Постанова № 26127926, 17.09.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2012 р. Справа № 5023/2040/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Процюк О.В. за довіреністю №10-12 від 02.07.2012 р.,

відповідача - Прокопченко К.А. за довіреністю б/н від 20.08.2012 р., Ступка Н.В. за довіреністю б/н від 30.08.2012 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Люкс Трейд Універсал" (вх. № 2500Х/3-12 від 03.08.12) на рішення господарського суду Харківської області від 18.07.12 р. у справі № 5023/2040/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково агрохім Україна", м. Київ

до Приватного підприємства "Люкс Трейд Універсал", смт. Нова Водолага Харківської області

про стягнення 935 224,48 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Щьолково агрохім Україна" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом (з врахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 21.06.2012, вх. №7909 та від 27.06.2012 р., вх. №8445, прийнятих судом до розгляду), про стягнення з Приватного підприємства "Люкс Трейд Універсал" 961213,04 грн. суми грошових коштів, з яких 700440,13 грн. неоплаченої суми вартості поставленого товару, 7183,18 грн. інфляційних, 102789,32 грн. пені, 110800,41 грн. 24% річних, а також 40000,00 грн. прямих збитків (реальних витрат на оплату правової допомоги (юридичних послуг), пов'язаних із забезпеченням отримання виконання умов угоди та стягнення суми боргу.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за дистриб'юторською угодою № 030228 від 22.02.2011 р., внаслідок чого виникла заборгованість та понесені збитки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.07.2012 р. (суддя Савченко А.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Люкс Трейд Універсал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково агрохім Україна" 670607,25 грн. боргу з оплати вартості товару, 98961,44 грн. пені, 15391,37 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 29832,88 грн. боргу, 3827,88 грн. пені, 110800,41 грн. 24% річних, 40000,00 грн. збитків в позові відмовлено. В частині стягнення 7183,18 грн. інфляційних позов залишено без розгляду.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2012 р. скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків місцевого господарського суду обставинам справи та діючому законодавству.

Зокрема, відповідач вважає, що дистриб'юторська угода №030228 від 28.02.2011 р. має ознаки недійсної з тих підстав, що Ступка О.В., будучи власником Приватного підприємства "Люкс Трейд Універсал", підписав в якості регіонального директора з боку ТОВ "Щьолково агрохім Україна" дистриб'юторську угоду № 030228, а з боку ПП "Люкс Трейд Універсал" угоду підписала виконавчий директор Шепель Л.Ю., яка діяла на підставі довіреності № 1 від 06.01.2011 р. Відповідач зазначає, що він звертався до місцевого господарського суду з клопотаннями про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи №5011-9/9025-2012 про визнання недійсною вказаної дистриб'юторської угоди, оскільки результати розгляду справи №5011-9/9025-2012 можуть вплинути на правову оцінку та розмір вимог "Щьолково агрохім Україна", але місцевим господарським судом у задоволенні його клопотань про зупинення провадження у даній справі було безпідставно відмовлено.

Стосовно висновку суду щодо зміни умов дистриб'юторської угоди № 030228 позивачем заявник скарги повідомляє, що угодою та специфікаціями до неї фактично прописано два різні механізми поставки товару: по - перше, всі істотні умови угоди передбачені умовами договору, а по - друге, сторонами підписано 25 специфікацій, що є додатками до угоди, в яких визначено кількість, ціну, асортимент товару та графіки оплати дистриб'ютором кожної партії отриманого товару. Загальним для виконання поставок по всіх специфікаціях є термінова та неузгоджена по строках поставка товару, яка не прив'язана до факту наявності попередньої оплати або виконана до отримання коштів авансового платежу на поточний рахунок продавця відповідно до умов специфікацій.

Відповідач також зазначає, що строки поставки товару за цими специфікаціями продавцем (позивачем) жодного разу не виконувались.

На думку відповідача, фактично всі поставки не можуть вважатися такими, що відповідають умовам специфікацій до угоди, так як товар поставлено без отримання продавцем попередньої оплати, зазначеної у специфікаціях.

