Ухвала суду № 26125561, 11.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2012 р. м. Київ К-319/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2008 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року

у справі № 2-а-5910/2008

за позовом Приватного підприємства «Сталіт»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року, позов Приватного підприємства «Сталіт»(позивач) до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області (відповідач) задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000202344/0 від 19 вересня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Сталіт» 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Західно-Донбаська ОДПІ у Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2008 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ПП «Сталіт»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за червень 2007 року, за результатами якої складено акт № 428/23/4-33242769 від 03 вересня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000202344/0 від 19 вересня 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 235 015,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а також остаточно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000202344/2 від 08 січня 2008 року

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.1, підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним заявленням до відшкодування в червні 2007 року суми податку на додану вартість в розмірі 235 015,00 грн., оскільки, зазначену суму сплачено позивачем не у попередньому податковому періоді, тобто не у травні 2007 року.

Крім того, перевіркою встановлено неправомірне віднесення до складу податкового кредиту травня 2007 року суми податку на додану вартість в розмірі 44 074,24 грн. по операції з придбання злитків з нержавіючої сталі, з огляду на те, що в подальшому в липні 2007 року товар повернуто постачальнику -Товариству з обмеженою відповідальністю «Запорізький сталеливарний завод».

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.8. статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому, попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватись за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

В свою чергу, в назві рядка 3 форми «Розрахунку суми бюджетного відшкодування», що є додатком № 3 до податкової декларації з податку на додану вартість, форма якої затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зазначається, що відшкодуванню підлягає не фактично сплачена сума податку на додану вартість, з якої утворилось від'ємне значення (що в поточному періоді може утворитись за рахунок від'ємних значень декількох попередніх періодів), а лише податковий кредит попереднього податкового періоду, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Тобто, формулювання рядка 3 «Розрахунку суми бюджетного відшкодування»не відповідає повною мірою положенням підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР, оскільки, як вказано вище, даною нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, а не сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, сплаченого в такому податковому періоді.

Крім того, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що подальше коригування сум податку на додану вартість у наступних податкових періодах у зв'язку з поверненням товару не впливає на показники того податкового періоду, в якому, зокрема, в отримувача товару відповідно до вимог Закону № 168/97-ВР виникло право на податковий кредит, та, відповідно, не впливає на заявлену ним суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2008 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.