Ухвала суду № 26133668, 11.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/704/12 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного виробничо-торгівельного підприємства «Джі-Ен-Ел»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року ПВТП «Джі-Ен-Ел»звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Чернігові, з урахуванням зміни позовних вимог, про визнання повністю протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005832320 від 07.12.2011 року; визнання повністю протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005842320 від 07.12.2011 року; визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005852320 від 07.12.2011 року в частині донарахування грошового зобов'язання в сумі 22 582 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові № 0005832320 від 07.12.2011 року; № 0005842320 від 07.12.2011 року; № 0005852320 від 07.12.2011 року в частині донарахування грошового зобов'язання в сумі 22 582 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. При цьому вважає, що при винесенні оскаржуваної постанову судом допущено порушення норм матеріального права.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ДПІ у м. Чернігові в листопаді 2011 року проведено документальну планову виїзну перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року.

Перевіркою виявлено порушення п. 1.32. ст. 1; п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств". Також, встановлено п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, тобто заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість всього на суму 8844 грн.

Зазначені порушення зафіксовано в акті від 22.11.2011 року № 3432/23/14224080, складеному за результатами перевірки.

На підставі акту перевірки Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07.12.2011 року № 0005832320, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 8844 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 1 грн.; податкове повідомлення-рішення від 07.12.2011 року № 0005842320, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 9222 грн. за червень 2011 року та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн.; та податкове повідомлення-рішення від 07.12.2011 року № 0005852320, яким Позивачу було донараховано податок на прибуток підприємств в розмірі 130269 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 26923 грн.

ПВТП «Джі-Ен-Ел»вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені до ДПА в Чернігівській області. Проте, остання своїм рішенням від 16.01.2012 року за № 74/10/25-020 скаргу платника податків залишила без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу є незаконними.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, 29.12.2010 року між Позивачем та СТОВ „Славутич" було укладено договір № 29/12/10 поставки, відповідно до предмету якого СТОВ „Славутич" зобов'язалося поставити горох 2-го класу в кількості 600 тонн, а Позивач зобов'язався прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму, а саме 1666,67 грн. без ПДВ за одну тону гороху 2-го класу.

Пунктом 4.1 та п. 4.2 вказаного договору сторони встановили, що товар перевозиться транспортними засобами Позивача, а СТОВ „Славутич" зобов'язане забезпечити своїми силами завантаження товару в транспортний засіб Позивача.

09.03.2011 року між позивачем та ПП „Інвестюгагротранс" було укладено договір на виконання робіт 100301 відповідно до умов якого (п.1.1 договору) Позивач замовив, а ПП „Інвестюгагротранс" зобов'язалося виконати роботи по перевезенню гороху продовольчого.

Відповідно до ч. 2 ст. 902 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

П. 2.1.1 договору на виконання робіт 100301 від 09.03.2011 року сторони встановили, що ПП „Інвестюгагротранс" зобов'язаний виконати п. 1 даного Договору самостійно, а в разі неможливості - з залученням третіх осіб та у відповідності до умов даного Договору. Таким чином, ПП „Інвестюгагротранс" 01.03.2011 року було укладено ряд договорів на перевезення вантажу з фізичними особами підприємцями.

При цьому, сторонами не заперечується та обставина, що саме зазначеними фізичними особами-підприємцями було здійснено перевезення гороху Позивачу від постачальника СТОВ „Славутич".

Як вірно встановлено судом першої інстанції, акт на виконання транспортних послуг № 121 до договору на виконання робіт 100301 від 09.03.2011 року був підписаний значно раніше фактичного завершення транспортних перевезень гороху від СТОВ „Славутич" Позивачу, відповідно до товарно-транспортних накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Проте, наявність або відсутність окремих документів або помилки в їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо інші дані свідчать про фактичний рух активів, зміни у власному капіталі або зобов'язаннях платника податків.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, про те, що під час проведення перевірки, Відповідачем неправомірно не було взято до уваги тієї обставини, що в тому ж податковому періоді (березень 2011 року) у Позивача одночасно виникло й право на віднесення витрат сплачених ПП „Інвестюгагротранс" до складу валових витрат та сплаченого останньому в ціні товару податку на додану вартість до податкового кредиту за фактом сплати, оскільки згідно платіжного доручення № 136 від 31.03.2011 року Позивачем було проведено оплату на користь ПП „Інвестюгагротранс" за надані послуги з перевезення гороху, після фактичного закінчення поставки такого товару.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку Позивач не здійснював порушення будь-яких приписів ПК України та не може нести відповідальність за порушення допущені його контрагентами.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 14.1.191 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, яка була виписана ПП „Інвестюгагротранс" та надана Позивачу. Вказана податкова накладна за № 52 від 09.03.2011 року оформлена належним чином, будь-яких заперечень у Відповідача щодо правильності оформлення вказаної податкової накладної немає.

Крім того, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Таким чином, суд вірно зазначив, що податкова накладна за № 52 від 09.03.2011 року в якій сума податку на додану вартість складає 18065,90 грн., на момент її виписування та надання Позивачу (березень 2011 року) не підлягала обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові -залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного виробничо-торгівельного підприємства «Джі-Ен-Ел»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.