Ухвала суду № 26126083, 12.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/4353/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Островича С.Е., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року

у справі № 2а/0570/14193/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донкокс»

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька

про скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донкокс»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька (далі -відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 березня 2011 року №0000792340 та №0000782340 у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2011 року №0000792340, винесене ДПІ у Київському районі м. Донецька, про донарахування ТОВ «Донкокс»податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 661402,50 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2011 року №0000782340, винесене ДПІ у Київському районі м. Донецька, про донарахування ТОВ «Донкокс»податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 826752,50 грн. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Донкокс»понесені витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Донецька, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Київському районі м. Донецька провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Донкокс»з питання правомірності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року по відносинах з ТОВ «ТД «Східвугілля», за результатами якої був складений акт № 376/23-3/30962277 від 15 лютого 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2010 року на суму 661402,00 грн.; порушені вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2010 року на суму 529122,00 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що договір поставки № 22/06ВП від 22 червня 2010 року, укладений між ТОВ «ТД «Східвугілля»та ТОВ «Донкокс», не спричиняє реального настання правових наслідків, оскільки згідно даних податкового органу контрагент позивача відсутній за місцезнаходженням, на підприємстві відсутні матеріальні та трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності, а отже є нікчемним та, як наслідок, не дає позивачу права на формування валових витрат та податкового кредиту.

12 березня 2011 року ДПІ у Київському районі м. Донецька на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000782340, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Донкокс»суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 826752,50 грн., з яких 661402,00 грн. -за основним платежем, 165350,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

12 березня 2011 року ДПІ у Київському районі м. Донецька на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000792340, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Донкокс»суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 661402,50 грн., з яких 529122,00 грн. -за основним платежем, 132280,50 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки витрати позивача підтверджені належними бухгалтерськими та податковими документами, в зв'язку з чим позивач правомірно включив до валових витрат 2 кварталу 2010 року суму витрат по придбанню товару у ТОВ «ТД «Східвугілля»в розмірі 2645609,00 грн., а податок на додану вартість у сумі 529122,00 грн. -до податкового кредиту червня 2010 року. Також суд виходив з того, що вироків суду щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, які б підтверджували вину, що виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, ДПІ у Київському районі м. Донецька не надано, не надано податковим органом також і доказів звернення до суду із позовами про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 червня 2010 року між ТОВ «ТД «Східвугілля»(постачальник) та ТОВ «Донкокс»(покупець) був укладений договір поставки № 22/06 ВП, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію (товар) по марочному складу, за ціною та кількості, які вказані у специфікаціях до договору, які його невід`ємною частиною (пункту 1.1 статті 1 договору); товар, вказаний у специфікаціях, поставляється покупцю на умовах «франко перевізник -FCA»залізнична станція відправлення згідно Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс»в редакції 2000 року (пункт 2.1 статті 2 договору); товар поставляється залізничним транспортом в справних люкових вагонах навалом (пункт2.3 статті 2 договору); ціна товару визначена в національній валюті України на базових умовах поставки, передбачених цим договором, і вказана у специфікаціях до цього договору. Податок на додану вартість нараховується у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість»(пункт 3.1 статті 3 договору); покупець самостійно оплачує у повному обсязі транспортні витрати з доставки товару до станції призначення. У випадку оплати постачальником транспортних витрат покупець зобов'язаний їх відшкодувати в повному обсязі згідно виставлених рахунків та підтверджуючих зазначені витрати документів (пункт 4.5 статті 4 договору).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «ТД «Східвугілля»поставило позивачу товар, визначений у специфікації № 1 від 22 червня 2010 року, що підтверджується податковими накладними № 103 від 25 червня 2010 року та № 110 від 29 червня 2010 року на загальну суму 3174730,50 грн. (у тому числі податок на додану вартість -529121,75 грн.), посвідченнями про якість № 962 від 26 червня 2010 року, № 958 від 24 червня 2010 року та № 959 від 25 червня 2010 року (т.1 арк. справи 95-99) та актами приймання -передачі вугільної продукції № 103 від 25 червня 2010 року та № 110 від 29 червня 2010 року (т.1 арк. справи 83, 84).

Транспортування товару у відповідності до умов пункту 2.1 статті 2 договору підтверджується залізничними квитанціями про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів № 52678809, № 52678816, № 52678829 (т.1 арк. справи 92-94).

В свою чергу, позивач розрахувався з ТОВ «ТД «Східвугілля»за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 811 від 09 липня 2010 року, № 814 від 12 липня 2010 року, № 821 від 13 липня 2010 року, № 826 від 14 липня 2010 року, № 835 від 19 липня 2010 року, № 856 від 22 липня 2010 року, № 869 від 30 липня 2010 року, № 883 від 06 серпня 2010 року, № 898 від 10 серпня 2010 року, № 906 від 12 серпня 2010 року, № 916 від 17 серпня 2010 року, № 964 від 07 вересня 2010 року, № 974 від 08 вересня 2010 року, № 977 від 10 вересня 2010 року (т.1 арк. справи 85-91).

На підставі викладеного, ТОВ «Донкокс»включило до складу валових 2 кварталу 2010 року вартість придбаного у ТОВ «ТД «Східвугілля»вугілля у розмірі 2645609,00 грн., та податок на додану вартість у розмірі 529122,00 грн. -до податкового кредиту червня 2010 року.

В подальшому, придбаний ТОВ «Донкокс»у ТОВ «ТД «Східвугілля»товар був реалізований позивачем ЗАТ «Термолайф»згідно договору купівлі-продажу вугільної продукції № Д-ТЛ-1003 від 10 березня 2010 року та додатків до нього (т.2 арк. справи 19-23), транспортно-експедиційні послуги позивачу були надані ТОВ «Лемтранс»на підставі договору на транспортно-експедиційні послуги № 737 від 30 листопада 2000 року та додатків до нього (т.1 арк. справи 187-193) та підтверджуються звітом експедитора за червень 2010 року (т.1 арк. справи 195). В свою чергу, товар, придбаний ЗАТ «Термолайф», був реалізований ним ПАТ «Харківський коксовий завод», яке листом від 15 вересня 2011 року також підтвердило придбання цього товару у відповідній кількості (т.1 арк. справи 107, 108).

Наведеними доказами спростовуються доводи податкового органу про безтоварність операцій.

Згідно пункту 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) продаж товарів -будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) поставка товарів -будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»(пункт 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Таким чином, продавець товарів (послуг) відповідає за утримання та внесення до бюджету податку на додану вартість, а тому несплата цих зобов'язань при фактичному здійснені господарських операцій не впливає на податковий кредит покупця.

Матеріали справи містять також акт Антрацитівської ОДПІ від 10 грудня 2010 року №978/23-36621665 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТД «Східвугілля»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 травня 2010 року по 31 жовтня 2010 року»(т.1 арк. справи 156-163), в якому вказано, що ТОВ «ТД «Східвугілля»перебуває на обліку в Антрацитівській ОДПІ, є платником податку на додану вартість та у перевіряємий період декларувало податкові зобов'язання та податковий кредит.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Слід зазначити, що податковим органом не доведено невідповідність виданих контрагентом позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідачем також не заперечується та не спростовується факт оплати позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару. Тому, формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманих від контрагента податкових накладних правомірно визнано судами попередніх інстанцій обґрунтованим.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, про безпідставність збільшення позивачу податковим органом грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Київському районі м. Донецька підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ С.Е. Острович

______ Т.М. Шипуліна