Також відповідач вказує на те, що в порушення п. 2.5, п.3.2.3., п.5.1 угоди заявки покупця №75, 76, 101, 132, 168, 69, 184, 185, 189, 211, 220, 221, 224, 231, 240, 242, 246, 254, 266, 279, 280, 289, які стали підставою для відвантаження (поставки) товару, та на які посилається у видаткових накладних позивач, покупцем (відповідачем) продавцю не надавались, отже, на його думку, зазначені поставки знаходяться поза межами дистриб'юторської угоди №030228 від 28.02.2011 р.

Заявник скарги зазначає, що судом встановлено та визнано факт поставок товару без дотримання узгоджених строків таких поставок, до отримання часткової передоплати відповідно до умов договору та/або специфікацій до нього, тобто дострокові поставки, але дистриб'юторською угодою № 030228 та специфікаціями до неї не передбачено умов та строків оплати за достроковими поставками, отже, обов'язок оплатити товар до моменту пред'явлення вимоги у покупця існує, але строк виконання цього обов'язку до пред'явлення вимоги про оплату угодою не передбачений, таким чином, до моменту пред'явлення вимоги покупець умов договору не порушив, бо момент оплати товару не визначений.

Відповідач вважає, що обидві сторони не виконали умови специфікацій: відповідач - щодо своєчасної передоплати товару, а позивач - щодо поставки товару у межах строків, обумовлених угодою та специфікаціями до неї, тобто протягом 5-ти робочих днів з дня поступлення попередньої оплати на рахунок продавця. При цьому поставки мали місце, а, відповідно, мають застосовуватися положення ст. 530 ЦК України.

Таким чином, відповідач вважає, що судом зроблено невірний висновок щодо того, що зміни умов договору мали місце тільки в частині розрахунків, а саме в строках виконання зобов'язання в частині авансової оплати. На його думку, мала місце дострокова поставка, строк оплати за отриманий товар ще не настав, а тому підстави для застосування положень ст.534 ЦК України відсутні.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Люкс Трейд Універсал" прийнято до провадження, призначено до розгляду на 30.08.2012 р.

Позивач 21.08.2012 р. надав відзив на апеляційну скаргу (вх. №6713), в якому вважає апеляційну скаргу такою, що не грунтується на належних доказах, нормах матеріального та процесуального права, тому просить залишити її без задоволення.

Так, позивач зазначає, що оскільки нормами частини 2 ст. 243 (Комерційне представництво) ЦК України визначено, що комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою сторін та в інших випадках, встановлених законом, то, в даному випадку, при укладенні і підписанні вказаної угоди між сторонами у справі, Ступка О.В. як власник і директор ПП "Люкс Трейд Універсал" уповноважив у комерційних цілях Шепель Л.Ю. як виконавчого директора ПП "Люкс Трейд Універсал" укласти вищевказану угоду з ТОВ "Щьолково агрохім Україна", від імені якого діяв на підставі відповідної довіреності сам громадянин Ступка О.В. як комерційний представник ТОВ "Щьолково агрохім Україна".

Також позивач вважає, що твердження відповідача щодо наявності позадоговірних відносин з поставки товару не ґрунтуються на відповідних та належних доказах, тому позиція відповідача з питання визнання розмірів суми залишку неоплаченої вартості товару та права на розподіл та зарахування позивачем сум грошових коштів в порядку норм ст. 534 ЦК України безпідставна.

Враховуючи відсутність у змісті дистриб'юторської угоди №030228 від 28.02.2011 р. будь-яких домовленостей щодо порядку зарахування грошових коштів у випадку недостатньості їхнього розміру для погашення всіх грошових зобов'язань, що виникли на піставі вищевказаної угоди, позивач вважає, що у ТОВ "Щьолково агрохім Україна" є право для застосування норм ст. 534 Цивільного кодексу України для всіх випадків отримання коштів від ПП "Люкс Трейд Універсал" у розмірі, недостатньому для погашення грошових зобов'язань, що існують на підставі дистриб'юторської угоди № 030228 від 28.02.2011 р.

