Рішення № 26132221, 20.09.2012, Печерський районний суд міста Києва

Справа № 2-2572/12

Категорія 24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - І.В. Кирилюк ,

при секретарі - Кондратенко О. С., Гурніку А.І.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства страхова компанія «Кремінь» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до суду з вказаним позовом до Закритого акціонерного товариства страхова компанія «Кремінь» (далі - відповідач, ЗАТ СК «Кремінь»), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 363 498,60 грн. інфляційних втрат, 57 916,75 грн. - три проценти річних, 12 454,20 грн. пені, 20 000,00 грн. моральної шкоди, а всього 453 869,55 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 17.11.2010 року Апеляційним судом м. Києва прийнято рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ СК «Кремінь», яким стягнуто з останнього на користь позивача страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту серія 04 № 1062 в розмірі 377 425,61 грн., у виплаті якого ЗАТ СК «Кремінь» безпідставно відмовила 02.02.2006 року. Вказані кошти позивач одержав 17.03.2011 року. У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання по сплаті страхового відшкодування позивач просить стягнути з відповідача за весь період прострочення суму трьох процентів річних в розмірі 57 916,75 грн. та інфляційні втрати в розмірі 363 498,60 грн., відповідно до ст.. 625 ЦК України, а також пеню в розмірі 12 454,20 грн., відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту серія 04 № 1062.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15.06.2011 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.10.2011 року, в позові відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.11.2011 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Постановою судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06.06.2012 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.11.2011 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.07.2012 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 15.06.2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13.10.2011 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені, суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.08.2012 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства страхова компанія «Кремінь» про стягнення заборгованості, та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги позовної заяви з урахуванням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.07.2012 року та просив стягнути з відповідача на користь позивача 363 498,60 грн. інфляційних втрат, 57 916,75 грн. - три проценти річних, 12 454,20 грн. пені, а всього 433 869,55 грн., а також судові витрати.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи в порядку ст. 74 ЦПК України повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

За таких обставин, суд визнав можливим провести розгляд справи у відсутність представника відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 23.09.2004 року між ЗАТ СК «Кремінь» (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту серія 04 № 1062, згідно умов якого майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем «Мерседес», державний номер НОМЕР_2, були застраховані у відповідача.

09.09.2005 року стався страховий випадок, однак, 02.02.2006 року ЗАТ СК «Кремінь» відмовила у виплаті страхового відшкодування.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17.11.2010 року позов ОСОБА_2 до ЗАТ СК «Кремінь» задоволено повністю: стягнуто з ЗАТ СК «Кремінь» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 377 425,61 грн. на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту серія 04 № 1062.

Вказане судове рішення виконано ЗАТ СК «Кремінь» 16.03.2011 року, що підтверджується листом Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку від 16.03.2011 року (а. с. 41), а ОСОБА_2 одержав вказані грошові кошти 17.03.2011 року, про що свідчить виписка по рахунку (а. с. 54).

У зв'язку із простроченням сплати страхового відшкодування позивач просить стягнути пеню в розмірі 12 454,20 грн. за період з 22.04.2010 року по 17.03.2011 року.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, ЗАТ СК «Кремінь» зобов'язано було сплатити страхове відшкодування ОСОБА_2 02.02.2006 року, проте, виплатило лише 16.03.2011 року, тобто відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст.. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п. 6.5 договору добровільного страхування наземного транспорту серія 04 № 1062, при порушенні строків виплати страхового відшкодування Страховик сплачує Страхувальнику пеню в розмірі 0,01 % від суми невиплаченого страхового відшкодування за кожну прострочену добу, але не більше 10% суми страхового відшкодування.

При цьому суд звертає увагу, що з аналізу наведених норм слідує, що пеня нараховується з першого дня прострочення виконання зобов'язання по день виконання зобов'язання в повному обсязі.

За таких обставин, відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві пеню за весь період прострочення виплати страхового відшкодування, тобто з 02.02.2006 року по 17.03.2011 року.

Відповідач у письмових запереченнях (а. с. 67-68) просить застосувати строк позовної давності до вимог по пені.

Так, як визначено у ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як визначено у ч. 1 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже, враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності, позивач має право на стягнення пені виключно за останній рік перед зверненням з позовом до суду, тобто з 22.4.2010 року по 17.03.2011 року, що і просить ОСОБА_2

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд повністю з ним погоджується та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ЗАТ СК «Кремінь» пені в розмірі 12 454,20 грн. за період з 22.04.2010 року по 17.03.2011 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач також нарахував інфляційні втрати в розмірі 363 498,60 грн. та три проценти річних в розмірі 57 916,75 грн. за період з 02.02.2006 року по 17.03.2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як визначено у ч. 1 та ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно п. 2 ч.1 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Отже, оскільки зобов'язання ЗАТ СК «Кремінь» перед ОСОБА_2 за договором добровільного страхування наземного транспорту серія 04 № 1062 є грошовим зобов'язанням, відтак, за прострочення виконання такого зобов'язання, а саме, щодо виплати страхового відшкодування, відповідач зобов'язаний сплатити три проценти річних та інфляційні втирати.

Крім того, у ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», визначено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф).

Отже, крім цивільно-правового договору, грошове зобов'язання виникає і на інших підставах, передбачених цивільним законодавством, до якого відноситься положення ст. 625 ЦК України.

За таких обставин, позовні вимоги щодо сплати трьох процентів річних та інфляційних втрат за період прострочення виконання грошового зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту серія 04 № 1062 з 02.02.2006 року по 17.03.2011 року є обґрунтованими.

При цьому, суд звертає увагу, що ЗАТ СК «Кремінь» у письмових запереченнях (а. с. 67-68) просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому суд звертає увагу, що три проценти річних та інфляційні втрати нараховуються з першого дня прострочення виконання зобов'язання по день виконання зобов'язання в повному обсязі.

За таких обставин, застосовуючи строк позовної давності три роки, позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню за період з 17.03.2009 року по 17.03.2012 року.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими, однак, зважаючи на застосування строку позовної давності, заявленого відповідачем, підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення з ЗАТ СК «Кремінь» пені в розмірі 12 454,20 грн., трьох процентів річних в розмірі 33 968,31 грн., інфляційних втрат в розмірі 225 360,84 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 79 ЦПК України у редакції, що діяла станом на день звернення з позовом, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Оскільки суд задовольняє позов частково, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 140,08 грн. у відшкодування судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 256, 258, 267, 509, 526, 530, 546, 549, 550, 551, 625, 629, 979 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 61, 79, 88, 212-215, 223, 338, Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства страхова компанія «Кремінь» про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з Закритого акціонерного товариства страхова компанія «Кремінь» (ідентифікаційний код 24559002) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 12 454 грн. 20 коп., три проценти річних за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 33 968 грн. 31 коп., інфляційні втрати в розмірі 225 360 грн. 84 коп.

В задоволені іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства страхова компанія «Кремінь» на користь ОСОБА_2 1 140 грн. 08 коп. у відшкодування судових витрат.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.В. Кирилюк