Ухвала суду № 26125968, 12.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" вересня 2012 р. м. Київ К-12133/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Островича С.Е.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві на постанову Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008 року по справі №15/406/06 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтік»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві про визнання нечинними рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008 року, позовні вимоги ТОВ «Селтік»до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві задоволено. Визнано нечиними податкові повідомлення-рішення, видані Державною податковою інспекцією у м. Миколаєві від 27.02.2006 №0000551323/1, 23.05.2006 №0000551323/2, від 02.08.2006 №0000551323/3, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 873480,00грн., у тому числі, за основним платежем -449600,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -423880,00грн.; від 27.02.2006 №0000561323/1, від 23.05.2006 №0000561323/2, від 02.08.2006 №0000561323/3, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 360496,00грн., у тому числі, за основним платежем -240331,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -120165,00грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 15.07.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 05.06.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008 року.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, п.п.5.3.9, п.5.3 ст. 5, п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №30/08-09/30850377 від 05.12.2005, складеного за результатом документальної перевірки дотримання ТОВ «Селтік»вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 по 30.09.2005, та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 27.02.2006 №0000551323/1, 23.05.2006 №0000551323/2, від 02.08.2006 №0000551323/3, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 873480,00грн., у тому числі, за основним платежем -449600,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -423880,00грн.; від 27.02.2006 №0000561323/1, від 23.05.2006 №0000561323/2, від 02.08.2006 №0000561323/3, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 360496,00грн., у тому числі, за основним платежем -240331,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -120165,00грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок неправомірного віднесення до валових витрат та податкового кредиту вартості транспортних послуг, як таких, що не підтверджені відповідними первинними документами; п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок заниження валових доходів від операцій з цінними паперами на 9000,00грн.; п.п.8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, завищення амортизаційних відрахувань на 27,7 тис. грн. внаслідок застосування до 2-ї групи основних фондів норми амортизації в розмірі 10%, а не 6,25%, про застосування якої, як вважає відповідач, позивачем було прийнято окреме рішення.

Відповідно до п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку ( абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону).

За приписами п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 зазначеного закону).

Наявність формулювань «товарно-транспортні витрати»у розділі II податкової накладної засвідчує передачу транспортних послуг продавцем товарів покупцю, які були придбані продавцем у третьої особи за дорученням покупця.

Судами встановлено, що ТОВ «Селтік» відповідно до умов договору постачання №0103043/09 від 01.12.2003 придбав у ВАТ «МК «Азовсталь»металопродукцію. Отримувачем зазначеної металопродукції згідно договору є ВАТ «Інгулецький ГЗК», умови поставки FCA -станція відправлення. Згідно п.3.2 договору ВАТ «МК «Азовсталь»поставляє продукцію та забезпечує її доставку до станції призначення, для чого укладає договір перевезення металопродукції залізничним транспортом за рахунок і на ризик ТОВ «СЕЛТІК».

На виконання умов договору ВАТ «МК «Азовсталь»забезпечило відпуск продукції з комбінату та її доставку до місця призначення -ст. Інгулець Придніпровської залізниці. Для ідентифікації та документального підтвердження факту доставки продукції, яка належала ТОВ «СЕЛТІК» за договором поставки, від станції Сартана Донецької залізниці (станція ВАТ «МК «Азовсталь») до ст. Інгулець Придніпровської залізниці, продавець - ВАТ «Азовсталь» - у графі 4 кожної залізничної накладної, яка виписувалась на партію продукції, зазначав номер заказа, наданий Покупцю після укладення вищеназваного договору поставки і відповідно до якого здійснювався відпуск продукції, або вказувалась найменування Покупця -ТОВ «СЕЛТІК» та номер договору поставки.

Статтею 6 Статут залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

З матеріалів справи вбачається, що після виконання своїх обов'язків за договором ВАТ «МК «Азовсталь»складались акти приймання-передачі продукції та залізничного тарифу та звіти про виконання п.3.2. Договору, відповідно до яких Продавець звітував про організацію перевезень продукції залізничним транспортом від ст. Сартана Донецької залізниці до ст. Інгулець Придніпровської залізниці, та додавав як підтвердження витрат залізничну квитанцію. Рахунки-фактури виставлені для сплати як за продукцію, так і за залізничний тариф, сплачений за провіз продукції до станції призначення.

З огляду на зазначене, висновок податкового органу про безпідставне включення ТОВ «СЕЛТІК»до складу валових витрат сум провізної плати у розмірі 1713625,43грн. та про завищення суми податкового кредиту на 240330,94грн. є неправомірним.

Відповідно до п.п.7.6.1. п.7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Судами встановлено, що згідно даних обліку придбання і продажу векселів, який ведеться ТОВ «СЕЛТІК», витрати, пов'язані з придбанням векселів, за період з 01.07.2003 по 30.09.2005 перевищили доходи від продажу за цей же період на 6144555,90грн.

Отже, у зв'язку з отримання від'ємного фінансового результату ТОВ «СЕЛТІК» не мало підстав для включення до складу валових витрат будь-яких сум, отриманих від реалізації векселів та не мало вносити будь-які суми у відповідні рядки Декларації з податку на прибуток за 2003 рік, а твердження відповідача про необхідність збільшення валового доходу позивача на 9000,00грн. є безпідставними.

Відповідно до п.п. 8.6.1. п.8.6. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом. Зазначене рішення: приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року; доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року.

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 13 наказу ТОВ «СЕЛТІК»від 01.04.2004 №10/1 про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику на підприємстві в 2004 році, який діяв на підприємстві у 2005 році, встановлено застосування норм та методів нарахування амортизації основних засобів, передбачених податковим законодавством. Доказів, які б свідчили про прийняття ТОВ «СЕЛТІК» рішень про застосування у 2005 році інших норм амортизації, відмінних від тих, що встановлені законом, а також доказів повідомлення податкового органу при поданні декларації за перший квартал 2005 року про наявність на підприємстві норм амортизації, відмінних від встановлених законом матеріали справи не містять, а тому доводи відповідача про неправомірність застосування позивачем до групи 2 основних фондів норми амортизації у розмірі 10 % є необґрунтованими.

Враховуючи вищезазначене, суди дали правильну оцінку встановленим обставинам справи, дійшовши висновку про протиправність визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________С.Е. Острович