В судовому засіданні 30.08.2012 р. відповідач надав уточнення до апеляційної скарги, в яких вважає, що сума основного боргу повинна бути зменшена та становити 615329,04 грн. Також він вважає невірним розрахунок пені, наданий позивачем, тому просить суд стягнути з нього на користь позивача зазначену суму основного боргу, в задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 98961,44 грн. відмовити, в іншій частині рішення залишити без змін.

До того ж, відповідач просить суд врахувати його скрутне матеріальне становище і надати відстрочку виконання рішення суду строком на 6 місяців та в обґрунтування клопотання представив докази, які, на його думку, свідчать про неможливість виконання рішення суду на даний час.

В судовому засіданні 30.08.2012 р. в зв'язку з необхідністю надання додаткових пояснень та доказів у розгляді справи оголошено перерву до 11.09.2012 р.

03.09.2012 р. відповідач надіслав письмові пояснення (вх. №6941), в яких, зокрема, зазначає, що визнає наявність основного боргу перед позивачем в розмірі 615329,04 грн. (645161,92 грн. - 29832,88 грн. (сума авансу, у стягненні якої було відмовлено судом першої інстанції). Також відповідач знову просить апеляційний суд надати відстрочку виконання рішення.

07.09.2012 р. позивач надіслав доповнення до відзиву на апеляційну скаргу та до уточнення до неї (вх. №7049), в яких вважає, що апеляційна скарга ПП "Люкс Трейд Універсал" необґрунтована з правової точки зору, не підтверджується належними доказами та вчинена з порушенням норм чинного законодавства.

В судове засідання 11.09.2012 р. з'явились представники сторін та надали пояснення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, доповнення до неї, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 28.02.2011 р. між сторонами було укладено дистриб'юторську угоду № 030228, відповідно до умов якої позивач (продавець) призначив відповідача не ексклюзивним дистриб'ютером по розповсюдженню на території України агрохімічної продукції, а саме засобів захисту рослин, що пропонуються російською компанією "Щьолково агрохім" через ТОВ "Щьолково агрохім Україна" на ринку України.

Пунктами 2.4 та 2.5 договору визначено, що загальна планова кількість, асортимент і ціна кожної позиції товару встановлюється сторонами в додатку до цієї угоди, а конкретна кількість відвантаженої партії товару, строк та базис поставки фіксуються в рахунках-фактурах, товаро-транспортних і складських накладних, які виписуються продавцем при здійсненні відвантаження (поставки) товару за заявками дистриб'ютора.

У відповідності до п.4.4 договору, якщо інше не зазначено в додатках до угоди, сторони домовились, що покупець ( відповідач) зобов'язується здійснити попередню оплату за кожну партію товару у розмірі не менше 30% від вартості товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок продавця до відвантаження товару.

Оплата решти вартості товару у відповідності до п.4.5 угоди здійснюється на умовах товарного кредиту, порядок надання якого визначається цією угодою, а також відповідними додатками до неї.

В межах договору сторонами підписано та скріплено печатками підприємств 25 специфікацій (замовлень), що є додатками до дистриб'юторської угоди, в яких визначено кількість, ціну, асортимент товару та графіки оплати дистриб'ютером кожної партії отриманого товару (а.с.80-103 т.1) .

Кожною специфікацією встановлено розмір авансового платежу, строк його оплати та суми відстрочених платежів за отриманий товар з зазначенням дати їх оплати.

Крім того, умовами кожної специфікації визначено строк поставки товару протягом 5-ти робочих днів з дня поступлення попередньої оплати на рахунок продавця.

Місцевим господарським судом було встановлено, що позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі - передав відповідачеві товар на загальну суму 1721169,60 грн., факт виконання позивачем умов вищезазначеної угоди підтверджується наявними у матеріалах справи копіями специфікацій ( замовлень), видаткових накладних та довіреностей на отримання товару (а.с. 107 -153 т.1).

Кожна видаткова накладна містить посилання на угоду № 030228 від 28.02.2011 р., крім того, платіжні доручення свідчать про сплату відповідачем грошових коштів за спірною угодою та специфікаціями, номери яких також зазначені в призначенні платежу (а.с.111-140 т. 3).

