Постанова № 26127912, 20.09.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2012 р.Справа № 5017/2114/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів С.В. Таран (на підставі розпорядження голови суду № 684 від 17.09.2012р.), В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання -Г.М. Альошиній,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача: Ю.О. Бец,

від третьої особи: Ю.Б. Слюсаренко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Одеської області від 14.08.2012р.

у справі № 5017/2114/2012

за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

до Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Одеського міського управління земельних ресурсів

про визнання недійсним договору на дольову участь у землекористування,

встановив:

Фізична особи -підприємець ОСОБА_2 звернулась з позовом до Одеської міської ради про визнання недійсним укладеного між сторонами договору №5567 на дольову участь у землекористуванні від 11.12.2008р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір не відповідає чинному законодавству через відсутність передбачених статтями 15, 16 Закону України «Про оренду землі» умови щодо кадастрового номеру земельної ділянки, а також акту приймання-передачі об'єкта оренди, відповідного рішення орендодавця про передачу об'єкта в оренду, що є підставою для визнання договору недійсним. Крім того, невідповідність спірного договору вимогам закону, на думку позивача, полягає у тому, що ФОП ОСОБА_2 як платник єдиного податку звільнена від сплати земельного податку.

Ухвалою суду від 19.07.2012р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Одеське міське управління земельних ресурсів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.08.2012р. у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що договір на дольову участь у землекористуванні, який не є договором оренди земельної ділянки, укладено з дотриманням вимог чинного на той час законодавства.

Не погодившись з рішенням суду, ФОП ОСОБА_2 звернулася із апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Скаржник зазначив, що є безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що спірний договір укладено з дотриманням вимог чинного на той час законодавства, оскільки Земельний кодекс України, Закон України «Про оренду землі», Закон України «Про плату за землю»не визначають можливості укладення такого виду договору, за яким міська рада визначає дольову участь у землекористуванні, а землекористувач здійснює оплату за користування визначеної частини земельної ділянки у вигляді орендної плати, але, при цьому, сам договір не є договором оренди земельної ділянки.

Заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

11.12.2008р. між Одеською міською радою в особі начальника Одеського міського управління земельних ресурсів (міською радою) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (землекористувачем) укладено договір №5567 на дольову участь у землекористуванні, відповідно до пункту 1.1. якого міська рада на підставі статті 12 Земельного кодексу України визначає дольову участь у землекористуванні, а землекористувач здійснює оплату за користування 13/100 частки земельної ділянки площею 886,55м2, що складає 115,25м2, за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до плану земельної ділянки, який додається (а.с.9-12).

Відповідно до пункту 1.2. договору доля у землекористуванні визначається відповідно до «Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за дольову участь у землекористуванні в м.Одесі», затвердженого рішенням Одеської міської ради №702-ХХІІІ від 29.02.2000р. терміном на 5 років для експлуатації та обслуговування приміщень магазину.

Пунктом 2.1. договору та протоколом узгодження від 10.11.2008р. (а.с.14) встановлено, що плата за долю у землекористуванні у вигляді орендної плати вноситься землекористувачем за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця, у розмірі 13 875,73грн. на рік.

Як зазначено вище, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, послався на те, що договір №5564 на дольову участь у землекористуванні від 11.12.2008р. є по суті договором оренди землі, який є недійсним через відсутність передбачених статтями 15, 16 Закону України «Про оренду землі»умови щодо кадастрового номеру земельної ділянки, а також акту приймання-передачі об'єкта оренди та відповідного рішення орендодавця про передачу об'єкта в оренду.

Однак такий висновок позивача є помилковим з огляду на наступне.

У зв'язку з необхідністю врегулювання правовідносин щодо користування земельною ділянкою для проведення підприємницької та інших видів діяльності, Одеською міською радою 09.12.1999р. прийнято рішення №439-ХХІІІ «Про удосконалення регулювання земельних відносин».

