Постанова № 26127586, 04.09.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2012 № 26/045-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Горголь І.С.

за участю представників:

від позивача - Шпирь В.М.

від відповідача 1 - Долбілкін Д.Є.

від відповідача 2 - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2012 року (суддя Лилака Т.Д.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс»

до 1) Приватного підприємства «Надія - 2000»

2) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»

про стягнення 50 429,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Фенікс» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Надія - 2000» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» про стягнення в порядку регресу 50 429,32 грн. страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.07.2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс» 24 990,00 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу, 795,53 грн. судового збору. Стягнуто з Приватного підприємства «Надія-2000» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс» 25 059,32 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу, 797,75 грн. судового збору.

На підставі даного рішення повернуто Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Фенікс» з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 31,50 грн., що перерахований платіжним дорученням № 225 від 09.04.2012 року. Оригінал платіжного доручення № 225 від 09.04.2012 року залишено в матеріалах справи господарського суду Київської області № 26/045-12. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Каштан» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2012 року в частині стягнення 24 990,00 грн., відмовити в позовних вимогах позивача в частині стягнення з відповідача 2 24 990,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.09.2012 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 року здійснено заміну у складі колегії суддів та передано справу № 26/045-12 для подальшого апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Шапрана В.В., суддів: Буравльов С.І., Пономаренко Є.Ю.

У судове засідання 04.09.2012 року з'явилися представники позивача та відповідача - 1.

Представник відповідача - 2 у призначене судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що представники відповідача - 2 були повідомлені про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача - 2.

За змістом ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача - 1 встановив наступне.

Як вбачається з довідки УДАІ 03 жовтня 2010 року об 11 годині 35 хвилин на автодорозі Т-10-27 Київське півкільце (Київська область) 3 км. 450 м. прив'язка до траси м. Вишневе, вул. Чорновола, 54 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак АА 5022 ІВ, під керуванням Ступак Катерини Василівни та автомобіля «TURBO DAILY» державний номерний знак АІ 3527 ВА, під керуванням Гудзенко Валерія Максимовича.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.10.2010 року, Гудзенка Валерія Максимовича було визнано винним у порушенні вимог Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак АА 5022 ІВ застрахований Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Фенікс» на підставі договору страхування автотранспортних засобів № 060/09-Т (а.с. 36).

Згідно ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до Звіту № 705 від 14.10.2010 року про визначення вартості відновлювального ремонту без врахування та з урахуванням фізичного зносу автомобіля «Hyundai Santa Fe», реєстраційний номер АА 5022 ІВ, 2008 р.в., що належить Ступак К.В. в результаті пошкодження його при ДТП станом на 14 жовтня 2010 року складає 50 049,32 грн. (а.с. 19-27).

Факт ДТП був визнаний позивачем страховим випадком, що підтверджується страховим актом № 03/10-2010 від 28.10.2010 року, відповідно до якого сплата страхового відшкодування страхувальнику підлягала у сумі 50 049,32 грн.

28.10.2010 року страхувальником подано заяву про виплату страхового відшкодування.

У зв'язку з настанням страхового випадку, на виконання договору страхування, на підставі заяви страхувальника та страхового акту позивач сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування, що підтверджується платіжними дорученнями № 727 від 29.10.2010 року на суму 25 000,00 грн. та № 734 від 02.11.2010 року.

Згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9096529 транспортний засіб «TURBO DAILY», державний номерний знак АІ 3527 ВА, забезпечений Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Каштан».

Позивач з метою досудового врегулювання даного спору листами від 13.03.2012 року №№ 44,45, звернувся до відповідачів з проханням в добровільному порядку виплатити страхове відшкодування у розмірі 24 990,00 грн. (а.с. 42-45).

Вказані листи були отримані відповідачами, про що свідчать повідомлення про вручення, поте, останніми коштів не сплачено.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 50 049,32 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача, який сплатив страхову виплату за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідач - 2 є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем, оскільки відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу відповідач - 2 взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані позивачу збитки є відповідач - 2 як страховик відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та винна особа відповідно до положень ст. 1187 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»).

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним відповідачем - 2 зі своїм страхувальником, ліміт відповідальності по майну - 25 500,00 грн., розмір франшизи становить 510,00 грн.

Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування.

Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача - 2, останній, відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинен відшкодувати їх у межах встановлених лімітів.

З урахуванням наведеного відповідач-2 відповідно до встановлених полісом лімітів відповідальності зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП, розмір якої за вирахуванням встановленої франшизи становить 24 990,00 грн.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, на відповідача-1 покладається обов'язок відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням з боку ПрАТ «Страхова компанія «Каштан» у розмірі 25 059,32 грн.

За змістом ст.ст. 32,33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачами, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано доказів сплати позивачу матеріальної шкоди у розмірі 50 049,32 грн.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів в порядку регресу матеріальної шкоди є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 50 049,32 грн.

Разом з тим, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача - 1 250,00 грн. (витрати на оплату експертизи) та 130,00 грн. (витрати на оплату послуг за отримання довідки ДАІ) задоволенню не підлягають, оскільки Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з проведенням експертизи та отриманням довідки ДАІ.

Твердження апелянта стосовно того, що він не є належним відповідачем по справі оскільки, його не було повідомлено про ДТП за участю застрахованого автомобіля та посилався на статтю 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому у відповідача відсутній обов'язок перед позивачем щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки у вказаних нормах права вказаний обов'язок учасника ДТП повідомляти страховика про страховий випадок.

Тоді як, предметом даного спору є стягнення шкоди в порядку регресу страхової компанії, яка застрахувала автомобіль потерпілої особи до страхової компанії, яка застрахувала відповідальність винуватої в ДТП особи.

Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київського області від 05.07.2012 року у справі № 26/045-12 не підлягає скасуванню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Каштан» при поданні апеляційної скарги згідно платіжного доручення № 1946 від 18.07.2012 року сплачено судовий збір у розмірі 826,50 грн.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року , в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до підпунктів 1,2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року, що набрав чинності 01.11.2011 року, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2012 року складає 1073 грн.

Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач 2 оскаржує рішення місцевого господарського суду, предмет позову якого є вимоги майнового характеру - стягнення 50 429,32 грн.

З наведеного вище, вбачається, що апелянт мав сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 804,75 грн.

Проте, відповідачем - 2, як вбачається з платіжного доручення № 1946 від 18.07.2012 року сплачено судовий збір у розмірі 826,50 грн., тобто у більшому розмірі ніж передбачено законом.

Пункт 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, зайво сплачений відповідачем - 2 судовий збір в сумі 21,25 грн. підлягає поверненню відповідачу - 2.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2012 року - без змін.

Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Каштан» (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, буд. 12, код 32071894) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 21,25 грн. (двадцять одна гривня 25 коп.), що перерахований платіжним дорученням № 1946 від 18.07.2012 року. Оригінал платіжного доручення № 1946 від 18.07.2012 року залишити в матеріалах справи № 26/045-12.

Матеріали справи № 26/045-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Буравльов С.І.

Пономаренко Є.Ю.