Судом першої інстанції також було встановлено, що зідно з додатковою угодою № 1 та накладними на повернення товару №2 від 31.03.2011 р. і №3 від 01.06.2011 р. відповідачем було повернуто товар на загальну суму 444844,80 грн., отже, фактично позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 1209441,60 грн. (а.с. 104-106, а. с. 1).

Позивач в місцевому господарському суді заявляв, що відповідач не виконав своєчасно та належним чином взяті на себе зобов'язання за дистриб'юторською угодою, лише частково здійснив оплату за отриманий товар, внаслідок чого позивачем нараховано до стягнення з відповідача заборгованість з оплати вартості товару в сумі 700440,13 грн.

Відповідач, в свою чергу, посилався на те, що постачання товару здійснювалося не за специфікаціями, а за іншими замовленнями, які були оформлені поза межами договору. Також він стверджував, що позивачем при визначенні розміру боргу безпідставно застосовано норми ст.534 ЦК України, а саме розподіл та зарахування боргу у відповідності до вищевказаної статті.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ТОВ «Щьолково агрохім Україна»про стягнення з відповідача боргу з оплати вартості товару в розмірі 670607,25 грн.

Позивач, окрім суми основного боргу, також заявляв вимоги про стягнення з відповідача за прострочення платежів пені, передбаченої п.10.2 дистрибюторської угоди, в розмірі 102930,61 грн., 24% річних, передбачених п.10.5 угоди, в сумі 110800,41 грн. та інфляційних в сумі 7191,40 грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", але оскільки ним нараховано пеню на заборгованість з авансової оплати за специфікаціями, право на стягнення якої в судовому порядку не настало, суд в цій частині - частині стягнення пені в сумі 3827,88 грн. в позові відмовлено. В частині стягнення решти пені в сумі 98961,44 грн. вимогу задоволено.

В частині позову про стягнення 24% річних в сумі 110800,41 грн. місцевим господарським судом відмовлено, оскільки такий розмір відсотків, обумовлений угодою, не підтверджений документально.

Вимогу в частині стягнення інфляційних в сумі 7191,40 грн. позов залишено без розгляду на підставі ст.81 ч.5 ГПК України, оскільки, на думку суду першої інстанції, розрахунок, що є у матеріалах справи (а.с. 60-75 т.1) не є обґрунтованим - в ньому не зазначено період прострочення оплати відповідачем отриманого товару ( дати прострочення, кількість днів прострочення щодо кожного місяця, крім того, в розрахунку зазначені суми авансових оплат, які неможливо відокремити від загальної суми нарахованих інфляційних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Стосовно ознак недійсності дистриб'юторської угоди № 030228 від 28.02.2011 р. між ТОВ "Щьолково агрохім Україна" та ПП "Люкс Трейд Універсал" колегія суддів зазначає, що за змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Станом на час розгляду справи по суті спірна угода є дійсною.

Щодо стягнення грошових коштів колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Як вже було зазначено вище, рішенням господарського суду Харківської області від 18.07.2012 р. встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати товарів, поставлених за дистрибюторською угодою №030228 від 28.02.2011 р. та стягнуто з відповідача боргу з оплати вартості товару в розмірі 670607,25 грн.

Відповідач як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не заперечував факти поставки товару, однак зазначав, що мала місце дострокова поставка, строк оплати за отриманий товар не настав, тому немає підстав для застосування положень ст. 534 ЦК України, якою визначена черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями.

Колегією суддів в результаті перевірки матеріалів справи було встановлено, що в порушення умов договору без отримання авансового платежу, розмір та строк оплати якого було визначено специфікаціями, позивачем було передано відповідачеві товар без отримання часткової попередньої оплати за нього, чим було фактично змінено умови договору в частині розрахунків, а саме строки виконання зобов'язання в частині авансової оплати.

Умовами договору була передбачена передача товару покупцеві лише після проведення часткової оплати узгодженої партії товару, але фактично товар був переданий без отримання позивачем часткової попередньої оплати, строку виконання зобов'язання в частині авансової попередньої оплати не було встановлено.

