0003432301/0, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 506 616,83 грн.

Вирішуючи питання про реальність укладених між контрагентами договорів, суд першої інстанції встановив, що Позивачем за період з жовтня по грудень 2001 року, січень-грудень 2002 року, січень -травень 2003 року були укладені з ТОВ «Юніон», ТОВ «Вектор плюс», ТОВ «Технокомплект», ТОВ «Флавіо», ПП «Промінвестбуд», ВАТ «Торговий дім «Азарія», ТОВ «Мікро план», ПП «Рубірон»договори купівлі-продажу, за якими Позивачем отримував від вказаних суб'єктів господарювання товари та сплачував їх вартість.

Надаючи оцінку реальності укладених Позивачем з ТОВ «Юніон»договорів, суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи наявні постанова Господарського суду м. Києва від 02.07.2007 року у справі №21/666-25/8-11/152-А, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2008 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.10.2010 року, за позовом ДПІ у Дарницькому районі м. Києва до ТОВ «Юніон»та ДП «КРМЗ»про визнання угод недійсними, якою встановлено, що на момент укладення та виконання вказаних договорів і Позивач, і контрагент останнього були зареєстровані як платники податків, а підстав для визнання недійсними вказаних договорів немає. У зв'язку з наведеним, враховуючи приписи ст. 72 КАС України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про реальний характер укладених між ДП «КРМЗ» та ТОВ «Юніон»договорів.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, повністю погоджується з твердженням суду першої інстанції, яке ґрунтується на приписах пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 9,3, 9,6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», про те, що виписані Позивачу ТОВ «Юніон»податкові накладні (а.с. 47-74) дають ДП «КРМЗ»право на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за результатами господарських відносин з ТОВ «Юніон».

Щодо правомірності включення Позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість сум за результатами господарських відносин з ТОВ «Вектор плюс», ТОВ «Технокомплект», ТОВ «Флавіо», ПП «Промінвестбуд», ВАТ «Торговий дім «Азарія», ТОВ «Мікро план», ПП «Рубірон», суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази анулювання свідоцтв про реєстрацію платниками податку на додану вартість вказаних суб'єктів господарювання до моменту видання останніх ДП «КРМЗ»податкових накладних, то не може ставитися під сумнів правомірність формування податкового кредиту Позивачем.

На думку колегії суддів, така позиція суду першої інстанції є обґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі -Закон про ПДВ) в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції 2004 року).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи податковим накладним, виписаним Позивачу ТОВ «Вектор плюс»(а.с. 41-46), ТОВ «Технокомплект»(а.с. 36), ТОВ «Флавіо»(а.с. 34-35), ПП «Промінвестбуд»(а.с. 33), ВАТ «Торговий дім «Азарія»(а.с. 26-32), ТОВ «Мікроплан»(а.с. 20), ПП «Рубірон»(а.с. 37-40), а також перевіривши останні на відповідність вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що виписані контрагентами ДП «КРМЗ»податкові накладені оформлені належним чином.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Приписи пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ визначають, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

При цьому суд першої інстанції вірно наголосив на тому, що Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, не було доведено факту анулювання свідоцтв про реєстрацію платниками податку на додану вартість ТОВ «Юніон», ТОВ «Вектор плюс», ТОВ «Технокомплект», ТОВ «Флавіо», ПП «Промінвестбуд», ВАТ «Торговий дім «Азарія», ТОВ «Мікро план», ПП «Рубірон»на момент виписки останніми Позивачу податкових накладних.

Таким чином, враховуючи, що єдиною законною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість є підтвердження останнього належним чином оформленими податковими накладеними, виписаними уповноваженими на те суб'єктами господарювання -платниками ПДВ, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про правомірність включення Позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплаченої на підставі виписаних контрагентами ДП «КРМЗ»податкових накладних.

Крім того, судова колегія критично оцінює позицію Апелянта щодо того, що встановлення факту недобросовісності контрагентів суб'єкта господарювання як платників податку є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ДП «КРМЗ», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість викладеної в апеляційній скарзі Відповідача позиції та вважає за необхідне залишити останню без задоволення.

Крім того, щодо можливості розгляду Господарським судом м. Києва зазначеного спору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення»КАС України останній набирає чинності з 01 вересня 2005 року.

Пунктом 6 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення»КАС України визначено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Після початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих господарських судів у справах, що підсудні окружному адміністративному суду, передаються цими судами до окружного адміністративного суду, якщо провадження у справі ще не відкрито.

Адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними господарськими судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами відповідно до абзацу першого цього пункту.

За таких обставин, враховуючи що провадження у даній справі було відкрито 26 липня 2004 року, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про дотримання Господарським судом м. Києва правил підвідомчості спорів.

Колегією суддів також враховується, що наказом Державного концерну «Укроборонпром»від 30 липня 2012 року №602 було змінено найменування державного підприємства «Київський ремонтно-механічний завод»на державне підприємство «Київський бронетанковий завод». При цьому, відповідно до п. 1 Статуту державного підприємства «Київський бронетанковий завод»в редакції від 14 серпня 2012 року останнє є державним комерційним підприємством, створеним на державному майні і є правонаступником всіх майнових і немайнових прав та обов'язків державного підприємства «Київський ремонтно-механічний завод».

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 12 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Київський ремонтно-механічний завод»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.