Ухвала суду № 26125522, 18.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2012 р. м. Київ К-11604/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства «Електрокомплект-Ю»

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2010 року

у справі № 2-19/17966-2006А

за позовом Приватного підприємства «Електрокомплект-Ю»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 червня 2009 року позов Приватного підприємства «Електрокомплект-Ю»(позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0011132301/0 від 23 серпня 2006 року та № 0011142301/0 від 23 серпня 2006 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю відповідачем як суб'єктом владних повноважень факту безтоварності спірних господарських операцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2010 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволено. Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 червня 2009 року скасовано. Прийнято нову постанову. В задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права ставиться питання про скасування постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2010 року та залишення в силі постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 червня 2009 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ПП «Електрокомплект-Ю»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20 жовтня 2005 року по 31 березня 2006 року, за результатами якої складено акт № 4708/23-6/33848651 від 15 серпня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0011142301/0 від 23 серпня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 47 085,60 грн. (38 487,00 грн. -основний платіж, 8 598,60 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 0011132301/0 від 23 серпня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 46 017,00 грн. (30 678,00 грн. -основний платіж, 15 339,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум згідно з правочинами купівлі-продажу, укладеними між ПП «Електрокомплект-Ю»та Підприємством «Реміз», Приватним підприємством «ЛІКК», Приватним підприємством «Кастинг», Підприємством «Надія», з огляду на їх нікчемність.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що контрагенти позивача незаконно формували валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість, а тому, на думку суду, фінансово-господарські операції між позивачем та Підприємством «Реміз», ПП «ЛІКК», ПП «Кастинг», Підприємством «Надія»мають безтоварний характер.

При цьому, Севастопольським апеляційним адміністративним судом в основу оскаржуваного рішення покладено факт порушення Слідчим відділом податкової міліції Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим кримінальної справи № 10677030051 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, а також постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 03 вересня 2007 року у справі № 1П-41/2007рік, якою встановлено вину ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у формуванні валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість Підприємства «Реміз», ПП «ЛІКК», ПП «Кастинг», Підприємства «Надія» шляхом оформлення підроблених податкових накладних та касових чеків.

Разом з тим, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі -Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

При цьому, згідно із статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Суди, при розгляді справи, вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не вимагали від позивача надати первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з Підприємством «Реміз», ПП «ЛІКК», ПП «Кастинг», Підприємством «Надія», податкові накладні, платіжні документи тощо.

Також, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили зв'язок між придбанням позивачем товарів у контрагентів та його господарською діяльністю, зокрема, не витребували у ПП «Електрокомплект-Ю»докази подальшої реалізації придбаних у Підприємства «Реміз», ПП «ЛІКК», ПП «Кастинг», Підприємства «Надія»товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, суди попередніх інстанцій, не дослідили факту узгодженості дій позивача з Підприємством «Реміз», ПП «ЛІКК», ПП «Кастинг», Підприємством «Надія»з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Електрокомплект-Ю»задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 червня 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2010 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.