За розрахунками позивача, за кожною специфікацією за період з 01.01.2011 р. по 21.06.2012 р. мала місце заборгованість відповідача з авансової оплати за специфікацією № 5 на суму 19051,20 грн., специфікацією № 7 на суму 4032 грн., специфікацією №10 на суму 5136,88 грн. та специфікацією №11 на суму 1612,80 грн., всього на суму 29832,88 грн.

Так як позивач не надав доказів на підтвердження направлення на адресу відповідача вимоги про оплату в порядку ст.530 ЦК України на цю суму, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності у позивача права вимагати стягнення цієї суми боргу в судовому порядку, оскільки це право не є порушеним.

Відповідач в уточненнях до апеляційної скарги зазначив про те, що сума основного боргу підлягає зменшенню з 670607,25 грн. до 615329,04 грн. Разом з тим, документальних доказів на підтвердження вказаного розміру та його розрахунку не надав.

Оскільки відповідачем були порушені умови угоди стосовно розміру відстроченого платежу та дати його оплати, встановленого у кожній специфікації, а доказів на підтвердження належної та своєчасної оплати отриманої продукції за кожною специфікацією він суду першої інстанції не надав, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 670607,25 грн.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо того, що позивачем при визначенні розміру боргу правомірно застосовано норми ст.534 ЦК України стосовно його розподілу та зарахування, оскільки в дистриб'ютерській угоді відсутні будь-які домовленості щодо порядку зарахування грошових коштів у випадку недостатності їхнього розміру з метою погашення зобов'язань, а відповідне право на розподіл та зарахування надане позивачеві саме зазначеною статтею ЦК України. За таких обставин, позивач мав право зараховувати отримані за угодою кошти на погашення боргу на власний розсуд, в тому числі на погашення боргу з авансової оплати, пені та відсотків, визначених договором.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Пункт 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 10.2 дистриб'юторської угоди передбачено, що в разі прострочення платежів за даною угодою дистриб'ютор сплачує на користь продавця пеню у розмірі 0,3% від простроченої суми оплати по угоді за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Місцевий господарський суд в рішенні зазначив про обгрунтованість розрахунку пені, наданого позивачем та його відповідність вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Разом з тим, оскільки позивачем нараховано пеню і на заборгованість з авансової оплати за специфікаціями, право на стягнення якої в судовому порядку не настало, суд першої інстанції відмовив в стягненні частини пені в сумі 3827,88 грн. В частині стягнення решти пені в сумі 98961,44 грн. позов визнано обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів не може погодитись з висновком місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача пені в сумі сумі 98961,44 грн. з наступних підстав.

Позивач при розрахунку пені застосував формулу розрахунку, яка не узгоджується з приписами чинного законодавства.

Так, як вбачається з наданого позивачем розрахунку (а. с. 25-53, т. 3), він здійснював нарахування пені на суму боргу з розрахунку 0,3% простроченої суми оплати за кожний день прострочення платежу , та у разі, якщо ця сума була меншою, ніж подвійна облікова ставка НБУ, помножена на відповідну суму боргу (без врахування кількості днів прострочення), позивачем до стягнення заявлялись нараховані 0,3% простроченої суми оплати по угоді за кожний день прострочення платежу.

У разі ж, якщо ця сума була більшою, ніж подвійна облікова ставка НБУ, позивачем до стягнення заявлялась сума пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

При цьому, в суді апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що такий розрахунок пені ним здійснений, виходячи з положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", в статті 3 якого зазначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону платники грошових коштів сплачують на користь держувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Тобто, позивач вважає, що при розрахунку пені згідно з умовами даного Закону розмір пені обчислюється від простроченого платежу, та така сума є сталою, і враховувати кількість днів прострочення шляхом поділу на 365 днів та множення на фактичну кількість днів прострочення немає підстав.

Колегія суддів не може погодитись з таким розрахунком пені, оскільки, як встановлено вище, пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не змінює порядок нарахування пені, а лише обмежує її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ.

Таким чином, позивачем застосована невірна методика нарахування пені (застосований інший принцип).