Рішенням Одеської міської ради №702-ХХІІІ від 29.02.2000р. затверджено нову редакцію додатку №1 до рішення Одеської міської ради від 09.12.1999р. № 439-ХХІІІ «Про удосконалення регулювання земельних відносин», а саме затверджено Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за дольову участь у землекористуванні в м.Одесі (а.с.60).

Як вбачається із наявної в матеріалах справи технічної документації по визначенню дольової участі фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 в землекористуванні за адресою: м.АДРЕСА_1, ОСОБА_2 звернулася 09.10.2008р. до Одеського міського управління земельних ресурсів із заявою про оформлення документів, що посвідчують право на дольову участь у землекористуванні приміщення, розташованого за адресою: м.АДРЕСА_1, що належить їй на підставі свідоцтва про право власності САС 191330 від 17.09.2008р. (а.с.18, 30). Після чого управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради було виписано доручення та технічне завдання на розробку технічної документації по визначенню дольової участі позивача у землекористуванні за вищевказаною адресою. Після виготовлення технічної документації, між позивачем та Одеською міською радою в особі Одеського міського управління земельних ресурсів був укладений 11.12.2008р. договір, який є предметом даного спору.

Відповідно до змісту Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за дольову участь у землекористуванні в м.Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради №702-ХХІІІ від 29.02.2000р., обов'язковою умовою для укладення договору на дольову участь у землекористуванні є наявність у землекористувача - суб'єкта підприємницької діяльності права власності або права користування приміщенням, що розташовано у будинку, розташованому на земельній ділянці. При цьому, в договорі не передбачено умови щодо кадастрового номеру земельної ділянки, а також необхідності складання акту приймання-передачі об'єкта оренди та відповідного рішення орендодавця про передачу об'єкта в оренду, а передбачено лише частка земельної ділянки відповідно до плану земельної ділянки, який є додатком до договору.

Отже, посилання скаржника на те, що в договорі не передбачено умови щодо кадастрового номеру земельної ділянки, а також необхідності складання акту приймання-передачі об'єкта оренди та відповідного рішення орендодавця про передачу об'єкта в оренду, а тому договір слід визнати недійсним, апеляційна інстанція відхиляє, оскільки наявність таких умов не є обов'язковою для даного договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Приписами статті 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. При цьому, згідно з приписами частини 3 статті 180 Господарського кодексу України сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Всі ці умови були узгоджені в договорі.

Крім того, ФОП ОСОБА_2, обґрунтовуючи позовні вимоги, послалась на невідповідність спірного договору вимогам закону, оскільки позивач, як платник єдиного податку, звільнена від сплати земельного податку.

Проте, плата, яка передбачена договором про дольову участь у землекористуванні, не є земельним податком. Відповідно до пункту 4.1 Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за дольову участь у землекористуванні в м.Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради №702-ХХІІІ від 29.02.2000р., розрахунок плати за долю в землекористуванні вбудованих, вбудовано-прибудованих приміщень здійснюється у розмірі земельного податку. Тобто, лише розмір плати за дольову участь у землекористуванні визначений у розмірі земельного податку, а сама плата не є земельним податком, так як стягується на підставі договору, а не Податкового кодексу України.

Також плата, яка передбачена договором про дольову участь у землекористуванні у вигляді орендної плати, не є по суті орендною платою у розумінні Закону України «Про оренду землі». Разом з тим, як зазначено вище, сторони є вільним у визначенні умов договору і визначення сторонами договору плати за долю у землекористуванні у вигляді орендної плати є їхнім правом.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, сторонами при укладенні спірного договору №5567 на дольову участь у землекористуванні від 11.12.2008р. додержані загальні вимоги, які є необхідним для чинності правочину, у зв'язку з чим підстави для визнання цього договору недійсним згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України відсутні.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 14.08.2012р. у справі №5017/2114/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 24.09.2012р.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя В.Б. Туренко