Оскільки позивачем при розрахунку пені була застосована невірна методика нарахування пені (застосований інший принцип), яка не узгоджується з нормами чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені недоведені, тому в цій частині позову в задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 7183,18 грн.: колегія суддів згодна з висновком місцевого господарського суду про необгрунтованість розрахунку інфляційних, оскільки в ньому відсутні періоди прострочення оплати відповідачем отриманого товару ( дати прострочення, кількість днів прострочення в кожному місяці), крім того, в розрахунок включені суми авансових оплат, які неможливо відокремити від загальної суми нарахованих інфляційних, та залишення позову в частині стягнення інфляційних в сумі 7183,18 грн. без розгляду на підставі ст.81 ч.5 ГПК України.

Згідно з п.10.5 угоди у разі допущення дистриб'ютером факту прострочення (або неналежного виконання) оплати вартості поставленого товару у терміни і сумах, визначених умовами цієї угоди та додатку (додатків) до неї, дистриб'ютор наділяє продавця правом зробити (здійснити) корекцію ціни товару на вартість імпортної складової, вимагати оплати скореговану на імпортну складову ціни товару з врахуванням індексу інфляції та відсотків, що будуть застосовуватися для такої простроченої оплати, починаючи з дня поставки відповідного товару.

Сума у гривні, що підлягає корекції і сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по угоді визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни імпорту в Україниі неоплаченої вчасно кількості товару, яка зафіксована в вантажній митній декларації про імпорт товару в Україну, на курс в іноземній валюті (доллар США до української гривні), що буде офіційно визначений і зафіксований НБУ на дату виставлення вимоги про оплату простороченого боргу та/або звернення з відповідним позовом до суду.

Розмір відсотків, що будуть нараховуватись, і підлягають оплаті з боку дистриб'ютора на користь продавця за взаємною домовленістю сторін цієї угоди визначається як вартість середньозваженого комерційного кредиту на умовах овердрафту поточного рахунку, що надається українськими банками, в яких відкриті поточні рахунки продавця, на дату поставки (відвантаження) товару.

Щоб визначити вартість кредиту на умовах овердрафт поточного банківського рахунку, продавець напередодні дати відвантаження товару дистриб'ютору письмово робить відповідний запи про умови, отримання і вартість такого кредиту до банків, де в нього відкриті поточні банківські рахунки в національній валюті України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення 24% річних, які нараховані на підставі п.10.5 дистриб'ютерської угоди № 030228 від 28.02.2011 р.

Разом з тим, зазначеним пунктом договору обумовлено порядок та умови визначення розміру відсотків, який має бути підтверджений документально, зокрема, довідками банків.

Оскільки позивачем до матеріалів справи не подано належних документів, які б підтверджували розмір цих відсотків, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 110800,41 грн. 24% річних.

В частині відмови в стягненні з відповідача на користь позивача збитків (витрат на оплату правової допомоги (юридичних послуг), пов'язаних із забезпеченням отримання виконання умов угоди та стягнення боргу) в сумі 40000,00 грн. колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, оскільки така вимога суперечить нормам статті 44 ГПК України, адже в даному випадку правова допомога надавалася не адвокатом чи адвокатським бюро, а юристом, тому ці витрати не мають обов'язкового характеру.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в цій частині рішення не оскаржується.

Заявник апеляційної скарги в уточненнях до скарги просить апеляційний суд надати відстрочку виконання рішення суду строком на 6 місяців.

Клопотання відповідача мотивоване скрутним матеріальним становищем підприємства, що унеможливлює негайне виконання ним рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2012 р., та наміром сплатити суму заборгованості позивачу.

Згідно зі ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/333 від 12.09.96 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Доказом існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про фінансові результати, тощо), достовірність якої підтверджена належними засобами.

В обгрунтування необхідності надання відстрочки виконання рішення відповідач надав довідку від 29.08.2012 р. про поточні рахунки ПП "Люкс Трейд Універсал", виписку по рахунку ПП "Люкс Трейд Універсал" у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 29.08.2012 р., виписку по рахунку ПП "Люкс Трейд Універсал" у ПАТ "Укрсоцбанк" від 28.08.2012 р. (а.с. 50-53, т. 5), з яких вбачається, що на поточних рахунках підприємства відсутні грошові кошти для належного виконання рішення суду.

Також відповідач надав засвічені копії договорів купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу з ДП "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" №010612 від 01.06.2012 р., з Приватним сільськогосподарським підприємством "Дружба" №250112 від 25.01.2012 р., зі СТОВ "Довжик" №240412 від 24.04.2012 р., з Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Рояківка" №120412 від 12.04.2012 р., з ТОВ "Руновщина" №060412 від 06.04.2012 р. згідно з умовами яких оплата товару проводиться в два етапи, при цьому, кінцева дата розрахунків по укладеним договорам в 2012 році - до 30.12.2012 р. та до 31.12.2012 р.(а.с. 53-57, т. 5).

Заявник зазначає, що оскільки основним видом діяльності ПП "Люкс Трейд Універсал" є оптова торгівля засобами захисту рослин, то воно працює виключно з підприємствами сільського господарства. Цей вид діяльності належить до сезонних робіт і галузей, відповідно до п. 3 Постанови КМУ від 28.03.1997 р. №278, яким затверджено Список сезонних робіт і сезонних галузей, що відображається на циклічності надходження коштів та, навпаки, здійснення витрат. Засоби захисту рослин надаються контрагентам з відстрочкою платежу до збору та реалізації врожаю. Однак, вирішальною датою розрахунків є отримання коштів сільськогосподарськими підприємствами за реалізовану продукцію, що може призвести до порушення строків розрахунків з ПП "Люкс Трейд Універсал", встановлених у договорах.

Зокрема, відповідач повідомляє, що основним контрагентом ПП "Люкс Трейд Універсал" є державне підприємств "Дослідне господарство «Гонтарівка»Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України", оплата коштів якого на користь ПП "Люкс Трейд Універсал" залежить виключно від наявності або відсутності державного фінансування.

Таким чином, в результаті аналізу наданих документів колегія суддів вважає, що відповідач до суду апеляційної інстанції представив докази обставин, які унеможливлюють виконання рішення суду у даній справі від 18.07.2012 р., крім того, відповідач має намір та бажання сплатити борг перед позивачем, а тому заява відповідача про відстрочку виконання рішення підлягає задоволенню.

При цьому колегія суддів зазначає, що передбачені законом обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки, є оціночними, тому, здійснивши оцінку фактичних обставин справи та наданих документальних доказів, дійшла висновку про часткове задоволення клопотання відповідача: надання відстрочки виконання рішення не на шість місяців, а на строк до 11.01.2013 р., оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач до 31.12.2012 р. повинен отримати грошові кошти в результаті виконання умов вищезазначених умов договорів купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу його контрагентами.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 670607,25 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача у зв'язку з наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, та скасування рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2012 р. у справі № 5023/2040/12 в частині задоволення позову про стягнення з відповідача 98961,64 грн. пені.

Враховуючи зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Люкс Трейд Універсал", смт. Нова Водолага Харківської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2012 р. у справі № 5023/2040/12 скасувати в частині стягнення 98961,64 грн. пені та 1979,24 грн. судового збору та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення задовольнити частково. Надати відповідачу відстрочку виконання рішення до 11 січня 2013 р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково агрохім Україна" (юридична адреса: пр. Науки, 119-Б, м. Київ, 03083, фактична адреса: вул. Голосіївська, 7, корпус 2, офіс 8/2, м. Київ, 03039, р/р 26008010044248 в АТ "Укрексімбанк" м. Києва, МФО 322313, код ЄДРПОУ 36285674) на користь Приватного підприємства "Люкс Трейд Універсал" (вул. 40-років Перемоги, 24/10, смт. Нова Водолага, Харківська область, 63200, р/р 26004206604 в ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" МФО 380805, код ЄДРПОУ 365288320201) 989,62 грн. витрат за подання апеляційної скарги.

Дорчити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 17.09.2012 р.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Гетьман Р.А.